Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив журналістам, що Анкара залишається відданою викоріненню сирійських курдів із півночі Сирії – і однієї ночі нападе на країну. Про що говорять такі заяви? Якою є ймовірність нової військової операції турків у Сирії? Які турецькі проблеми може вирішити Ердоган, торгуючись за прийняття Швеції та Фінляндії до НАТО? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Реджеп Таїп Ердоган. Фото: з відкритих джерел
Туреччина набиває собі ціну всередині НАТО
Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілля Куса вважає, що такі заяви Ердогана говорять про те, що Туреччина вирішила розпочати військову транскордонну операцію в Північній Сирії.
"Коли саме – ми дізнаємось, схоже, вже за фактом. Я так розумію, що перед цим повинні пройти переговори Туреччини як з американською, так і з російською сторонами. Особливо з російською – з огляду на те, що в чотирьох районах, де імовірно розпочнеться військова операція, присутня російська військова поліція та сирійські урядові війська. І, судячи з того, що на сьогодні призначені телефонні переговори між Путіним та Ердоганом, вони обговорюватимуть це перед тим, як Туреччина почне військову операцію. Думаю, Анкара закликатиме Москву прибрати з відповідних районів своїх солдатів і не заважатиме турецькому вторгненню", – зазначає Ілля Куса.
Щодо блокування розширення НАТО, то тут Ердоган, за словами експерта, намагається вирішити цілий букет турецьких проблем.
По-перше, вибити з країн-союзників НАТО мовчазну згоду на проведення тієї самої військової операції проти сирійських курдів, які є партнерами країн Альянсу.
По-друге, вибити зняття санкцій та різних обмежень проти турецького ВПК.
"І, зважаючи на все, тут є просування. Принаймні вдалося досягти вже від Великобританії і, за деякими даними, від Швеції, зняття обмежень, введених проти турецького оборонпрому за вторгнення в Сирію в 2019 році. Фінляндія поки що на такі поступки не йшла", – розповідає Ілля Куса.
По-третє, продовжує він, могла йти розмова про те, щоб Туреччина стала головним газотранспортним хабом. Підключивши до себе перетікання ізраїльського газу, про що зараз йдуть переговори (про будівництво відповідного трубопроводу). А тут потрібна згода європейських та американських партнерів.
Загалом, користуючись такою складною ситуацією, Туреччина набиває собі ціну всередині НАТО. Добивається зняття санкцій, можливості діяти в тій же Сирії на власний розсуд, а також вирішує певний набір економічних завдань", – резюмує експерт.
Операції Туреччини у Сирії створюють прецедент для виправдання Росією своїх військових злочинів проти цивільного населення України
Політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі вважає, що нічого нового у намірах Туреччини провести нову військову операцію на півночі Сирії немає.
"Анкара вже проводила там військові операції у 2016, 2019 роках під приводом створення буферної зони безпеки на південних кордонах та для руйнування каналів комунікації між сепаратистами Робочої партії Курдистану та організаціями сирійських курдів. Цього разу цілі ті самі, – пояснює експерт. – На півночі Сирії також проживають близькі у мовному та культурному плані туркмени. Користуючись військово-політичною нестабільністю та економічною розрухою у Сирії, Туреччина хоче встановити контроль над її прикордонними землями".
Георгій Кухалейшвілі не виключає, що свобода дій Туреччини на півночі Сирії, яка може закінчитися анексією та виселенням звідти значної частини курдів, подаватиметься режимом Ердогана як умова для схвалення вступу Швеції та Фінляндії до НАТО.
"Як відомо, у НАТО не схвалюють самодіяльність Туреччини в Сирії навіть під приводом запобігання загрозам для своєї нацбезпеки. Країни Заходу навіть запроваджували з цього приводу ембарго проти зброї проти Туреччини, – нагадує експерт. – Україні невигідний розкол у НАТО з будь-якого питання, оскільки це відволікає увагу від російського вторгнення на нашу територію. Незважаючи на те, що Туреччина є для нас цінним партнером у оборонній сфері, її операції у Сирії створюють прецедент для виправдання Росією своїх військових злочинів проти громадянського населення України. Адже російські окупанти теж доводять агресію в Україні міркуваннями національної безпеки. Хоча жодних загроз для РФ з нашого боку не було".
Коментуючи залучення офіційної Анкари до переговорного процесу між Києвом та Москвою, політолог-міжнародник акцентує:
"Туреччина взяла на себе роль нового посередника в російсько-українському конфлікті і виступає як альтернатива Німеччині та Франції, що провалися в нормандському форматі. Ердогану потрібно це з іміджевою метою, щоб покращити відносини із Заходом і постати як миротворець, а не тиран в очах демократичного світу. Наскільки успішним буде посередництво президента Туреччини – судити складно. Якогось особливого впливу на Росію та правлячий режим партії "Єдина Росія" на чолі з Путіним у Ердогана немає, як немає і Макрона чи Шольца".
Читайте також на порталі "Коментарі" — Порошенко публічно звернувся до Зеленського.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.