1 червня у всьому світі відзначають День захисту дітей. Для України цього року він набув особливого значення. Внаслідок широкомасштабного російського вторгнення, з 24 лютого в нашій країні, згідно з даними ООН, загинули 95 дівчаток, 100 хлопчиків, а також 69 дітей, стать яких поки що невідома. Поранення отримали 115 дівчаток, 138 хлопчиків, а також 168 дітей, стать яких поки що невідома. При цьому в ООН зазначають, що фактичні цифри є значно вищими, оскільки немає можливості отримати точну інформацію з деяких місць, де велися інтенсивні бойові дії.
Війна в Україні. Фото: з відкритих джерел
У свою чергу, в Офісі Генпрокурора повідомляють, що кількість постраждалих дітей з початку відкритого нападу РФ на Україну досягла щонайменше 689 дітей, з яких 243 загинули.
Експерти розповіли виданню "Коментарі", як війна змінює українських дітей, а також що слід розуміти дорослим у цій ситуації.
Війна робить наших дітей дорослими передчасно
Кандидат психологічних наук, психотерапевт, засновник Соціально-психологічного центру "Розвиток", психолог-консультант у низці телепроектів Олена Рихальська зазначає:
"З погляду вікової психології: одна справа – зовсім маленькі дітки (вони легше все переносять, тому що деякі просто не розуміють, що відбувається, та й адаптація у малюків до нових умов швидша), інша – підлітки (ось по них переважно війна б'є дуже сильно)".
Психологія дітей, наголошує експерт, залежить від того, наскільки тривожні батьки. Наскільки батьки акумулюють цю тривогу та трансформують її у побуті.
"Діти багато сприймають через побут. "Ой, у нас завтра не буде солі! Ой, у нас проблеми із бензином! Ой, у нас не буде ще чогось! — це точно не те, що слід вивалювати на дитину. Потрібно демонструвати спокій, стабільність, упевненість. Дітям взагалі та підліткам зокрема необхідне відчуття того, що вони захищені. Що батьки – впевнені та спокійні. Навіть якщо у вас немає впевненості у завтрашньому дні (а такий стан зараз у багатьох), не давайте виду на дітях. Вони мають розуміти, відчувати – все буде гаразд", – пояснює Олена Рихальська.
Вона акцентує, що ми не можемо вплинути на приліт снаряда чи бомби, відсутність електроенергії, води тощо. Тому треба самі собі зробити установку: вирішуватимемо проблеми в міру їх появи.
"До чогось можна підготуватися заздалегідь – придбати генератор, зробити запас води, якихось продуктів. Але дітям необхідно давати позитив, давати почуття захищеності, потреби, стабільності", – впевнена психолог.
За її словами, деякі батьки у такій невизначеній, страшній ситуації, як війна, теж стають дітьми. Таких психологічних дітей серед дорослих у нас є чимало. І є такі, хто перекладає на дітей надто багато. У тому числі після того, як, припустимо, гине хтось із членів сім'ї… Це не вірно, вважає Олена Рихальська.
"Слід розуміти, що в рік у дитини одні страхи, можливості, здібності. У вісім років – це інші страхи та можливості, у 15 – теж зовсім інші, ніж раніше. Але війна робить наших дітей дорослими завчасно. Це дуже складно для дитини, вона ще не готова. Їй слід пройти всі стадії формування. А вона, виходить, перескакує. І та відповідальність, яку беруть на себе зараз українські діти, у тому числі за своїх рідних та близьких – буде відлунням у їхньому дорослому житті. І проявитися це у кожного по-своєму, виходячи із психотипу дитини", – резюмує експерт.
Найстрашніше – війна калічить наше майбутнє – дитячі душі та тіла
Ведучий тижневика "Сьогодні. Підсумки" на каналі "Україна" Олег Панюта впевнений, що війна жорстоко, невідворотно, не по-людськи змінює наших дітей.
"Вона змушує їх відкласти дитинство на потім, чи взагалі – забути. Скільки їх, що пройшли через Бучу, Харків, Маріуполь, миттєво подорослішали, залишаючись у дитячому тілі? І – сотні тих, хто навіки так і залишиться дітьми, через кляту війну… Пишу ці рядки у підвалі, під час чергової повітряної тривоги. Поруч моя менша Аннушка, яка вже звикла (як це буденно і страшно одночасно!) до звуків сирени. Але, впевнений, вона назавжди запам'ятає ті – перші звуки війни у її житті – вранці 24 лютого… Як і я ніколи не забуду сльози на її обличчі на той момент", – ділиться Олег Панюта.
За його словами, ми всі змінилися, але найстрашніше – війна калічить наше майбутнє – дитячі душі та тіла.
"Допомогти цьому – вкрай важко. Бо, наскільки сильний у нас зв'язок з нашими дітьми, настільки й сильно підсвідомо ми передаємо власний біль та жах побаченого, почутого, пережитого, – пояснює телеведучий. – Єдина надія: як природа здатна до самоочищення, так і наші діти знайдуть у собі сили увібрати повною мірою переможний дух – і витіснити із себе жах війни. Бо дух перемоги, на моє глибоке переконання, наше майбутнє вже має – від кожного захисника, хто зі зброєю в руках на передовій, або в ангельському подобі – на небесах".
Читайте також на порталі "Коментарі" — ЗСУ наступають у Херсонській області: в ISW пояснили, чому Росії доводиться відступати.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.