У вечірньому зверненні 2 липня президент України Володимир Зеленський повідомив, що у понеділок у Швейцарії (Лугано) розпочнеться міжнародна конференція з повоєнного відновлення України. Експерти оцінили для видання "Коментарі" важливість цього заходу та рішення, які там можуть бути ухвалені.
Зруйнований будинок. Фото: з відкритих джерел
Усі ініціативи щодо відновлення України формулюватимуться у стилі "ми готові допомагати, коли закінчиться війна"
Політичний та економічний експерт, голова благодійного фонду "Нова дорога" Валерій Клочок розмірковує так:
"Ідея конференції на кшталт тієї, що пройде 4-5 липня у Лугано, не нова. Ключовий момент озвучено президентом Володимиром Зеленським ще на початковій фазі гарячого конфлікту, невдовзі після широкомасштабного російського вторгнення. Мова про United24. Це загальнобезпекова концепція. І я не виключаю, що міжнародна конференція у Швейцарії, яка стосуватиметься відновлення України, стане частиною загальної концепції щодо питань безпеки. Тієї самої, яку зараз вибудовує група Расмунсена-Єрмака".
За словами експерта, зараз важко сказати, які рішення можуть ухвалити в Лугано. Тому що на цьому етапі не зрозуміло, коли завершиться війна. Відповідно, всі ініціативи щодо відновлення України формулюватимуться у стилі "ми готові допомагати, коли закінчиться війна".
"Як приклад можна згадати нещодавню ініціативу Норвегії щодо надання 1 млрд доларів допомоги Україні. Але не зараз і тут, а приблизно на початок 2023 року, – зазначає Валерій Клочко. – Конференція у Лугано, швидше за все, стане базовою – для напрацювання принципів надання допомоги Україні. Розраховувати на певні конкретні фінансові вливання тут і зараз – навряд чи варто. Тим часом прямі збитки від війни на даний момент вже перевищили в Україні 100 млрд доларів. А недоотриманий прибуток та інші збитки виводить суму взагалі під трильйон".
Важливо розуміти, продовжує експерт, за якою концепцією світ залучатиметься до відновлення України. Хто, як і за яким принципом виділятиме кошти? Хто їх освоюватиме (українські чи іноземні компанії)? Яка гарантія, що ці своєрідні інвестиції ефективно використовуватимуться?
"Можливо, у цьому ракурсі на конференції порушать питання реформування української податкової, фінансової, правоохоронної, судової систем, – припускає експерт. – Не виключаю, що мова йтиме про напрацювання певних змін до чинного законодавства нашої країни – у тому числі у ракурсі надання нам статусу кандидата у члени ЄС. Можливо, за кожним із постраждалих міст (або за деякими найбільш постраждалими об'єктами) буде закріплено певну країну – такі ініціативи вже висловлювалися. Резюмуючи: на конференції намагатимуться виписати деякі програмні речі, на базі яких і проходитиме відновлення України. І цей процес триватиме не один рік".
Головне – це психологічний ефект від таких намірів чи декларацій
Економічний експерт Олександр Гаврутенко не думає, що на цьому етапі буде сформовано конкретні детальні плани відновлення України. І навряд чи, вважає він, буде чітко визначено принципи та головні пріоритети такої роботи.
Набагато важливіше, пояснює експерт, психологічний ефект від таких намірів чи декларацій. За словами Олександра Гаврутенка, в умовах затяжної, важкої та руйнівної війни людям потрібно вселяти впевненість у те, що
а) війна рано чи пізно закінчиться;
б) вона обов'язково закінчиться нашою перемогою;
в) що Україна буде не просто відбудована заново, а набуде можливості і колосальних ресурсів для розвитку та процвітання своєї економіки.
"І сьогодні цивілізований світ нарівні з поточною військовою та фінансовою допомогою має ще з більшою інтенсивністю визначати перспективи кожної із воюючих сторін, – упевнений експерт. – Для країни-агресора (Росія) – повна міжнародна ізоляція та економічна деградація. Для України – всебічна інтеграція до міжнародних структур на лідерських позиціях та стрімке економічне піднесення. Проблема лише в тому, що російське суспільство під впливом внутрішньої пропаганди вірить у протилежні підсумки війни – і готове заради них підтримувати її. Тому це посилення потрібно посилювати не так для нас (ми і без того знаємо, за що боремося), як для населення РФ, зменшуючи тим самим його ірраціональні прагнення до саморуйнування".
Україні потрібні кошти за трьома напрямками
Економічний і політичний експерт Борис Кушнірук вважає, що конференція в Лугано стане первинною розмовою, яка навряд чи матиме кардинальні наслідки.
"До того ж незрозуміло, чи має наша влада якийсь більш-менш виразний план щодо повоєнного відновлення України. Про нього говорять в уряді, але ми поки що його не бачили. При цьому з'явився коментар колишнього міністра інфраструктури, який запевняє, що бачив план у паперовому вигляді. І сприйняв його досить критично. Враховуючи рівень професіоналізму нинішніх чиновників, я не маю особливих ілюзій", – зізнався Борис Кушнірук.
Він наголошує, що нам потрібні кошти за трьома напрямками. І яким чином формувати ці потоки, звідки їх брати, як їх контролювати – і мають обговорювати на таких конференціях. Виробивши певні процедури.
"Перший напрямок – покриття дефіциту бюджету. Це потрібно не лише під час війни, а й після неї років п'ять як мінімум. Економіка не зможе так швидко відновитись, щоб закривати навіть поточні витрати шляхом податкових надходжень. Відповідно – потрібні будуть кошти іноземних партнерів, щоб латати ці дірки. Друге – кошти безпосередньо на відновлення зруйнованих об'єктів. Це і приватне житло, інфраструктура (дороги, мости), і житлово-комунальна структура, і промислові підприємства. Третє – стимулювання розвитку України, щоб збудувати ефективну економіку. Це вже інвестиційний напрямок, який створить необхідні умови для економіки нового типу", – пояснює експерт.
На його думку, наша влада хоче сама розпоряджатися всіма коштами. Але іноземні партнери, мабуть, розуміють ризики. І прагнутимуть формату, де певна інституція, сформована донорами, зможе розпоряджатися цими засобами.
"Наприклад, покриттям дефіциту бюджету міг би займатися МВФ, який має досвід у таких справах, знає, як контролювати ефективне використання коштів, як підштовхувати владу до реформ. Кошти, пов'язані з відновленням інфраструктури та всього іншого, слід було б максимально децентралізувати, – вважає Борис Кушнірук. – Щоб інвестори, ті, хто даватиме кошти, самостійно ними розпоряджалися у співпраці з місцевими органами влади (які більше розуміють – що й куди важливіше вкласти). Третім напрямком міг би займатись Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк чи Світовий банк. Впевнений, вони зможуть розробити якісні механізми за програмою кредитування, гарантій тощо, які видаватимуться, щоб стимулювати інвестиції в українську економіку. Так само як – відповідні вимоги до України – що вона має зробити, щоб ці інвестиції стимулювати".
Читайте також на порталі "Коментарі" — гучні вибухи у російському Бєлгороді : руйнування 11 багатоповерхівок та приватних будинків.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.