95-та церемонія вручення нагород премії Американської академії "Оскар", яка відбулася у Лос-Анджелесі, не обійшлася без російсько-українського присмаку. Так, нагороду як найкращий документальний фільм отримала стрічка канадського документаліста Деніела Роєра "Навальний", присвячена російському опозиціонеру, який зараз перебуває в ув'язненні. Український сегмент Мережі обурився, згадавши імперські погляди Навального, зокрема його підтримку окупації Криму росіянами. Плюс – користувачі наголосили, що на вручення премії запросили сім'ю Навального, дали їй слово, тоді як президентові України Володимиру Зеленському відмовили у праві виступити онлайн. Експерти проаналізували політичні акценти "Оскара" спеціально для видання "Коментарі".
Церемонія вручення нагород премії Американської академії "Оскар"
Цей "Оскар" – ще один сигнал для нас, що деякі люди на Заході бояться розвалу Росії
Народний депутат Верховної Ради VIII та IX скликань Олексій Гончаренко нагадує, що організатори "Оскара" стверджують, ніби їхня премія – не політична. Але ми бачимо зовсім інше.
"Не дають виступити з промовою президенту України, але дають премію так званому опозиціонеру, який нібито виборює демократію. У своїй промові дружина Навального чомусь жодного разу не сказала про війну, – наголошує Олексій Гончаренко. – Що змінить ця премія для Навального та Росії? Чи буде вона чимось поворотним? Зовсім ні".
Соратники Навального радісно зробили фото з "Оскаром", але це абсолютно нічого не змінить, упевнений нардеп. У Росії не розпочнеться революція, її народ не прокинеться і не піде розбиратися з режимом. Так звана опозиція також нічого не зробить.
"Цей "Оскар" – ще один сигнал для нас, що деякі люди на Заході бояться розвалу Росії. Черговий сигнал, що нам не можна опускати руки та забувати про боротьбу за інтереси України. Ми маємо щодня нагадувати про війну – на всіх можливих майданчиках", – констатує Олексій Гончаренко.
Незалежно від того, хто править у РФ, режим та імперський курс залишаються фактично незмінними
Керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок розмірковує так:
"Ми часто не розуміємо загрози вияву толерантності до проросійськості абсолютно у всіх сферах: релігія, мова, спорт, культура тощо. І певні моменти цьогорічної церемонії "Оскара" тут дуже показові. У тому числі – вручення статуетки документальному фільму про Навального, виступ його дружини, під час якого вони жодного слова не сказала про російську агресію проти України".
До речі, зазначає експерт, "Оскар" у цій же номінації міг отримати український фільм "Будинок зі скалок" про діток із тепер уже окупованого Лисичанська, що на Луганщині. Фільм, створений спільними зусиллями чотирьох країн (Швеції, Фінляндії, Данії та України), розповідає про притулок для дітей, чиї батьки з якихось причин (алкоголізм, схильність до насильства) не здатні виконувати сімейні обов'язки.
"Зважаючи на вищесказане мною і не сказане дружиною Навального, "Оскар" себе просто дискредитував. Церемонія явно продовжує використовуватися, зокрема, з політичною метою. Якби туди насправді не допускалися фільми з політичним підтекстом, то й питань не виникало б. Але коли при допуску відповідних стрічок кіноакадеміки роблять ТАКИЙ вибір, нічого, крім здивування та обурення, це викликати не може", – констатує Валерій Клочок.
Висновок, на його думку, однозначний – Росія продовжує активно використовувати всі майданчики для просування своїх імперських цілей. Вона, наголошує експерт, робила це на початку широкомасштабного вторгнення в Україну (фактично з перших років нашої незалежності), продовжує і тепер.
"Незалежно від того, хто править у РФ (за Єльцина, нагадаю, зміцнився сепаратистський анклав у Молдові – Придністров'я, а також відбулася перша Чеченська війна, продовжена потім Путіним), режим та імперський курс залишаються фактично незмінними, – упевнений Валерій Клочок. — Дивно, що світ досі не зрозумів цих загроз і продовжує толерантно ставитися до РФ як такої. Україні слід активніше працювати із закордонними партнерами, виходити на будь-які міжнародні майданчики – і доносити правду про імперію-агресора".
Пошуки Заходом "добрих росіян", схоже, продовжуються
Керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку Ігор Рейтерович наголошує на тому, що церемонія вручення "Оскара" традиційно привертає до себе багато уваги. Її дивляться у всьому світі. І заяви, які там звучать, далеко не завжди стосуються сфери кіномистецтва. Періодично вони мають політичну, соціальну, навіть глобальну спрямованість, нагадує експерт. І, звісно, впливають на аудиторію. Як мінімум, акцентуючи на подіях, які є важливими для окремої країни, групи людей, людства в цілому.
"Приміром, ті чи інші актори, отримуючи заповітну статуетку, говорили про проблеми війни та миру, екологію, голод і так далі. Досить часто звучали й заяви відверто політичного характеру, які засуджують війни, геноцидні практики, репресії, які відбувалися у тих чи інших країнах", – наголошує Ігор Рейтерович.
Цього року, продовжує він, увага до церемонії була прикута у ракурсі подій, що відбуваються в Україні.
"Тим більше, що кіноакадемія відмовила у виступі Зеленському, що виглядало як мінімум дивно, – вважає експерт. – Особливо на тлі того, що німецький антивоєнний фільм "На Західному фронті без змін" переміг у чотирьох номінаціях (найкращий фільм іноземною мовою, найкраща операторська робота, музика до фільму та художнє оформлення). І я тут повністю згоден з нашим міністром закордонних справ Дмитром Кулебою, який дорікнув кіноакадемікам, що вони не дають виступити президентові країни, яка відбивається від військової агресії сусідньої держави (у ХХІ столітті, у центрі Європи!), але при цьому вручають статуетки фільму, який розповідає про війну та її жах".
І, звичайно, другий важливий момент пов'язаний із тим, що говорять ті чи інші люди, отримуючи статуетки, пояснює Ігор Рейтерович.
"І тут ми маємо скандал довкола фільму "Навальний". Він скоріше не про те, що "Оскар" отримав фільм про російського опозиціонера, кинутого путінським режимом за ґрати (тут все було досить очікувано, тому що в промоції цієї стрічки вклали колосальні кошти), скільки про те, як прийняла нагороду знімальна команда та родина Навального. А прийняли вони статуетку, жодним словом не обмовившись про війну в Україні. І це було показово, – вважає експерт. – Пошуки Заходом "хороших росіян", схоже, продовжуються. І те, що сталося на нинішній церемонії, – явний сигнал, зокрема, російським елітам. Суть — Захід готовий налагоджувати відносини з РФ, але за іншої влади, можливо, на чолі з Навальним. Але, наголошую, замовчування його дружини щодо російської агресії проти України чудово демонструє позицію навіть тих росіян, які ніби проти режиму Путіна, але принципово не хочуть нести колективну відповідальність за той кошмар, який їхня країна творить в Україні".
Також видання "Коментарі" повідомляло – у Путіна відповіли, чи з'явилися передумови для миру в Україні.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.