Переговори між Україною та Росією: куди приведуть і чому важлива тиша

Другий тур російсько-українських переговорів скінчився нічим. Наближається третій. Як ситуація може розвиватись далі? Хто і на які поступки може піти – і за яких умов? Про це виданню "Коментарі" розповіли експерти.

Переговори між Україною та Росією (фото з відкритих джерел)

Аналітик Фонду громадської дипломатії Олександра Решмеділова впевнена, що дуже багато в майбутніх переговорах залежить від того, як пройде перший гуманітарний коридор (про нього домовилися під час другого раунду). Евакуація людей сьогодні походить із Маріуполя та Волновахи. Також у ці міста мають завести продукти та медикаменти.

"Якщо ця акція пройде вдало, можна буде шукати подальші точки дотику, – вважає аналітик. – Добре, що включився Червоний Хрест та інші організації, які можуть у різних обставинах виступати посередниками з низки найважливіших питань. Намагатися налагодити хоч якийсь діалог. Адже після тих руйнувань та жертв, які сталися, є величезна кількість людей (і в політикумі теж), які абсолютно не вірять у реалістичність хоч якихось домовленостей".

За словами Олександри Решмеділової, важливо розуміти, що у сучасному світі кожна фраза (чиновника, політика, експерта) може бути вирвана з контексту та використовуватись противником в інформаційній війні.

"Тому я завжди акцентую: обміни полоненими, будь-які гуманітарні питання мають робитися на "котячих лапах". Дуже обережно", – пояснює експерт.

Вона також звертає увагу, що вчора з'явилася інформація щодо можливості паралельних треків переговорів різного рівня.

"Припустимо, Туреччина може стати майданчиком для зустрічі міністрів закордонних справ України та Росії – Дмитра Кулеби та Сергія Лаврова. Якщо це буде реалізовано, не можна відкидати і ймовірність зустрічі глав держав – Володимира Зеленського та Володимира Путіна. Хоча це виглядає як мало реалістичний сценарій. Слід розуміти, що будь-які переговори на тлі такого конфлікту є довгим процесом. І ми наступного дня після них, навіть за вдалого для нас розкладу, не прокинемося в країні, в якій уже немає війни. Так не буває. При цьому головне, щоби переговори взагалі були. Недаремно кажуть – краще поганий світ, ніж добра війна. "Поганий світ" не в плані умов переговорів, поступок, а в плані пошуку точок дотику. Де можна досягти порозуміння. І – менше деталей у публічну площину. Цей процес точно любить тишу, – зазначає Олександр Решмеділов. – Те, що Арахамія та Подоляк вийшли на брифінг та надали хоч якісь деталі – і так велике щастя. Наголошую, переговори не повинні бути гучними. Ми віримо в краще, а влада вже неодноразово наголосила, що ні на яку "зраду" вона не піде".

Своєрідним індикатором результатів переговорів може бути поведінка білоруської сторони (два перші раунди, нагадаю, пройшли в Білорусі). І, звісно, тональність заяв української та російської сторони, а також російських медіа, резюмує аналітик.

Політичний експерт Михайло Чаплига розмірковує так:

"Переговори, якими завершується будь-який конфлікт, будь-яка війна – це завжди поступки. Проблема в тому, що під час війни від протиборчих сторін не варто очікувати на об'єктивну інформацію. Лише пропаганду. І ця пропаганда звужує поле для діалогу між перемовниками. Вони не можуть піти на ті чи інші компроміси, тому що це з точки зору внутрішньої пропаганди буде розглянуто як "зрада" І до певного часу це замкнене коло. Я не вірю, що прямі переговори між Україною та РФ можуть дати толк. Адже з погляду Кремля – війна в Україні – це війна за інтереси Росії та проти НАТО. Тобто по суті Росія в Україні веде війну з НАТО (хоч Альянсу від цього всіляко відхрещується). Відповідно, реальні, серйозні переговори, які можуть щось вирішити, це точно не спілкування Мединського та Арахамії. А прямі переговори РФ із США за участю України. І якщо подивитися останні заяви з боку Білого дому, вони готові до таких переговорів. Росія, схоже, також".

Михайло Чаплига нагадує, що НАТО вже неодноразово дало зрозуміти – воно не збирається вступати у прямий конфлікт із РФ. У тому числі – запроваджувати над Україною безпольотну зону. Адже її потрібно гарантувати, а зробити це можна лише літаками, ППО та ПРО країн НАТО. Що категорично відмовляються робити й США та інші країни Альянсу.

"Звідси висновок – помилкою для України було територія інтересів НАТО без "парасольки" НАТО. І, швидше за все, переговори йтимуть про так званий "австрійський варіант". Я його озвучував раніше. Про нього ж говорив у лютому на Мюнхенській безпековій конференції президент Зеленський. Суть у тому, що Україна буде нейтральною державою, але – під військові гарантії ядерного клубу НАТО, які юридично зобов'язують. Думаю, саме до цього ми прийдемо, – розмірковує експерт. – Росію не цікавить, чи буде Україна у ЄС. Їй важливий нейтральний статус. Щоб тут не було НАТО та озброєння НАТО. Цей "австрійський варіант". Щодо "денацифікації", то в розумінні РФ це, по суті, повернення до точки 2014 року. Де-конструкція всього того, що збудував Порошенко. І, за іронією долі, це ж те, на чому Зеленський у другому турі набрав 73%. Серед іншого – світ, рівноправність мов, культур, історичних цінностей тощо. Але тепер, у цих умовах, йому виконати свої передвиборчі обіцянки = зрада. Хоча, думаю, рано чи пізно все це буде відкомуніковано та прийнято суспільством. Тим більше, що, швидше за все, визнання т.зв. "Л-ДНР" у межах Донецької та Луганської областей для РФ негаразд принципово. А ось вода у Крим – так. Що ж до визнання Криму російським та "донбаських республік" – гадаю, це розмінна монета, і ці питання будуть винесені за дужки переговорів. Ключове для Росії – прямі переговори зі США щодо нерозповсюдження НАТО та нейтральна територія України".

Не виключає Михайло Чаплига і те, що росіянам потрібен спільний контроль, економічне входження до правління Енергоатомом у процесі його корпоратизації.

Саме для цього вони захоплюють енергетичні (атомні) об'єкти в Україні. Таким чином, на їхню думку, протистоять впливу США. Їх цікавить спільне володіння ключовою енергетичною системою України – з огляду на те, що вона буде підключена вже не до РФ та Білорусі, а до Європи. Але росіяни хочуть мати, якщо не ключовий, то блокуючий пакет в управлінні атомною енергетикою в Україні", – припускає експерт.

Водночас продовжує він, зрозуміло, що озвучені вище умови не піде чимала частина військових, та й не лише. Багато хто не захоче скласти зброї після того, що сталося – хоч би що там підписали за підсумками переговорів…

"З огляду на це Росія й обрала сценарій геноциду. Війни не так з нашими воїнами, як із цивільним населенням. Звідси – тотальні удари містами, знищення інфраструктури. Щоб залякати, залишити без світла, газу, води. Щоб зламати опір. Щоб зробити внутрішню фронду. Щоб вимотувати. Пропаганда пропагандою, але ресурсів у РФ щонайменше на півроку вистачить. Так, від санкційних ударів вони "схуднуть". Але поки товстий схудне — худий, ви ж розумієте ... Відповідно, вони братимуть нас змором. Місяць війни означає місяць. Два – значить два… Щоб змінилися умови під час переговорів. Щоб ми пішли на те, чого хочуть вони… Тому я не надто вірю в успіх переговорів, доки не буде явної переваги однієї зі сторін, – зізнався Михайло Чаплига. – Наголошую, перша критична точка – за три місяці. Крапка неповернення – півроку. Тож як мінімум півтора-два місяці вони можуть собі дозволити Україну вимотувати та задушувати. Сподіваємось на нашу стійкість, допомогу партнерів і те, що на переговорах деякі компроміси зможуть виробити раніше. Компроміси, на які ми можемо дозволити собі вдатися".

Раніше видання "Коментарі" повідомляло, що Україна вистояла тиждень війни: чому бліцкриг Путіна провалився.