Ігор Смілянський, гендиректор "Укрпошти", заявив про небезпеку відкритих декларацій для чиновників. Він вважає, що публікація особистих даних держслужбовців створює загрози в умовах війни та відлякує потенційних управлінців з бізнесу. Керівник "Укрпошти" також поставив під сумнів користь відкритих декларацій для простих українців. Він навів приклад, що знання про доходи голови держбанку не допоможе звичайній бабусі. Смілянський вважає, що публічність статків лише дратує суспільство, не даючи реального ефекту. Чи справді відкриті декларації становлять загрозу безпеці під час війни, чи це перебільшення? Про що говорить така позиція Смілянського? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Ігор Смілянський
Клітка для Левіафана
Засновник "Студії Здорового Сенсу", підприємець, громадський діяч Павло Себастьянович так прокоментував ситуацію:
"Гендиректор "Укрпошти" заявив, що не підтримує відкритість декларацій для держслужбовців. На його думку, це може створювати ризики в умовах війни, коли люди можуть дізнаватися про статки та місце проживання чиновників. Левіафан в обличчі Смілянського знову продемонстрував свій оскал".
За слвоами експерта, далі правильно було б згадати саму цитату пана Смілянського: "Ви хочете, щоб людина з бізнесу прийшла в держсектор, задекларувала свої статки в країні, де люди повертаються з фронту зі зброєю і певним відчуттям справедливості та можуть погуглити, хто де живе? Для чого відкривати декларації і показувати, скільки в кого грошей? От бабуся знає, що керівник держбанку отримує 1 млн грн – як це їй допомагає?".
Павло Себастьянович зазначає, очевидно, що сам Смілянський розуміє, що і його зарплата, і зарплати топчиновників не є справедливими. Що це відвертий грабіж суспільства. І саме цей грабіж і хоче приховати "успішний менеджер".
"Люди скрізь люди: влада спокушає, гроші псують, а без контролю навіть найкращий почне зловживати. Тому в успішних суспільствах не сподіваються на ангелів у державних кабінетах, у мантіях та погонах – вони просто садять цього небезпечного звіра на міцний ланцюг. І головна ланка цього ланцюга – жорстка сітка зарплат. Чиновники та керівники держпідприємств там не можуть отримувати в десятки чи сотні разів більше, ніж середній громадянин. Їхні доходи прив'язані до реального рівня життя людей – через прожитковий мінімум, середню зарплату чи інші об'єктивні ринкові показники", – зазначив експерт.
Він продовжує, зазвичай топчиновники успішних країн отримують не більше ніж у 5-8 разів більше від мінімальної зарплати в країні.
"Я вже наводив приклади США та Польщі. Чому зарплата чиновника має бути прив’язана до зарплат у приватному секторі? Бо саме чиновники визначають правила гри, які впливають на умови та якість життя всіх громадян. Якщо народ живе бідно – це наслідок праці чиновника, і він має це відчувати. Якщо суспільство багате – тоді й держслужбовець може мати гідну винагороду. Це відпрацьований, перевірений часом механізм виживання. Коли зарплата чиновника залежить від результату його роботи, від того, наскільки добре живе суспільство, звір стає ручним. Він не може грабувати бюджет захмарними зарплатами, бо його дохід залежить від рівня життя народу. Це проста, але геніальна клітка для Левіафана. Також розвинені суспільства стежать за кількістю чиновників відносно населення", – зазначив Павло Себастьянович.
За його словами, у нас же Левіафан без ланцюга. Мінімальна зарплата з 2026 року – жалюгідні 8647 грн, а топчиновники (міністри, керівники відомств) спокійно отримують 100-300+ тисяч на місяць з надбавками, керівники Рахункової палати – 500 тисяч, а керівництво Фонду гарантування вкладів – 590 000 грн (!!!) на місяць.
"Різниця між мінімалкою у країні і зарплатами топів у держапараті легко сягає 30-70 разів, а то й більше. Те саме з пенсіями: мінімальна – близько 2595 грн, максимальна для звичайних людей обмежена 25-26 тис. грн (10 прожиткових), але судді, прокурори, топчиновники отримують спеціальні пенсії та "довічне утримання" – від 100 тис. до 390 тис. грн на місяць. Різниця між мінімальною і максимальною пенсією – 100-165 разів, і ці елітні виплати йдуть саме тим, хто сидить у владі чи був там, тим, хто створив жахливі умови життя для мільйонів. Звичайно, такий розподіл доходів у суспільстві визначає і якість держапарату. Туди рвуться не ті, хто хоче служити людям, а ті, хто любить статус, розкіш і бачить можливість безкарно збагачуватися. Держава для них – це інструмент збагачення, а бюджет – власна кишеня. Поки ми не надінемо на Левіафана нормальну сітку зарплат – прив'язку топів до реального життя народу, — нічого не зміниться. Звір і далі буде жерти свій народ", – обурився експерт.
Він зауважив, ми вже дійшли до війни, втрат людей та територій, а держапарат продовжує вигризати внутрішні органи суспільного організму. І оскільки в народу немає жодних інструментів впливу на держапарат, на парламент, на суддів – суспільство котиться до катастрофи.
"Населення за 35 років зменшилося удвічі, а держапарат розрісся до майже 2 мільйонів осіб. В армії, попри постійне збільшення доходів бюджету, — постійний дефіцит озброєння, транспорту, захисних споруд. Зарплати військових у рази менші за зарплати державних паразитів. Підрозділи постійно оголошують збори, а чиновники всіх рівнів займаються благоустроєм та озелененням. І замість того, щоб обмежити зарплати мирної частини держсектора і привести їх у відповідність до рівня життя людей, лунає пропозиція сховати від суспільства доходи соціальних паразитів. Браво!", – констатував Павло Себастьянович.
Дивно, що Смілянський – досі на своїй посаді
Експерт Української фабрики думки Юрій Гаврилечко не згодний з тим, що відкриті декларації становлять загрозу безпеці під час війни. Більше того, зауважує експерт, мають бути оприлюднені всі дані щодо того, де живуть ці чиновники, де тримають свої гроші. Мають бути оприлюднені їхні прямі мобільні телефони, адреси. Має бути відомо, де і куди ходять їхні діти. Все це має бути в відкритому доступі. Чиновник має бути під мікроскопом у суспільства. Це особливість роботи.
"Не бажаєш? Будь ласка, знаходь себе у комерційному секторі. Тебе ж ніхто не промушує працювати чиновником, правда? У нас же немає ТЦК-СП, яке бігає по містах та виловлює, щоб призначити на посаду заступника міністра. Тому це абсолютно свідомий вибір. Якщо вирішив піти на держслужбу, у тебе має бути все абсолютно прозоро. До чого тут взагалі війна?", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
А що до позиції самого Смілянського, то Юрій Гаврилечко говорить, що виникає велике питання, чому він досі залишається на своїй посаді. При цьому в усьому світі оплата праці працівників державних компаній нічим не вирізняється від оплати праці чиновників. Там немає ж менеджерів, там є адміністратори. Відповідно, максимальна заробітна оплата голови "Укрпошти" має становити не більше, ніж зарплата керівника департаменту профільного міністерства. Тобто не перевищувати десь 60 тисяч гривень.
"Там не потрібні взагалі менеджери. В жодній державній компанії не потрібні менеджери. Бо державні компанії – це не бізнес. Державні компанії – це складна система виконання функцій публічного управління, де прибуток взагалі не є основою діяльності, а може бути десь на десятому місці серед основних завдань цієї самої компанії. Державні компанії зазвичай працюють як бізнесові регулятори у своїх сферах. Існує це для того, щоб в уряду були інші механізми, ніж винятково адміністративні, для регулювання ситуації на ринку. Ось і все. Або з певних безпекових міркувань можуть бути природні монополії в ще інших сферах. Особливо під час війни. Наприклад, зараз під час війни було б абсолютно логічно націоналізувати всі підприємства енергетичної галузі і керувати ними з єдиного центру. Тоді, наприклад, питання підвищення вартості електроенергії не існувало б в принципі. Якби свого часу Україна не продала росіянам шість з семи нафтопереробних заводів, у нас би не було проблеми зараз з паливом. Тому що вони були продані і фактично знищені через механізм конкурентного поглинання", – зазначив експерт.
Юрій Гаврилечко зауважив, що він би хотів ще раз наголосити, що всім чиновникам, яким не подобається прозорість, варто задуматися про реалізацію себе в бізнесі, де є і комерційна таємниця, і захист тощо.
"У бізнесі ти створюєш додаткову вартість, сплачуєш податки і все, що ти зробив, це твоє. На державній службі ти використовуєш спільний ресурс тих, хто сплачує ті самі податки. Відповідно, маєш звітувати перед суспільством, як саме ти працюєш і з міркувань безпеки громадяни мають знати, куди йдуть їх податки. І чи не почали державні службовці працювати самі на себе, паралельно з роботою на державу. А то у нас дуже цікава ситуація, коли приходить той чи інший чиновник на посаду, а потім виявляється, що у нього теща, бабуся, дружина чи, навпаки, чоловік раптом стають видатними бізнесменами. Раніше вони чомусь не вирізнялися підприємницькими здібностями, а тут одразу стали", – зазначив експерт.
При цьому Юрій Гаврилечко наголошує, варто розуміти, що механізм декларацій буде працювати, як антикорупційний запобіжник, лише тоді, коли на ці самі декларації будуть реагувати наші антикорупційні органи.
"Тобто у чому можна погодитися з паном Смілянським, що сама по собі демонстрація декларацій без подальшого реагування з боку правоохоронних органів, безсенсовна. Це як спортивна риболовля, навіть ще веселіше. Там хоч спочатку спіймали, потім виміряли, потім сфотографували і відпустили. А тут не спіймали. Тут просто десь сфотографували, виміряли по фотографії і більше нічого не роблять. Сам по собі механізм декларування не працює без роботи правоохоронців. Це факт", – підсумував експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" — цифровий зашморг для боржників: що змінить закон.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
