Двосторонній візит президента України Володимира Зеленського до Сирії багато хто вже назвав фінальною ланкою регіонального турне, яке тривало з кінця березня. Зеленський об'їхав Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар, Йорданію – і заявив про "конкретні домовленості". Чи справді доцільно називати цей візит історичним? Що від нього може одержати Україна? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Володимир Зеленський. Фото: сайт Офісу президента України
Зеленський зараз робить те, чого українська дипломатія не робила ніколи
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко говорить, що називати цей візит історичним – цілком обґрунтовано, але з важливим застереженням.
"Історичність тут не у самому факті зустрічі двох президентів – вони вже бачилися у вересні 2025 року на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, де підписали комюніке про відновлення дипломатичних відносин. Історичність – у контексті і в послідовності кроків, які привели Зеленського до Дамаска. Давайте подивимося на карту цього турне тверезо. Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Йорданія, потім Стамбул – і нарешті Дамаск. Це не набір протокольних візитів ввічливості. Це цілісна дипломатична дуга, побудована навколо однієї конкретної пропозиції: Україна має унікальний бойовий досвід протидії іранським дронам типу "Шахед" і балістичним ракетам – і вона готова цим досвідом ділитися. З Ер-Ріядом і Дохою вже підписані десятирічні оборонні угоди, з Абу-Дабі, за словами Зеленського, аналогічна угода на фінальній стадії. Понад 200 українських фахівців уже працюють у країнах Перської затоки, допомагаючи налаштовувати системи перехоплення. Йдеться про морські дрони, системи РЕБ, програмне забезпечення – не просто про продаж окремих перехоплювачів, а про комплексні рішення. Це якісно новий рівень – Україна вперше виступає не як реципієнт допомоги, а як експортер безпекових технологій", – зазначив експерт.
Ігор Петренко продовжує, і ось тепер – Сирія. І тут ключовим є не двосторонній формат, а трикутник Київ – Анкара – Дамаск.
"Зеленський прилетів до Дамаска разом із міністром закордонних справ Туреччини Хаканом Фіданом. Це не випадковість. Ердоган – головний зовнішній патрон нової сирійської влади після падіння режиму Башара Асада у грудні 2024 року. Фактично Зеленський прийшов до аш-Шараа з турецьким благословенням, і це радикально підвищує вагу та довіру до візиту. Тристоронній формат переговорів Україна – Сирія – Туреччина, який відбувся в Дамаску, – це вже не про ввічливість, це про інституціоналізацію нових відносин", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
Що ж до того, що конкретно може одержати Україна, то Ігор Петренко зауважує, що тут є кілька складових.
"По-перше, дипломатичне розширення присутності на Близькому Сході. Сибіга та його сирійський колега аш-Шайбані домовилися про відкриття посольств у Києві та Дамаску найближчим часом. За даними МЗС, обсяги двосторонньої торгівлі зросли вдев'ятеро з моменту підписання комюніке у вересні 2025-го. По-друге, продовольчий вимір: Україна підтверджує свою роль надійного постачальника зерна, ініціатива "Зерно з України" прямо обговорювалася під час переговорів. По-третє, і це, мабуть, найцікавіше – тема російських військових баз. У Сирії досі розташовані дві ключові російські бази: авіабаза Хмеймім у Латакії та військово-морська база в Тартусі. Угода 2017 року передбачала їхнє розміщення на 49 років. Але нова сирійська влада вже заявляла, що хоче перетворити ці бази на навчальні центри для власної армії. Аш-Шараа відверто говорив у квітні 2025 року, що все озброєння в Сирії – російське, і альтернатив поки немає. Але він шукає ці альтернативи. І ось тут Україна з її досвідом, технологіями і мотивацією витіснити Росію з кожної точки впливу – природний партнер", – зазначив експерт.
При цьому він наголошує, що не варто забувати й про ризики, про які варто говорити чесно.
"Аш-Шараа грає складну багатовекторну гру. У жовтні 2025-го він їздив до Москви і зустрічався з Путіним. Він не вимагав виведення російських військ і досі не ставив ультиматумів. Сирія перебуває у стані глибокої руйнації – енергетичної, інфраструктурної, фінансової – і не може дозволити собі різких рухів. Тому очікувати, що Дамаск завтра розірве всі зв'язки з Москвою і стане форпостом України на Близькому Сході, було б наївно", – зазначив експерт.
За його словами, тут важливо інше. Володимир Зеленський зараз робить те, чого українська дипломатія не робила ніколи: формує альтернативну мережу регіональних партнерів, яка тисне на Росію одночасно економічно, дипломатично і технологічно.
"Поки тристоронні переговори Україна – США – Росія стоять на паузі через ескалацію на Близькому Сході, Київ не чекає – він нарощує суб'єктність. І Дамаск у цій конструкції – це не просто ще одна столиця для фотозвіту. Це столиця, яка ще півтора року тому була союзником Москви. Сам факт, що президент воюючої України приїжджає туди і обговорює безпекову співпрацю, – це серйозний геополітичний сигнал. Чи перетвориться він на стійкий стратегічний результат – залежить від того, наскільки швидко за дипломатичними жестами підуть реальні контракти, реальні поставки й реальні інституції", – підсумував Ігор Петренко.
Турне з логікою трикутника Київ – Анкара – Дамаск
Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначив, що відвідування Володимиром Зеленським Туреччини, а наступний день Сирії – це логічне завершення дуги.
"Послідовність Анкара – Дамаск є дуже промовистою. Ердоган – головний зовнішній патрон нової сирійської влади. Зеленський фактично прийшов до Дамаска з турецьким благословенням, що радикально підвищує статус і довіру до цього візиту з боку аш-Шараа. Де тут тристоронній трикутник Україна – Туреччина – Сирія? Він виникає прямо зараз, на наших очах, у режимі реального часу, якщо брати до уваги тристоронні переговори між країнами, які заплановані на сьогодні", – зазначив експерт.
Він пояснює, по-перше, це безпековий вимір. Аш-Шараа заявив, що робить усе можливе, аби утримати Сирію поза поточним конфліктом між США, Ізраїлем та Іраном, і аналізує ситуацію максимально обережно. Це означає, що Дамаск потребує надійного безпекового партнера, який не тягне в жоден із блоків. Україна – унікальний партнер: вона має реальний досвід боротьби з російською та іранською експансією, але при цьому не несе "політичного багажу" НАТО чи зобов’язань перед Ізраїлем.
"По-друге, це енергетичний вимір. Учора Зеленський і Ердоган домовилися, що 5 квітня — саме сьогодні — відбудеться зустріч голів "Нафтогазу" та міністерства енергетики Туреччини. Паралельно — візит до Сирії. Це не збіг: газова геополітика (катарський маршрут через Сирію до Туреччини і далі до Європи) обговорюється одночасно на двох рівнях. По-третє, це дипломатичний вимір щодо Росії. Поки тристоронні переговори України, США та Росії стоять на паузі через бойові дії на Близькому Сході — Зеленський формує альтернативну архітектуру впливу: регіональних партнерів, які тиснуть на Москву економічно і дипломатично, посилюючи нашу суб’єктність. Виштовхування РФ із сирійських портів — частина цієї логіки", – зазначив Ігор Семиволос.
Експерт підсумовує, без будь-яких сумнівів, це історичний візит. Уперше президент воюючої України особисто їде до арабської столиці, яка ще півтора року тому була союзником Москви.
"Це розрив геополітичного шаблону – і він відбувається не спонтанно, а як завершальна точка продуманого регіонального турне з логікою трикутника Київ – Анкара – Дамаск", – констатував Ігор Семиволос.
Читайте також на порталі "Коментарі" — переговори між США та Іраном про припинення вогню опинилися на межі провалу, що різко підвищує ризик масштабної війни на Близькому Сході. Про це повідомляє Axios з посиланням на джерела у США, Ізраїлі та регіоні.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
