logo_ukra

BTC/USD

98534.32

ETH/USD

3364.06

LTC/USD

102.65

USD/UAH

41.65

EUR/UAH

43.85

RU UA
lang

Мова

UA RU
youtube telegram
Політика
Бізнес
Світ
Суспільство
Здоров'я
Стиль життя
HI-tech
Спорт
Зірки
Чоловіки
Досьє
comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Новини Суспільство події Третій місяць повномасштабного вторгнення: як війна змінила Україну та РФ – чого чекати у майбутньому
commentss НОВИНИ Всі новини

Третій місяць повномасштабного вторгнення: як війна змінила Україну та РФ – чого чекати у майбутньому

За час повномасштабної війни проти України цілі Кремля не досягнуто, Україна продовжує давати гідну відсіч агресору

26 квітня 2022, 17:05
Поділіться публікацією:
Автор:
avatar

Кравцев Сергей

Україна переживає третій місяць широкомасштабного вторгнення Росії. Так звана "спеціальна військова операція" захлинулась. Агресор зробив ставку на терор, масовані ракетні удари, війну не так з власне військовими, як із цивільними. Інформаційний фронт розжарений не менше, ніж обстановка на реальних полях битв. Як змінилися за цей час Україна та Росія – ментально і не лише? Видання "Коментарі" звернулось із цим питанням до експертів.

Третій місяць повномасштабного вторгнення: як війна змінила Україну та РФ – чого чекати у майбутньому

Війна в Україні. Фото: Міноборони України

Озброєна політична нація точно призведе до фундаментальних змін основ устрою української держави

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич розмірковує так:

"В Україні агресія Путіна багато в чому стала тригером, каталізатором процесів створення української політичної нації. Те, що у звичайному форматі, навіть з урахуванням війни на Донбасі, зайняло б у українського суспільства не менше 10 років – минуло б буквально за лічені дні, тижні… Ми бачимо чітке позиціонування значної частини українців. Вони розуміють, хто противник, за що воюють, що справді цінне. Те, чого, за великим рахунком, саме в такому масштабі, не було ще наприкінці 2021 року".

Ще одна глобальна зміна, яку ми поки що не відчули – на руках у населення після цієї війни буде величезна кількість зброї. І це зміна самої бази відносин держави та особи, вважає експерт.

"Оскільки одна справа, коли держава грає на форматі патерналістських настроїв (впевненість у тому, що всі проблеми має вирішувати держава чи хтось ще), а зовсім інша, коли державі доводиться взаємодіяти з суспільством вільних, активних та озброєних громадян. Наголошую, поки ми це все ще не усвідомили та не дооцінили. Озброєна політична нація точно призведе до фундаментальних змін основ устрою української держави", – упевнений Ігор Тишкевич.

Щодо Росії, то станом на сьогодні критичних змін у суспільстві країни-агресора експерт не бачить. Російське суспільство, зазначає він, як було уражене постімперським синдромом, так і залишається.

"Там можуть розпочатися деякі бродіння лише в тому випадку, якщо буде явна поразка РФ – військова та політична. Поки йде війна, така поразка не є явною для істотної частини російських громадян. І те саме протистояння з країнами Західного світу, санкції, інфляцію, девальвацію, зростання безробіття та бідності, вихід із Росії зарубіжних компаній багато росіян сприймають як "витрати війни". Мовляв, це можна зазнати. Принаймні – поки що, – пояснює Ігор Тишкевич. – А от у разі поразки, та ще й явної, як завжди було після військових невдач, на Росію чекають спроби змінити владу. У такому разі завжди Росія на певний проміжок часу (благотного для її сусідів) замикалася на вирішенні внутрішніх проблем. Поки що, на жаль, цього немає. Але ймовірність такого розвитку подій я не відкидаю".

Найбільшою несподіванкою стала поведінка низки градоначальників, яких раніше тією чи іншою мірою звинувачували у проросійській позиції

Політичний психолог, волонтер Валентин Кім запевняє, що війна серйозно змінила багато розстановок, пріоритетів. І найцікавіше з погляду соціальної психології, що війна змінила рівень уявлення українців та росіян – про те, які ми.

"Так, для росіян було здивуванням наявність місцевого патріотизму в Україні. А для українців – наявність чиновницького патріотизму. Починаючи з того, що президент Зеленський залишився у Києві, нікуди не поїхав, повівся для багатьох дуже несподівано, патріотично та порядно. Адже довгий час займав позицію переговірника, наполягав на не провокуванні агресора, на примиренні з ним. Тепер його поведінка стала діаметрально протилежною. Але найбільшою несподіванкою, мабуть, стала поведінка низки градоначальників, яких раніше тією чи іншою мірою звинувачували у проросійській позиції, – зазначає експерт. – Той самий Вілкул (Кривий Ріг), Терехов (Харків), Труханов (Одеса), практично всі мери, голови облдержадміністрацій, численні чиновники виявили себе з чіткою акцентованою патріотичною позицією. А голова Миколаївської обласної державної адміністрації Віталій Кім із його позитивними зверненнями та тролінгом росіян – зовсім став мемом. Так, є зрадники, колаборанти. Насамперед із ОПЗЖ, у традиційних для неї та колишній "Партії регіонів" областях. Але основна маса місцевої влади проявила себе не лише патріотично, а й ефективно, зібрано, жорстко. На місцях грамотно було проведено і інформаційну, і мобілізаційну кампанію. І в цьому плані Україна сама себе побачила іншою. І світ побачив нас зовсім іншими, ніж раніше. І перейнявся до нас повагою".

За словами політпсихолога, після шоку, спричиненого повномасштабним вторгненням країни-агресора (з бомбардуваннями, ракетними ударами, звірствами росіян у Бучі, Ірпені, Ворзелі, Гостомелі, обстрілами Києва, Харкова, Чернігова, фактичним знищенням Маріуполя) . Побачили, що незалежно від місця проживання (схід, захід, північ, південь, центр) вони однаково люблять свою країну. І готові її боронити. Не важливо, чи говорять вони українською, російською чи іншою мовою, за кого голосували – вони разом відстоюють свою Батьківщину. Кожен на своєму місці. І це серйозно перевернуло уявлення самих українців – про українців.

"Ще ми побачили цікавий соціальний феномен, який продемонстрував, як різко, фазовим переходом, змінилося ставлення українців до себе та своєї країни. Це так званий "каскад провини". Люди, які виїхали за кордон, відчувають провину перед тими, хто лишився. Ті, що не виїхали, але не займаються волонтерством, відчувають провину перед тими, хто волонтерить. Займатися тим, чим займався раніше, вже стає неприйнятно. Ті, хто волонтерить, відчувають вину перед тими, хто воює. Доставляти вантажі іноді ризикуючи собою – це одне. А бути на передовій – все ж таки зовсім інше. А ті, хто на передовій, відчувають провину перед тими, хто загинув, – каже Валентин Кім. – І цей "каскад провини", з одного боку, є негативним. Тому що з психологічного погляду призводить до деструктивної поведінки. Але із соціальної точки зору він формує потужний мобілізаційний ресурс, кістяк нації, спільні переконання у власній правоті, вірі у перемогу. І все це серйозно змінює уявлення українців про те, якими вони є. Хто вони…".

А з іншого боку барикади знаходиться Росія. Яка також зазнає нині потужних змін, запевняє експерт.

"Країна-агресор змушена постійно битися чолом про реальність. Усвідомлювати невідповідність уявлення про світ – тому, що реально існує. І це призводить до серйозних соціальних та психологічних трансформацій, – зазначає Валентин Кім. – Подивіться, як постійно змінюється риторика. Спершу були меседжі "на Україну ніхто не нападав і не нападе", які особливо могутньо виявилися взимку, аж до власне нападу. Потім була наступна фаза – "ми бомбимо лише військові об'єкти, цивільним нічого не загрожує". Коли кількість руйнувань і жертв стала такою, що вже не приховати, почалася наступна фаза – це самообстріли, це не ми, це все ЗСУ. У психології є п'ять фаз відпрацювання горя: заперечення, агресія, торг, депресія та прийняття. І росіяни ніяк не можуть вийти із фази заперечення та, зрозуміло, агресії. Ніяк не можуть зробити крок далі. Цей процес відбувається, але дуже повільно. І, мабуть, ближче до фази торгу заяви в стилі "вісім років обстрілювали Донбас, де ви були раніше?". Це вже певною мірою усвідомлення того, що відбувається".

За словами експерта, після того обсягу інформації про обстріл мирних міст, про жертв серед мирних жителів вже й до росіян починає доходити, що зі "спецоперацією" щось не так.

"Але як акт самовиправдання вони дійшли того, що їм підкинула пропаганда. До нового "темника" у стилі "а де ви були 8 років, коли страждав Донбас?". Це виправдання своєї агресії. Паралельно з яким відбувається прискорена міграція в міф про "велику Росію". Нова фаза у них починається. Вони тепер кажуть "не треба було з Росією сваритися". Це повне виправдання власної агресії. І це погано, – упевнений Валентин Кім. – Як тільки росіяни приймуть себе як агресорів, вони остаточно скинуть усі моральні пута – і не будуть проти військових злочинів, проти масових чисток в Україні та навіть усередині Росії. Адже так можна виправдовувати все, що завгодно. Як тільки вони психологічно приймуть себе як бік зла, щойно морально виправдають власну агресію, тоді її можна буде розгорнути на повну котушку. Аж до ядерного удару. Чого, безперечно, допустити не можна".

Читайте також на порталі "Коментарі" — у Британії відповіли на погрози Лаврова про ризики ядерної війни.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
Теги:

Новини

Всі новини