Допомога українцям від держави під час війни: що з нею так і не так

Кабінет міністрів України ухвалив рішення , згідно з яким розширив перелік громадян, які можуть претендувати на виплати по 2,2-2,5 тис грн щомісяця від міжнародних гуманітарних організацій. Експерти для видання "Коментарі" оцінили заходи уряду щодо підтримки населення у воєнний час і розповіли, які, на їхню думку, слід було б ще вжити заходів, виходячи з наявних можливостей.

фото: slovoidilo.ua

Голова Директорату Асоціації франчайзингу України, віце-президент Асоціації інвесторів в Україні, учасник територіальної оборони Андрій Кривоніс розмірковує так:

"Під час війни стало ясно, що наша цифровізація – недостатньо цифрова. І хоча ми перші по впровадженню цілої низки послуг у цифровому середовищі, проте цього виявилося замало ефективного просування підтримки населення цей нелегкий час. На жаль, зараз формулювання "можуть претендувати", "подайте заявку і чекайте на розгляд", "представте актуальні паспортні дані" звучать образливо – і відбивають бажання у значної частини людей навіть звертатися за допомогою та державними послугами".

З одного боку, продовжує експерт, наслідок втрачених можливостей це взагалі зробити – втрачені документи, телефони, неоплачені рахунки за зв'язок… З іншого – рівень абсолютизації справедливості, що зростає, фраза "мені повинні" частіше з'являється в лексиконі фронтовиків і жителів окупованих та деокупованих територій (військові психологи можуть говорити про це довго. Ще з одного боку звучить щось у стилі – а чим це мені допоможе…

"Думаю, що зможемо знайти ще кілька факторів, які можуть суттєво знизити кількість запитів та бажання отримувати будь-яку допомогу, – зазначає Андрій Кривоніс. – У цій ситуації держава має пропонувати не квест, а рішення. Поки що цього не відбувається. На цьому фоні в громадах часто постає питання про суди, чиновники, які продовжують отримувати зарплати (хоча 2/3 окладу, але отримують), не виконуючи своєї роботи і часто перебуваючи за межами території постійного проживання та роботи. Згадайте історію про чернігівських поліцейських, які були відсутні під час окупації та повернулися до звільнених міст із питанням "де мої гроші". Друга частина цього ж питання – для виплати допомоги населенню нам потрібні міжнародні організації, для фінансування зарплат із бюджетів усіх рівнів ми також звертаємось до міжнародної фінансової допомоги. Може є сенс подумати на цифрами виплат в обох випадках?"

Рішенням, вважає експерт, може бути й максимальна автоматизація виплати – приклад карток "Дія" вже не був.

"Що заважає автоматично надати всім у "Дії" такі картки чи рахунки з нарахованою допомогою за певними критеріями, без довідок, запитів та погоджень? Якщо у когось є застереження, що це не врегульовано законодавством, той не бачив роботу парламенту останнім часом – такої згуртованості, мабуть, не було з ухвалення Конституції", – резюмує Андрій Кривоніс.

Економічний експерт, координатор громадянської ініціативи "Рух бізнесу України" Андрій Гарнат наголошує, що коли в країні трапляється війна, настає особливе становище та держава, що природно переймає на себе функції турботи про громадян.

"Для цього громадяни за домовленістю та створюють спільну країну, метою якої є комфорт, розвиток та безпека громадян. Так має бути, – зазначає експерт. – У нашому випадку уряд днями розширив список громадян, які можуть претендувати на виплати по 2,2-2,5 тис. грн щомісяця від міжнародних гуманітарних організацій. І це вірне рішення щодо розширення держпідтримки громадян України, які потрапили у тяжке становище через втрату доходу, майна та вимушено залишили власне місце проживання".

На думку Андрія Гарната, продовженням підтримки громадян з боку держави на час війни та повоєнний період відновлення може стати запровадження безумовного базового доходу – з одночасним вирівнюванням та кореляцією середньої зарплати чиновника до середньої зарплати по країні (щоб перша не перевищувала у своєму максимумі п'ятиразовий розмір другий".

"Але побачимо ширше, – пропонує експерт. – Турбота – це не регулювання цін, за якого громадянам-підприємцям стає невигідно продавати свій товар, і країна потрапляє штучно у ще гірше становище, пов'язане з дефіцитом. Турбота – це налагодження видобутку своїх корисних копалин, що належать усім громадянам, з вибудовуванням максимально коротких прямих ланцюжків переробки – і постачання своєму ринку стратегічно важливих продуктів вітчизняного виробництва за цінами внутрішнього ринку".

Комфорт, продовжує Андрій Гарнат, – це не присадження на "голку кредитів" від зовнішніх фінансових структур, із запровадженням країни у глибоку боргову яму, з якої десятиліття вигрібатимуть усі громадяни, відраховуючи зі свого особистого бюджету. Комфорт, упевнений експерт, – це вміння знайти оптимальне рішення, використавши як позитивні, так і негативні фактори на користь своїх національних інтересів. З метою збереження як держбюджету, і заощаджень громадян, капіталів підприємців, що негайно дасть свої плоди у період відновлення економіки після нашої перемоги.

"Безпека – це не про те, що чиновники і близько експерти "боялися, що почнеться паніка" та "як проспали оборону". Безпека – це коли наперед розраховується кілька сценаріїв розвитку подій, і підготовка починається до найгіршого з них, – наголошує Андрій Гарнат. – І, нарешті, Розвиток – це не про "затягування гайок" державного контролю, посилення перевірок приватного бізнесу, підвищення податків та збереження поголів'я чиновників із їхніми непомірними витратами на своє ж утримання. Розвиток – це надання максимальної свободи самореалізації та діяльності, ресурсна підтримка перспективних починань, сприяння виходу національних проектів різного масштабу на міжнародний ринок, що є основою інноваційних паростків нової економіки України".

Все це, наголошує експерт, є великими істинами. Але втілитися можуть лише з приходом носіїв подібних ідей.

"А поки що українці показують приклад стійкості – як на військовому фронті, так і в тилу, в економічній битві найчастіше зі своєю ж державою", – резюмує Андрій Гарнат.