Сьогодні, 28 квітня, німецький Бундестаг підтримав постачання важкого озброєння Україні, а Палата представників США планує голосувати за законопроект про ленд-ліз для нашої країни. Експерти проаналізували для видання "Коментарі" ці кроки та взагалі зміну позицій Заходу після широкомасштабного вторгнення Росії до України.
Танки. Фото з відкритих джерел
Зміни у постачанні озброєння повинні дати можливість ЗСУ перейти від оборонної операції до наступальних операцій
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко нагадує, що 26 квітня на військовій базі Рамштайн у Німеччині відбулася унікальна наразі зустріч 40 міністрів оборони країн НАТО та союзників.
"І тоді американський міністр оборони Остін зробив принципову стратегічну заяву. Він наголосив, що якщо до цього моменту країни-союзники, які брали участь у допомозі Україні озброєнням та технікою, робили це з таким розрахунком, щоб наша країна встояла та успішно вела оборонні дії. Але враховуючи, як поводиться РФ (не зупиняється, незважаючи на втрати, множить військові злочини), яку загрозу вона становить не лише для України, а й для європейських держав, для всього світу, було прийнято рішення про перехід до нового завдання. Для України та союзників воно полягає в тому, щоб у ході цієї війни послабити РФ до такого рівня, щоб вона найближчим часом навіть не думала про акти агресії", – наголошує Ігор Романенко.
За його словами, щоб це сталося, необхідно зробити якісний, ефективний стрибок (саме стрибок, тому що в повільному режимі це загрожує в умовах того, що відбувається у нас на сході та на півдні) до переходу від постачання озброєння минулого століття (радянського та старого) натовського) до сучасного (насамперед країн НАТО) озброєння 21 століття.
До таких, за словами генерала, належать:
– сучасні артилерійські системи (німецькі, американські), потужніші (снаряди 155-мм), далекобійні (до 70 км) і високоточні. За всіма параметрами переважаючі російські;
— снаряди та ракети для систем залпового вогню, які можуть коригуватися, наводитися, націлюватися безпілотними літальними комплексами;
— ударні безпілотники, більш потужні, ніж Bayraktar TB2, що відмінно себе зарекомендував;
— дрони-камікадзе Switchblade-300, Switchblade-600 та модифікації;
— ракетна зброя "берег-корабель", "земля-земля";
– системи залпового вогню, які використовують різні ракети з дальністю від 30 до 300 км;
– морські безпілотні платформи, важливі у боротьбі Чорному морі, щоб звести до мінімуму загрозу звідти;
– системи протиповітряної оборони, зенітно-ракетні комплекси хоча б ближньої та середньої дальності з елементами протиракетної оборони (навіть старими радянськими засобами ППО ми навчилися збивати російські крилаті ракети, а ось балістичні збивати наявними засобами проблематично);
— Авіація (якщо нам не можуть постачати безпосередньо літаки, нехай робиться акцент на поставки запчастин, які допомагають відновити наші повітряні сили).
"Усі ці зміни у постачанні озброєння мають дати можливість нашим ЗСУ перейти від оборонної операції зі знищення живої сили, техніки, озброєння супротивника – до наступальних операцій з очищення нашої землі від загарбників", – резюмує Ігор Романенко.
Через 2-3 місяці політичні еліти та євроатлантичні цивілізації опиняться перед непростим вибором
Народний депутат України VI та VII скликань, голова Центру дослідження політичних цінностей, історик Олександр (Олесь) Доній зазначає, що він ще півтора місяці тому для каліфорнійської газети написав статтю під назвою "Україна – зброя!". І ця тема все ще залишається надактуальною. У тому числі через недостатню активність колективного Заходу.
"Нагадаю, що на першому етапі широкомасштабного вторгнення РФ, що готувалося і вже відбувається, Україну західні держави фактично здали. Вони вивели свої посольства з Києва, даючи таким чином певною мірою згоду на його окупацію. На другому етапі, коли Україна довела, що готова битися, чинити героїчний опір російській агресії, нам почали передавати стрілецьку зброю, де найпотужнішими зразками стали "Джавеліни" та "Стінгери", призначені для поразки цілей на близькій відстані. А деякі держави типу Німеччини – обмежилися лише постачанням амуніції на кшталт касок. І лише після того, як надбанням громадськості стали звірства, які росіяни творили у Бучі та багатьох інших містах, стався перелом", – наголошує експерт.
За його словами, світ побачив увесь жах російського фашизму – і стався ментальний злам у тих самих західних (європейських, євроатлантичних) елітах.
"Якщо суспільства в США, ЄС і так далі підтримували Україну в цій війні, вимагаючи надання нам потужнішої підтримки, то еліти гальмували ці процеси. Тому що вони значною мірою перебували у різного роду (економічних, політичних) відносинах із РФ. Як наслідок – займали саботажно-нейтральну позицію. І лише після Бучі відбулася радикальна зміна у цих настроях", – наголошує Олександр Доній.
Очевидно, що для нас це позитивна зміна. І збільшення постачання озброєння, "потяг" і осучаснення цього озброєння допоможе нам у стримуванні російської агресії, упевнений експерт.
"Але я передбачаю, що за 2-3 місяці буде наступний рівень внутрішньоєвропейської, внутрішньоєвроатлантичної дискусії. А саме – коли там зрозуміють, що наданої зброї (без сумніву, необхідної нам) – у рази менше від того, що є у росіян. Які мають нехай і застарілі, але – величезні арсенали, – пояснює Олександр Доній. — Союзники у нас на Заході є більш м'які по відношенню до РФ і жорсткіші, твердіші. І ось ті, що пом'якше, разом із російськими агентами впливу, намагатимуться схилити Україну до переговорів із країною-агресором. Причому схиляти так, щоб ми йшли на ті чи інші поступки російським неофашистам. А твердіші союзники порушать питання необхідності ударів з боку НАТО по російській інфраструктурі".
Експерт наголошує, це буде не зараз, а за кілька місяців. Але весь об'єктивний перебіг подій веде саме до цього.
"І це буде складна внутрішня дискусія щодо цінностей євроатлантичної спільноти. Про те, для чого існують структури типу НАТО, ЄС, чи взагалі так звана євроатлантична цивілізація? Які цінності вони готові захищати? І яким чином? Тому що пара сотень БТР та гаубиць може не вистачити, аби Україна мала шанс відвоювати тимчасово окуповані території, включаючи Донецьк, Луганськ, Севастополь та Сімферополь. А до економічних санкцій РФ підготувалася. І на які поступки чи жертви, захищаючи свої цінності, готові піти в євроатлантичній спільноті? І чи готові? Адже подорожчання тих самих платіжок на 10% може призвести до серйозних соціальних потрясінь. До зміни політичних пріоритетів. Тут буде вибір для кожної спільноти. І для всіх політичних еліт, для євроатлантичної цивілізації як такої", – прогнозує Олександр Доній.
Ну, а поки що, резюмує він, рішення, прийняті про потужнішу військову підтримку України, нас тішать. І це справді великий позитив. Але незабаром ми усвідомлюємо, що цього недостатньо, попереджає експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Лукашенко анонсував розширення Союзної держави.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.