Є велика ймовірність, що Путін та Сі обговорювали свої інтереси у глобальному світі, насамперед з погляду інтересів Китаю
Китайський вояж російського диктатора Володимира Путіна, під час якого він помітно нервував, пройшов на фоні виходу РФ із угоди про заборону ядерних випробувань. При цьому китайський лідер Сі Цзіньпін, який раніше критикував Росію за брязкання ядерною зброєю, зокрема її переміщення в Білорусь, цього разу заплющив очі на чергові кремлівські вибрики. Більше того, Сі та Путін підкреслювали тісні зв'язки Москви з Пекіном, а китайський глобальний проект "Один пояс, один шлях" представляли чи не як альтернативу західному світопорядку. Які висновки з путінського візиту до Китаю можна зробити зараз? Що це означає у ракурсі російсько-української війни? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Інтереси Путіна та Сі сходяться
Голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права", народний депутат Верховної Ради трьох скликань (з п'ятого по сьоме) колишній заступник голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко розмірковує так:
"Очевидно, що Сі з Путіним обговорювали не лише війну в Україні, а й ескалацію на
Близькому Сході. І тут слід розуміти, що якби наші західні партнери вчасно та в повному обсязі давали Україні озброєння, то, можливо, не було б атаки ХАМАС на
Ізраїль. Зараз явно з'явилася зацікавлена у цьому сторона. І дивлячись на те, що реакція Заходу на злам глобальної безпеки постійно запізнюється, вона просто проінвестувала новий конфлікт".
Справа ж не тільки в тому, що ізраїльські спецслужби щось "проспали", зазначає експерт. А в тому, що Палестинська автономія для певних кіл, у тому числі ХАМАСу, є певним бізнес-проектом. І цей бізнес у них непогано розвивався.
"А, коли хамасівці влаштували криваву атаку на Ізраїль, їх бізнесу точно прийшов кінець. Принаймні на тривалий період часу. Тобто хтось компенсував їм майбутні втрати. Проінвестував атаку на Ізраїль. Це, безперечно, міг бути Іран. Але не тільки... Багато що вказує на Росію як одну з найбільш зацікавлених держав у тому, що відбувається зараз на Близькому Сході. Кремлю важливо було підпалити ще одну зону на планеті, щоби якось знівелювати інтерес, увагу до України. І цілком зрозуміло, що за всіма цими історіями, зрештою, стоїть Китай", – вважає Андрій Сенченко.
За його словами, хибна думка, що Путін поїхав до КНР, щоб його там пожурили за те, що в нього в Україні пішло все не так, як він розраховував.
"Зовсім ні. Нині вони із Сі обговорюють свої інтереси у глобальному світі, насамперед, з погляду інтересів Китаю. Це основний порядок денний. А російсько-українська війна вписується у нинішні інтереси КНР. І те, що зараз розпалюється на Близькому Сході – також на користь Китаю. Адже це все сковує сили наших західних партнерів на чолі зі США. І певною мірою підвищує ступінь свободи дій Китаю", – констатує експерт.
Війна в Україні заважає КНР у торгівлі
Економіст, член товариства фінансових аналітиків, екс-член Ради НБУ Віталій Шапран упевнений, що офіційний Пекін має всі підстави бути незадоволеним, оскільки з жовтня 2022 року, за винятком березня 2023-го, експорт з КНР постійно знижується.
"Одна з причин – висока глобальна інфляція, спровокована не лише пандемією, а й війною в Україні, – пояснює експерт. – Росіяни своїми діями спричинили величезні втрати для китайської економіки. Товарообіг лише між ЄС та КНР за 2022 рік становив 1,6 трлн доларів, зі США – близько 700 млрд доларів, тоді як із московією – лише 190 млрд доларів. За втрату експортного потенціалу на добру сотню мільярдів доларів КНР має бути вдячна Кремлю".
Війна в Україні заважає КНР у торгівлі та збільшує напруженість у питаннях Тайваню, наголошує Віталій Шапран.
"Військова ж ескалація в Ізраїлі та потенціал масштабної війни на
Близькому Сході, де головним фінансовим двигуном є РФ, ще більше посилить ті втрати економіки КНР, які вже сталися", - зазначає експерт.
І ці втрати Китаю, продовжує він, не в змозі компенсувати, ані РФ, ані Іран, ані Північна Корея (КНДР) із їхніми мікроскопічними розмірами економік.
"Для КНР економічні наслідки війни в Україні – це не лише віртуальні проблеми зі зниженням темпів зростання ВВП, а ще й у перспективі погіршення платіжного балансу, – наголошує Віталій Шапран. – Тому російському диктатору під час візиту нічого не залишається, окрім як
демонструвати схильність до миру. Інша позиція його новому китайському господареві дуже не сподобається".
КНР поки що не готова до явної атаки на Захід
Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук не сумнівається, що зараз відбувається інтенсивний етап консолідації осі зла. Авторитаризму та тоталітаризму.
"Йде активне перегрупування сил антизахідної коаліції. Путін, безумовно, хотів би відігравати тут помітнішу роль. Залучити на свій бік не лише пасивно допомагаючі йому військово, а активно – у сировинному та фінансовому сенсі Туреччину, Індію, Китай. А й зробити у світовому масштабі протидію на ненависті, на неприйнятті, яким він хотів би пограти. Звідси всі ці закиди типу багатої Півночі та бідного Півдня, експлуатації країн, що розвиваються, і так далі. Звідси –
вимога певної поваги. На цій вигаданій ідеологемі Путін намагається здобути те, що йому необхідно для перемоги в тих конфліктах, які він свідомо провокує. Причому не лише на території України", – наголошує експерт.
Він припускає, що Путін може загравати з Китаєм у стилі, що той і Росія будуть у новому світі – головними. Мовляв, іде ж протистояння між США та КНР. Адже виштовхнути Штати звідки може тільки Китай. Йде де-китаїзація американського бізнесу, жорсткий контроль за переміщенням інтелектуальної власності. І Путін, на думку Ярослава Романчука, явно намагається донести до Сі, що зі США не домовитися. Мовляв, давай валити американців разом! На всіх фронтах.
"А тут ще так вдало склалося, що США на чолі з Байденом – явно ослаблені. Раз у раз намагаються домовитися з варварами, з явними терористами. З тими, хто явно хоче знищення демократичного світу, усієї західної цивілізації. Плюс – Штати входять у турбулентний період виборчої кампанії, який уже призвів до
зупинення роботи парламенту. Бачачи слабкість, неадекватність США, ЄС, G7, всю цю ганебну миротворчість, авторитарні режими підбадьорилися. І згодовують усім, хто готовий споживати такий продукт, гримучу суміш антизахідної, антисемітської, антиукраїнської брехні. Згуртовуючи довкола себе всіх бажаючих "пободатися" із Західним світом", – пояснює експерт.
Звичайно, продовжує він, Путін хотів би отримати від Китаю більше грошей, більше технологій, комплектуючих. В ідеалі – озброєння. Все те, що йому потрібне для продовження війни. І начхати, скільки там сотень тисяч, мільйонів загине з обох боків.
"Секрет Полішинеля – співпраця Москви з терористами ХАМАС, Хезболли, ІДІЛ. Тому так чудово РФ заспівала з Іраном. Туди ж – Північна Корея, туди ж – керований із Кремля білоруський режим. Розмиваються рамки тероризму як такого. Малюється картинка, що Захід перетворює всіх цих "хороших хлопців" (приплітаючи сюди Африку, Азію, Латинську Америку, Індію тощо) на сировинні придатки, свої колонії. Гра на емоціях неосвіченої публіки у стилі "ми наш, ми новий світ збудуємо!". На очах відбувається справжня боротьба цивілізацій, примирити які неможливо. Та й немає структур, здатних на таке. Тому що ООН уже мертва, як і її попередниця – Ліга націй. Просто ще не усвідомила цього. Найтрагічніше те, що ті країни, від яких ми очікували ініціативи та лідерства, наразі такими не є. І найчастіше навіть підігрують тим, хто готовий зжерти їх самих", – резюмує Ярослав Романчук.
При цьому, зазначає він, слід розуміти, що тоталітарний Китай діє дуже прагматично та довгостроково. На відміну від емоційної РФ, він не готовий кинутися у військову авантюру з непередбачуваним результатом. Тим більше на тлі проблем з економікою, що загострилися, коли починають лопатися надуті раніше бульбашки у сфері нерухомості, фінансів і так далі.
"Все це поки що стримує КНР від явної атаки на Захід (яка може початися атакою на той же Тайвань). З іншого боку, велика спокуса скористатися слабкістю того ж Заходу – і спробувати перевернути світоустрій під себе тут і зараз. І, якщо Путін вміло зіграє на амбіціях Сі, цілком можливо, що Китай активніше допомагатиме РФ у війні з Україною, так само як охоче втручатися в інші конфлікти", – прогнозує експерт.
Протиставити цьому, вважає він, можна лише одне. Оскільки міжнародна правова система вже не працює, демократичному світу необхідно діяти жорсткіше, брати ініціативу до своїх рук – показати терористам, варварам їх місце. Зруйнувавши їхні режими, їхні підвалини – доки що вони не зруйнували Західну цивілізацію як таку.
Читайте також на порталі "Коментарі" - чи справді ситуація на Близькому Сході зайшла в глухий кут – як це позначиться в Україні.