Рада глав держав Шанхайської організації співробітництва (ШОС) схвалила Тяньцзіньську декларацію за підсумками саміту у Китаї. У документі не згадується війна в Україні, розв'язана Росією, але заявлено принципи невтручання у внутрішні справи, незастосування сили та неприйняття односторонніх санкцій. Країни підтвердили готовність до спільної роботи у сфері безпеки, включаючи ризики, пов'язані з розвитком штучного інтелекту, та висловили намір розширювати військове співробітництво. Які основні підсумки саміту ШОС? Чи є заяви, на які варто звернути особливу увагу, зокрема у контексті України? Видання "Коментарі" розбиралося з цих питань, зібравши думки експертів.
Саміт ШОС. Фото: з відкритих джерел
Глобального порядку денного ні на саміті ШОС, ні на саміті БРІКС немає і не буде
Експерт із міжнародної політики Ілія Куса вважає, що для України жодних результатів немає.
"У контексті України взагалі цей саміт розглядати не варто. Там було кілька спільних заяв, пов'язаних з тим, що всі хочуть бачити мир в Україні, але ми це знали ще три роки тому, коли формувалися позиції багатьох незахідних країн", – зазначив експерт.
Ілія Куса каже, що загалом саміт показав ще раз, що багато незахідних країн намагаються створити незахідні альтернативи будь-яким міжнародним майданчикам та організаціям, на яких можна збиратися та координувати свої питання.
"Принагідно вони вирішують окремо двосторонні питання, які їх цікавлять. В основному вони пов'язані з торгівлею, економікою, співробітництвом у різних сферах, але не більше. Тобто глобального порядку денного ні на саміті ШОС, ні на саміті БРІКС немає і не буде – з тієї причини, що дуже різні країни та різні інтереси. Їх об'єднати на якихось єдиних принципах та цінностях дуже важко. Я не думаю, що це відбудеться у найближчому майбутньому. Тому єдине, на що варто звернути увагу — це те, що цього разу всі показово поводилися так, щоб продемонструвати, особливо Індія, наскільки вони самостійні і здатні між собою домовлятися в піку Сполученим Штатам і на знак протесту їхньої політики в галузі імпортних мит і в цілому зовнішньополітичної риторики Трампа. Це те, що найбільше стало помітним за підсумками саміту ШОС", – підсумував співрозмовник порталу "Коментарі".
ШОС поки не стала структурою з єдиною візією та чітким лідером
Політтехнолог, офіцер ЗСУ Віктор Таран звернув увагу, що саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС) став найбільшим у її історії. Захід зібрав понад 20 лідерів, включно з Китаєм, Індією, Росією і Пакистаном.
При цьому експерт говорить, що він не схильний вважати, як пишуть деякі ЗМІ, що "Китай виграв" від даного саміту і повноцінно кинув виклик Заходу. Віктор Таран говорить, що про це ще занадто рано говорити.
"Понад двадцять лідерів, включно з Китаєм, Індією, Росією та Пакистаном, зібралися під час 25-ї зустрічі. Вдумайтесь, лідери цих країн представляли фактично половину людства. У публічному просторі вже звучать голоси про "перемогу" Китаю. Анонсовано створення банку ШОС, нової платіжної системи, обіцяно 2 млрд допомоги і 10 млрд юанів кредитів країнам-партнерам. Але, якщо придивитися уважніше, більшість із цих кроків поки що залишаються на рівні пропозицій, і їхня реалізація залежить не лише від Пекіна. Фактично, на мою думку, відбувся міжусобчик, де кожна сторона взяла собі рівно стільки, скільки хотіла. При цьому, влізаючи у глобальну гру", – зазначив експерт.
Він продовжує, Індія використала саміт, щоб підкреслити власну автономність та значимість.
"По-перше, вони вийшли як глобальний гравець, нагадавши світові про три ключові принципи SCO – Security, Connectivity, Opportunity. По-друге, вони досягли домовленостей з Росією про додаткові дисконти на нафту. На додачу, прем’єр Нарендра Моді на саміті фактично домовився, щоб Росія не виводила внески з Індії, а інвестувала їх у індійські державні цінні папери, зберігаючи капітал у межах економіки партнера. Тобто по факту продовжує продавати за низку ціну нафту, а на виході навіть не може отримати за це гроші… Ось так Індійський слон продовжує вигравати у московського ведмедя, ще й розбудовуючи за його рахунок свою інфраструктуру. І водночас він домовився з Китаєм про відновлення авіасполучення та розширення торгівлі. Цей крок став сигналом, що Делі прагне балансу, а не повного злиття у "китайський порядок", — зазначив Віктор Таран.
За його словами, Росія ж намагалася продемонструвати, що залишається частиною великої гри. Вихід з дипломатичної ізоляції – це завжди перемога "кремлівського карлика".
"Путін говорив про "нову євразійську систему безпеки" та пропонував запровадити облігації ШОС, які мали б стати альтернативою західним фінансовим ринкам. Проте при ВВП близько $2 трлн, проти китайських $20 трлн, такі ініціативи виглядають більше, як спроба виживання під санкціями, ніж як справжній прорив", – зазначив політтехнолог.
Він продовжує, Пакистан, своєю чергою, отримав можливість залишитися у грі через китайські інфраструктурні проєкти, але не запропонував жодних власних нових ідей.
"Якщо відкинути гучні промови, то саміт залишив більше запитань, ніж відповідей. Чи зможе Китай перетворити декларації на реальні механізми? Чи збережуть Індія та Росія баланс між амбіціями й можливостями? Чи погодяться інші члени підписатися під "новим порядком", де провідна роль автоматично віддається Пекіну? Отже, говорити про "перемогу Китаю" зарано. Радше варто сказати, що кожен із ключових учасників отримав свою вигоду. Китай – майданчик для амбіційних переговорів із США. Індія – підтвердження незалежності. Росія – шанс залишитися у клубі сильних регіональних держав. Пакистан підтримку головного спонсора. Але сам ШОС поки що не став структурою з єдиною візією та чітким лідером. І саме це головний підсумок зустрічі. Чи вийде в них – покаже час", – констатував Віктор Таран.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Путін назвав у Китаї мету вторгнення російських військ в Україну.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
5046
