Російсько-українська війна: як поводиться Туреччина

У турецькій Анталії 10 березня відбулася тристороння зустріч за участю міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби та глави російського МЗС Сергія Лаврова. Перша за довгий час. Туреччина підтримує територіальну цілісність України, але при цьому не приєднується до потужного пакету санкцій проти Росії після відкритого вторгнення до нашої країни. Дії Анкари для видання "Коментарі" проаналізувала кандидат політичних наук, старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер.

Туреччина – саміт. Фото: з відкритих джерел

Наразі ми бачимо продовження політики Туреччини, яка мала місце і до початку відкритого російського вторгнення в Україну. Йдеться насамперед про зусилля, спрямовані на дипломатичне врегулювання конфлікту (по суті — припинення військової агресії РФ). Це всілякі посередницькі послуги, зокрема, зустріч 10 березня в Анталії глав МЗС України Дмитра Кулеби та РФ Сергія Лаврова за участю міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу.

Зрозуміло, що на даному етапі такі зустрічі не дадуть результату, бо все залежить від рішення Путіна. Проте сам факт проведення подібних переговорів – уже позитив. Адже це дає змогу зближувати позиції сторін.

Туреччина намагається зберігати відносини як з Україною, так і з Росією. Вона засуджує агресію РФ, називає це війною. Але водночас намагається уникати жорстких формулювань, погіршення відносин із Москвою. Як правило, ми чуємо від Анкари згладжені формулювання. У стилі — що Туреччина є нейтральною стороною в цій ситуації, що вона не підтримує нікого в цьому конфлікті, а виступає за якнайшвидше врегулювання.

З підтримки, яку Туреччина надає Україні, найважливішою є військова, особливо постачання "Байрактарів", які чудово зарекомендували себе в знищенні противника. Вони, можливо, не настільки здатні змінити перебіг бойових дій, як це було в Нагірному Карабаху восени 2020 року. Або в Сирії у певних моментах. Тому що зовсім інші масштаби ведення бойових дій та інші умови ведення війни. Проте, безумовно, вони є дуже важливим фактором, який значною мірою забезпечує перевагу українській стороні.

Крім цього, важливим фактором є і рішення Туреччини щодо закриття проток для російських військових кораблів. Тим самим вона намагається уникнути розширення конфлікту у Чорноморському регіоні. І хоч офіційно протоки закриваються за статтею 19, яка передбачає закриття їх для кораблів воюючих сторін (по суті України та Росії), проте неофіційно, у дипломатичних переговорах, Туреччина закликає західні країни не відправляти свої кораблі до Чорноморського регіону. Тобто по суті протоки закриваються для всіх.

Водночас Туреччина продовжує працювати з Росією. Для турецької економіки важливе збереження торгових зв'язків із РФ. Тому Туреччина не приєдналася до жодного з пакетів санкцій. Є певні образи на партнерів НАТО і західних партнерів, що не було проведено достатніх консультацій з Туреччиною, перш ніж ці санкції вводити. Але є розуміння дій Анкари. Туреччина критично залежить від газу. Майже половина імпортованого їй газу — російського походження. Є також мільйони туристів із РФ, що забезпечує наповнення бюджету Туреччини.

Все це фактор збереження внутрішньої стабільності в Туреччині. Адже значною мірою турецький бізнес пов'язаний з проектами з російською стороною.

Якщо підсумувати: Туреччина має розуміння того, що Україна веде справедливу боротьбу, захищає свою територію. Є дипломатична підтримка нашої країни у більшості форматів (там, де це не стосується виключення РФ із міжнародних організацій чи ізоляції). Є (швидше була раніше) військова підтримка поставками тих самих безпілотників.

За іншими напрямками позиція така, що Туреччина, підтримуючи Україну, намагається максимально не зіпсувати відносини з РФ.

Читайте також на порталі "Коментарі" — ЗМІ повідомляють, що в адміністрації Байдена стурбовані тим, як бути далі за допомогою Україні проти російської агресії.