Які зміни можуть відбутися у відносинах США та Туреччини та позиції останньої щодо російсько-української війни та вступу до НАТО Фінляндії та Швеції – після зустрічі глави турецького МЗС Мевлюта Чавушоглу у Вашингтоні з американським держсекретарем Ентоні Блінкеном? Чи є ймовірність, що Анкара перестане намагатися всидіти на двох стільцях – і займе жорсткішу позицію щодо Москви? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Зустріч Блінкена та Чавошоглу. Фото: з відкритих джерел
Ключове питання – це продаж американцями туркам літаків F-16, повернення до відповідного контракту
Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос припускає, що ситуація навряд чи зміниться після цього раунду переговорів у Вашингтоні.
"Малоймовірно, що Анкара раптом почне різко змінювати своє ставлення до Москви. Або щодо вступу Швеції та Фінляндії в НАТО. Швидше за все, ключове питання – це продаж американцями туркам літаків F-16, повернення до відповідного контракту", – вважає експерт.
При цьому, акцентує він, у самих США, навіть якщо це питання обговорюється та дискутується, воно може вирішитись за двох умов.
Перша – однозначна згода Туреччини на вступ Фінляндії та Швеції в НАТО без жодних передумов.
Друга – недопущення військової операції турецьких військ на півночі Сирії.
"Це позиція значної частини як правлячої Демократичної партії, так і Республіканської. Але навряд чи тут можливі зрушення. Президенту Туреччини – Реджепу Ердогану важливо підтримувати статус сильного політика, здатного впливати на прийняття рішень, у тому числі у США, ЄС, НАТО. І це, звичайно, заточено на вибори, які в Туреччині намічені на літо цього року (хоча ходять чутки про ймовірне перенесення на травень – прим. ред.). Президентські та парламентські. З огляду на це Ердоган навряд чи може "дати задню". Зрозуміло, що США та Туреччина мають певні претензії одна до одної. Але вони, швидше за все, не стануть їх афішувати, торпедувати", – прогнозує Ігор Семиволос.
Якщо зараз Захід буде на чомусь принципово наполягати, погрожуючи санкціями, Ердоган відступатиме
Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно наголошує, що війна Росії проти України оголила багато проблемних місць у світовій політиці. І точно призведе до великих трансформацій, які вже відбуваються і будуть відбуватися.
"На тлі того, що Україна перемагає у військовому розумінні, що Росія слабшає, а Захід став більш консолідованим, є треті країни, які намагаються використати ситуацію для того, щоб набрати геополітичну вагу або отримати економічні дивіденди. Однією з таких є Туреччина, – пояснює аналітик. – З одного боку, вона є членом НАТО, а тому повністю підтримує Україну щодо безпеки та територіальної цілісності. У цьому сенсі роль Туреччини у Чорноморському регіоні також має велике значення. Але при цьому офіційна Анкара намагається використати ситуацію з вигодою для себе. Це стосується в цілому держави і, зокрема, Ердогана. Внаслідок виборів, намічених на початок літа, він може піти на третє десятиліття своєї влади".
Враховуючи, що економіка Туреччини не в кращому стані (і в цьому звинувачують Ердогана), опозиція могла б цим скористатися на виборах, змістивши чинну владу. Але справа в тому, зазначає Олеся Яхно, що ця сама опозиція поки що особливо себе не проявила, там навіть немає єдиного кандидата. А чинний президент, з огляду на внутрішньоекономічні проблеми, намагається використати фактор російсько-української війни для підвищення геополітичної ролі Туреччини, граючи на відповідних настроях.
"Це стосується і політичних питань (вступ Фінляндії та Швеції до НАТО "підвішений" Туреччиною, яка хоче попередньо вирішити питання курдів, постачання зброї зі США тощо). І геополітичні з економічними. Незважаючи на те, що Ердоган на боці України у питанні війни, що він займає активну посередницьку роль у питаннях "зернової угоди", обміну полоненими, він намагається тактично вступати до різних союзів, які можна вважати опонентами Заходу. Це не лише економічна співпраця з РФ (Путін взагалі заявив, що хоче зробити Туреччину хабом для експорту російського газу). Але й співпраця з опонентами Заходу, наприклад, щодо Сирії, де Ердоган, за деякими даними, став лояльнішим до Башара Асада. І інші інвестиційні проекти, з тими самими Саудівською Аравією, ОАЕ", – розповідає експерт.
За її словами, де-факто Ердоган займає подвійну позицію. У війні РФ проти України – чітка позиція на боці нашої країни та Заходу, а в економіці – періодичні спілки з опонентами Заходу чи інших регіонів, які неоднозначно сприймаються США та ЄС.
"Можна припустити, що Ердоган продовжить лінію, яку веде. Намагаючись на фоні війни, ослаблення Росії, більш рішучих кроків Заходу та необхідності прискореного прийняття рішень (щодо розширення того ж НАТО) використовувати ситуацію на свою користь. Отримувати максимальну вигоду і від РФ (придбавши дешево її ресурси, посилюючи торгівлю, наживаючись на російських туристах і біженцях), і від Заходу (вирішуючи у вигідному для себе ключі те саме курдське питання або питання поставок до Туреччини сучасних видів озброєння). Всі ці моменти, а також інші чутливі питання, гадаю, стали предметом переговорів між Мевлютом Чавушоглу у Вашингтоні з американським держсекретарем Ентоні Блінкеном", – вважає Олеся Яхно.
Вона нагадує, що турецька влада раніше дозволила низці своїх банків використовувати російську платіжну систему "СВІТ", що дозволяло росіянам обходити певні обмеження. Але потім на це було накладено заборону, оскільки виник ризик запровадження західних санкцій.
"І, якщо зараз Захід буде на чомусь принципово наполягати, погрожуючи санкціями, там Ердоган відступатиме, – впевнена експерт. – Не втрачаючи нагоди скористатися посередництвом між Україною та РФ для отримання безпечної економічної вигоди для Туреччини".
США дуже непокоїть співпраця Туреччини з Китаєм
Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич поділився такою думкою:
"Не думаю, що можливі якісь зрушення на тему війни Росії та України. Туреччина позиціонує себе як майданчик для переговорів. І це основний підхід Анкари – говорити з обома сторонами".
Крім того, продовжує експерт, американо-турецькі відносини мають кілька треків. І Україну тут – не єдина.
"Одним із основних питань є розширення НАТО. Турецька сторона, скажімо так, завела в пастку ціннісного вибору ту саму Швецію. Там зі статусом біженців мешкає кілька відомих діячів Курдської Робочої Партії. У Туреччині вони вважаються терористами. І Анкара виставила умову – згода на членство Швеції та Фінляндії в НАТО можлива лише після видачі тих, кого вона називає терористами. З погляду геополітичних перспектив Швеція може піти на такий крок. Але з погляду цінностей – це суперечитиме взятим на себе зобов'язанням, у тому числі щодо захисту переслідуваних осіб", – пояснює Ігор Тишкевич.
Ще один дуже важливий трек – співпраця Туреччини з Китаєм, яка дуже турбує США.
"Суть у тому, – зазначає експерт, – що Туреччина серйозно входить до структур регіональної безпеки, які намагається формувати Китай, який є стратегічним противником США. І для Штатів співпраця офіційної Анкари зі структурами регіональної безпеки типу ШОС, її участь у структурі, яку має намір створити Казахстан на базі Астанинської безпекової конференції – це дуже поганий сигнал".
Читайте також на порталі "Коментарі" — Пригожин набирає авторитету в РФ: чому йому дозволено те, що не дозволено іншим.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.