Сьома річниця «Мінська-2»: чому на виконання угод не піде жодна влада в Україні

Для більшості українців 12 лютого – звичайний день, а між тим сьогодні – чергова річниця Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод (Мінська-2, підписаного 12 лютого 2015 року). Що можна сказати про них, озираючись на минулі 7 років? Із цим непростим питанням видання "Коментарі" звернулося до експертів.

Колаж: "Коментарі" / Д. Романюк

Скільки б не тривала ця "Мінська агонія", рано чи пізно доведеться "обнулити" ситуацію

Експерт Міжнародного інституту демократій екс-командир 2-ї роти 24-го батальйону "Айдар" Євген Дикий акцентує, що два "Мінська" – перший у вересні 2014-го та другий у лютому 2015-го – при зовнішній схожості мали кардинально різні наслідки для України.

Другий "Мінськ" – зовсім інша історія, вважає Євген Дикий. На його думку, лютневі угоди, де ми підписалися на абсолютно неприйнятні умови, погодилися на всі вимоги ворога, до того ж у ситуації, коли військова обстановка принципово відрізнялася від вересневої – груба політична помилка, що обійшлася нам дуже дорого.

Євген Дикий зазначає, що другий "Мінськ" міг би стати нашою катастрофою, якби не два фактори.

На думку експерта, "Мінськ-2" як реальна загроза втрати Україною суверенітету та нав'язування нам федеративного ладу з фактичним контролем РФ через окуповані "автономії" всієї внутрішньої та зовнішньої політики нашої країни ("боснійський варіант") остаточно втратив шанси на імплементацію 31 серпня 2015 року. Тоді спроба голосування у Верховній Раді питання про "окремий порядок самоврядування" для ОРДЛО призвела до багатотисячних акцій протесту, зіткнень із правоохоронцями та навіть загибелі кількох бійців Нацгвардії.

Попри це протягом 2015-16 років ще спостерігалися спроби влади час від часу повернутись до спроб імплементації "Мінська". Але приблизно до 2017 року оформилася ситуація, яку ми з певними видозмінами спостерігаємо й досі. Україна чітко сформулювала принцип "спочатку безпека, лише потім навіть розмову про політику та вибори". Захід підтримав цю позицію. А Росія показала, що категорично не готова прийняти таку послідовність – і взагалі не збирається робити жодного кроку назустріч. Лише вимагати повного виконання Україною "Мінська" за російськими лекалами.

Це, впевнений експерт, зрозуміло всім сторонам, але триває дипломатична гра, де той, хто перший публічно визнає нежиттєздатність "Мінська", буде оголошений винним у "зриві мирних угод".

Євген Дикий резюмує:

Перші пункти Мінських угод відповідали інтересам України

Петро Бурковський, аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, розмірковує так:

При цьому, зазначає аналітик, усі роки Росія не виконувала цих умов, збільшувала військовий тиск на Україну, вимагаючи виконати пункти щодо "особливого статусу".

Читайте також раніше на порталі "Коментарі" — Зеленський заявив, що він не пам'ятає, хто підписав Мінські угоди, але Україна зобов'язана їх виконувати.