Що не так із текстом законопроєкту про олігархів - думки експертів

У четвер, 3 червня, на сайті українського парламенту був опублікований текст президентського законопроєкту №5599 про боротьбу з олігархами. Експерти оцінили для видання "Коментарі" запропоновані критерії "олігархізації" і розповіли, чи виправдав законопроєкт їхні очікування.

Що не так із текстом законопроєкту про олігархів. Колаж: "Коментарі" / Д. Романюк

У підсумку ми отримаємо чергову імітацію замість потрібної та актуальної справи

Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков зізнався, що текст закону підтвердив його побоювання.

"Це не проєкт закону для знищення олігархату. Це — проєкт закону для  "обілечування" окремих олігархів, — вважає експерт. — Формулювання розмиті, і потрапити під їх визначення може будь-який великий бізнесмен або керівник, який неугодний владі. І точно так же будь-хто може під закон не потрапити, якщо з владою домовиться. Рішення про присвоєння непочесного звання "Олігарх України" приймає не суд, а РНБО. Це колективний орган, фактично керований президентом України, але персональної відповідальності за його рішення не несе ніхто".

Не передбачено ніякої відповідальності, і якщо держчиновник має контакти з олігархами, внесеними до реєстру, але це приховує, зазначає Олександр Кочетков.

"А заборони реєстровим олігархам фінансувати політичні партії та вибори — це просто смішно. Тому що таке фінансування здебільшого здійснюється тіньовим чином і тому є неприпустимим по вже чинних законів. У підсумку ми отримаємо чергову імітацію замість потрібної та актуальної справи", — резюмує аналітик.

А чи не переділ це медійного ринку під угодних пропрезидентських осіб?

Економічний експерт, координатор громадської ініціативи "Рух бізнесу України" Андрій Гарнат звертає увагу на те, що заявлений сенс "Проєкту закону про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних із надмірним впливом осіб, які мають значний економічний або політичний вплив у суспільному житті (олігархів)" № 5599 гранично простий — відключення можливості у фінансово-промислових груп і окремих осіб задавати власний порядок денний в українських медіа. І, на перший погляд, усе виглядає логічно і швидко піддається реалізації. Але, вдаючись у деталі глибше, починають "вимальовуватися" цікаві нюанси, сукупність яких "підсвічує" законопроєкт вже в іншому світлі та з іншим змістом, зазначає експерт.

"Реалізація операції "Антиолігарх" почнеться зі списку, куди за відповідним критерієм будуть віднесені фізичні особи, які отримали маркер "олігарх". І перше питання, яке "встає на повний зріст" на цьому етапі: наскільки об'єктивно і неупереджено РНБО зможе скласти такий список, враховуючи вже наявний невдалий досвід "списку контрабандистів". Туди не потрапила і половина відомих реальних контрабандистів, зате були внесені особи, які віддалено мають відношення до контрабанди, — підкреслює Андрій Гарнат.

Друге, що відразу ж спадає на думку, — що завадить особам, які мають статус "олігарха" і які пройшли позитивно за критеріями "політик, контролює ЗМІ, має значні активи й монопольний бізнес", "розмити" один зі складників свого статусу? Адже подібний фокус, але в більш дрібних масштабах, ми можемо спостерігати на прикладі різного рівня чиновників по всій країні, коли активи оформляються на сторонніх осіб і в такому форматі існують роками без можливості того ж НАЗК якось вплинути на ситуацію".

Експерт нагадує, що президент обґрунтовує необхідність прийняття цього законопроєкту такими словами: "Олігархи не будуть впливати на ЗМІ та політику".

"Але, дозвольте, навіть якщо припустити крайній ступінь "перемоги над олігархізмом", коли останні втратять усі свої ЗМІ, що завадить вкласти вивільнені кошти в режимі інкогніто у 30-50 YouTube каналів і сторінок у соціальних мережах, які вже стають новими ЗМІ? І таким чином продовжити впливати на уми електорату, але в ще більш широкому спектрі. Адже ефірне TV зараз має досить вузький спектр цільової аудиторії й, фактично, не охоплює молоде покоління", — пояснює Андрій Гарнат.

З огляду на наведене вище, експерт ставить ще одне питання: "А чи не переділ це медійного ринку під угодних пропрезидентських осіб?"

Звичайним українцям знову продають красиву картину нібито боротьби з чимось без реальної користі для більшості громадян

Адвокат, кандидат юридичних наук Сергій Войченко впевнений, що під виглядом деолігархізації влада намагається перерозподілити сфери впливу в країні.

"Очевидно, що для громадян України прийняття законопроєкту в такому вигляді ніякої користі не принесе, — вважає експерт. — Фактично, прибравши місцевих олігархів, на їх місце "заведуть" транснаціональні корпорації, іноземців. Зеленський буде намагатися "перебудувати" виключно під себе і під тих, хто його підтримує, вертикаль впливу в країні. Але, якщо щось прибирають, порожнечі не буде, її чимось заповнять".

На думку Сергія Войченка, закон про боротьбу з олігархами мав би сенс, якби був спрямований на посилення держави, на повернення у держвласність природних монополій, на збільшення ролі держави в соцзахисті населення, поліпшення ситуації з рівноправністю. Але цього, виходячи з того, що прописано в пропонованому проєкті, немає.

"Усе тому, що закон про те, як позначати олігархів, пишуть люди, які вже думають, як би переписати свій бізнес на певні компанії, щоб назвати саме їх олігархами було складно. А пересічним українцям знову продають красиву картину нібито боротьби з чимось без реальної користі для більшості громадян", — констатує Сергій Войченко.

Раніше портал "Коментарі" писав, чи потрібен Україні закон про олігархів: думка народного депутата.