Коли кінець війні – що зрештою чекає на Росію: дипломат озвучив свій прогноз по ситуації в Україні

Йде 20 доба варварського вторгнення в Україну, яке путінська Росія розпочала 24 лютого. Експерти продовжують аналізувати ситуацію та робити прогнози для видання "Коментарі". Сьогодні своїм баченням ситуації поділився політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан.

Війна в Україні. Фото: з відкритих джерел

1) Проміжні наслідки трьох тижнів війни

Вже цілком очевидно для всіх, що план Путіна провалився. Ні про які 2-3 дні блискавичного переможного наступу, ні про яке захоплення столиці України та ключових великих обласних центрів, ні про яку заміну центральної влади на маріонеток Кремля, створення чергових "народних республік", і тим більше про масову здачу в полон українських армійців не те що не йдеться, – такі ідеї взагалі вже виглядають, як абсолютна нісенітниця і утопія.

А плану "Б" в Кремлі, схоже, немає й досі. Фактично рашистська орда топчиться на місці, не знаючи, що їй робити далі. Просуватися вперед не виходить, бо збройні сили України, разом з ТерОбороною та іншими воєнізованими підрозділами боляче дають вже не лише по зубах, а й по голові. І назад повертати ще боязно, бо ж досі не перебороли страх перед репресіями, якими грозяться особісти.

Все, на що сподобились, — наносити максимальну шкоду цивільній інфраструктурі та вбивати мирних беззбройних мешканців України, в тому числі дітей.

Все це наштовхує на думку, що Україна фактично вступила в наступну фазу цього історичного протистояння з путінською Росією — тотальної війни. Весь народ, і кожен громадяни зокрема, піднялися на захист Батьківщини. Хто зі зброєю в руках, хто в якості волонтера, а хто голіруч з прапором України і державним гімном проти озброєних до зубів окупантів у тих населених пунктах, які ними захвачені. Бердянськ, Мелітополь, Херсон — яскраві приклади цього безпрецедентного народного супротиву рашистам.

2) Як діє Захід и чого від нього чекати

На Заході, схоже, вже не залишилося тих, хто вважав, що Україна швидко буде окупована російським військом. Як наслідок, міцніє коаліція, яка підтримує нас в боротьбі проти Кремля.

Те, наскільки кардинально Захід змінив свою позицію і крок за кроком ізолює Росію від цивілізації, не може не радувати. Хотілося б звичайно більшого, проте, будучи відвертими, на ті кроки, на які пішли США і особливо ЄС, за ці три тижня – до вторгнення в Україну рашистських орд, можна було лише мріяти.

Чи піде Захід на закриття неба над Україною? Ствердної відповіді на це питання досі не проглядається. Проте ставки з кожним днем ростуть. Українські військові успішно трощать рашистів по всіх фронтах. А окупанти, будучи не здатними, як виявилось, нанести військову поразку нашим ЗСУ, воюють проти мирних жителів і нашої критичної інфраструктури, наших міст і сіл.

У такій ситуації пріоритети України динамічно змінюються. Нам потрібна додаткова зброя, щоб самим закрити небо над власною країною, або принаймні мінімізувати відсоток результативних ракетних та авіаційних атак ворога. Натомість, невдовзі настане час, коли мова йтиме вже про закриття неба не над Україною, а над Росією. І це питання не років і місяців, а тижнів.

А що ж може ще зробити Захід, чого від нього очікувати? На мою думку, номенклатура зброї, яка поставляється Україні зі США та Європи значно розшириться. Україна отримає літаки і ППО. Крім того, мова йтиме про протикорабельну зброю. ЧФ РФ, враховуючи те, які від нього йдуть загрози для всієї території України, недоторканим довго залишатися не буде. Його треба знищити – і як найшвидше.

А ще Захід повністю запечатає Росію, як ту бочку з дьогтем. І то так, що Північна Корея виглядатиме для неї, як країна – мрія. Таких звірств і наскільки цинічних воєнних злочинів, які вчиняє вже три тижні Росія, не пробачають.

3) Навіщо зараз проводяться перемовини з Росією

Перемовини потрібні завжди. І боятися їх не треба. Про жодну зраду не йдеться. Здати Україну чи зупинитися на півдорозі до знищення путінського режиму нікому народ України не дозволить. Особливо після таких жахливих жертв, якими ми вже заплатили за свою волю до свободи і відмову стати на коліна перед фюрером 2.0 путіним і його бандитсько-терористичним державоподібним угрупуванням.

Проте питання гуманітарних кордонів, обміну полонених і вивозу 200-х має якось вирішуватися. Тому і доводиться говорити з росіянами. Незважаючи на те, що будь-які домовленості з ними, як говорив ще Бісмарк, "не вартують того паперу, на якому вони написані". Той факт, що вже декілька разів зриваються домовленості про підвезення гуманітарної допомоги в Маріуполь, тому підтвердження.

Але про мир на українській землі, відновлення територіальної цілісності і гарантії безпеки на нашому континенті на найближчі десятиліття поки що не йдеться.

Росія ще не вичерпала свій агресивний потенціал. В них ще достатньо солдатів і техніки. І в них ще залишається при владі психічно хворий маньяк путін, який прекрасно розуміє, що загнав себе у глухий кут і має шанс залишатися живим, лише допоки сидить на своєму троні в бункері. Від нього вже відвернулась низка олігархів, з Росії масово втікають ті, хто має на це кошти. Протестні настрої ростуть, хоча їх ще й вдається поліції глушити в зародку. Відтак, його поведінка і становище вже абсолюно не прогнозовані. Як наслідок, умови для повноцінних мирних переговорів ще не склалися. Проте, як відомо, "на безриб’ї і рак риба".

4) Коли та як закінчиться війна

Будь-яка війна завершується як мінімум перемир’ям. А в ідеалі укладенням мирного договору, яким встановлюються рамки відносин ворогуючих сторін. У нашому випадку передбачити коли і чим завершиться ця війна досить складно.

Проте оптимальний варіант для нас, для Європи і для народів, які населяють Росію, вже проглядається.

По-перше, перед Україною стоїть непросте, але цілком реалістичне завдання, — нанести таку військову поразку Росії, яка би призвела до безумовної капітуляції російської армії. За допомогою зброї, яку вже дають нам наші західні партнери, і яку неодмінно ще дадуть у найближчі дні і тижні, шкода, яка буде нанесена рашистам, спровокує масову здачу в полон їхніх військових і подальше підписання їхніми генералами акту про капітуляцію. Це може трапитися десь в Донецьку або Севастополі, а може й під Москвою. В залежності від оперативної обстановки на фронтах.

По-друге, після капітуляції російської армії, путін і його поплічники, які скоювали воєнні злочини, мають бути арештовані і постати перед судом. Міжнародний Трибунал по Росії, який працюватиме в Харкові або Маріуполі — найкращий спосіб добитися справедливості.

По-третє, в Росію на перехідний період слід ввести тимчасову Адміністрацію ООН, яка підготує нову перехідну конституцію, що передбачатиме право всіх 83-х суб’єктів федерації на самовизначення, з подальшим проведенням ОБСЄ відповідних референдумів. Для підтримання правопорядку, Адміністрацію має підтримувати поліцейська місія ООН. Одним з ключових завдань Адміністрації і Місії стане демілітаризація та депутінізація Росії.

По-четверте, слід визначити справедливий обсяг репарацій та контрибуцій, які Росія в розумні терміни має виплатити Україні. Як варіант, для цього доцільно буде запустити Програму "нафта і газ на репарації і контрибуції", за рахунок якої будуть здійснюватися відповідні платежі.

По-п’яте, Росію слід виключити зі всіх міжнародних організацій до проведення референдумів про самовизначення згідно з перехідною конституцією.

І останнє, найскладніше. Міжнародне співтовариство, зокрема через запровадження широкомасштабної місії ОБСЄ, має створити умови, необхідні для роззомбування населення Росії, мізки якого понад 20 років промивалися путінською пропагадистською машиною.

5) Щодо безпекових гарантій

Цілком слушне питання: де гарантії, що в Росії або в одній з новостворених на її теренах незалежних держав знову не прийде до влади черговий путін, і звідти вчергове буде виходити загроза міжнародному миру та безпеці?

Для того, щоб попередити таку загрозу, яка цілком реалістачна у разі, якщо Україну зупинить хтось на півдорозі, і путінський режим в тій чи іншій формі збережеться, слід скликати міжнародну конференцію, з метою кардинального реформування ООН.

Ця організація фактично повторила долю Ліги націй, виявившись абсолютно не здатною зупинити агресію окремо взятої держави. При цому це далеко не перший випадок за весь час її існування.

Цивілізований світ має вийти на створення такої універсальної міжнародної організації, яка буде позбавлена домінуючих впливів з боку будь-якої держави. Якщо людство хоче раз і назавжди позбавитися загрози тотального знищення якимось черговим президентом-маньяком, настав час створити світовий уряд, з абсолютними повноваженнями у сфері безпеки, створити і підпорядкувати йому постійно діючі потужні багатонацінальні сили з підтримання миру.

Крім того, слід також вирішити долю зброї масового знищення, в першу чергу ядерної. При нинішній динаміці розвитку ядерних технологій, вже в найближчому майбутньому людство може постати перед ядерною загрозою не лише від окремих держав-паріїв, а й від терористичних груп. Допустити такого розвитку подій ми не маємо права.

Читайте також на порталі "Коментарі" — Арестович назвав два варіанти закінчення війни в Україні.