Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок закликала Туреччину та Угорщину припинити блокувати вступ Швеції та Фінляндії в НАТО. Про це пише Handelsblatt. Повідомляється, що лише ці дві країни з 30 держав-членів НАТО ще не ратифікували угоди про прийняття Фінляндії та Швеції до Альянсу. Угорщина, до того ж, ще й блокує допомогу Україні з боку ЄС. Експерти проаналізували ситуацію для видання "Коментарі", розповівши також, чи існують важелі впливу на держави-блокатори. Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Ердоган та Орбан. Фото: з відкритих джерел
Лише на рівні Вашингтона теоретично можна підштовхнути Анкару розблокувати просування Фінляндії та Швеції в НАТО
Економічний та політичний експерт Тарас Загородній вважає, що на Туреччину вплинути фактично неможливо.
"Вона не є членом ЄС. Це дуже велика країна, яка веде самостійну політику. До того ж, Анкара продовжує переговори зі Швецією та Фінляндією щодо їхнього вступу в НАТО. Раніше Туреччина виставила до них низку вимог, які вже виконані. Не виключаю, що кулуарно турки хочуть чогось ще. При цьому, – звертає увагу експерт, – Туреччина, скажімо так, не виходить за "червоні прапорці". Анкара працює на межі фолу з тими ж санкціями щодо Росії (які допомагала обходити). Але не доводить ситуацію до кипіння. Пригрозили Туреччині ті самі Штати санкціями, якщо та продовжить допомагати росіянам накладені обмеження щодо фінансової системи – і турецькі банки закрили російську платіжну систему "МИР", якій раніше дали доступ на свій ринок".
Вплинути на Туреччину, на думку Тараса Загороднього, можуть лише США.
"Що стосується ЄС, то його побажання, настанови, заклики Анкара ігноруватиме. У тому числі через те, що сам Євросоюз поводився досить нахабно по відношенню до Туреччини, десятиліттями компостуючи мізки щодо вступу цієї країни до ЄС, але так і не давши "зеленого світла". Ось як і пішла "відповідь". І, гадаю, лише на рівні Вашингтона теоретично можливо підштовхнути Анкару розблокувати просування Фінляндії та Швеції в НАТО. Можливо, США та Туреччина вирішать це питання у комплексі з іншими", – вважає експерт.
Щодо Угорщини – тут важелів впливу більше, зазначає він. Ця країна, нагадує Тарас Загородній, є членом ЄС, причому дотаційним.
"Є можливість прикрутити "кранік" надходження коштів, згадати, що угорська влада зараз – не демократична за своєю суттю. Питання в тому – чи на такі кроки готові європейці. Адже Угорщина теж намагається балансувати на межі "червоних ліній". Проросійські заяви звідти звучать, але Будапешт не робить, як на мене, багато з того, що від нього хотіла б Москва. Ну можуть угорці на якийсь час заблокувати допомогу ЄС, передбачену Україні. Але можуть незабаром і відмовитися від цього", – наголошує експерт.
Щодо зміни принципу голосувань (одностайність, коли один представник НАТО чи ЄС може блокувати спільні рішення), у Північноатлантичному альянсі це навряд чи відбудеться, вважає Тарас Загородній. А ось у Євросоюзі – теоретично можливо. Але теж не факт, акцентує він, тому що багато країн бачать, що це насамперед бажання Німеччини та Франції – з метою контролювати голоси в ЄС.
Туреччині та Угорщині рано чи пізно доведеться робити чіткий вибір – "за" агресора вони чи "проти"
Експерт у питаннях національної безпеки та оборони, учасник програми Україна-НАТО Катерина Коваль упевнена, що на те, що відбувається, слід дивитися глобально.
"Весь цивілізований світ після російської агресії проти України, яка вдарила практично по всіх країнах, постав перед необхідністю створення нової концепції системи глобальної безпеки. І для більшості країн зараз своєрідний челендж – сидіти на двох стільцях чи зробити чітким вибір покарання агресора та створення нової парадигми безпеки. Доводиться приймати інколи складні політичні рішення. І мова тут не лише про ставлення до України, Швеції чи Фінляндії. Тут, наголошую, все глобально. Не вдасться бути нейтральним. Доведеться приймати якийсь бік, образно кажучи, добра та зла, демократії та авторитаризму. Шукати важелі впливу на ситуацію, щоб уникнути агресії надалі", – пояснює експерт.
За її словами, весь цивілізований світ має зосередитись на перемозі над Росією. Не заради України, а заради того, щоб збудувати після покарання збожеволілого путінського режиму та його посібників із тих же Білорусі, Ірану, Північної Кореї – гарантії безпеки. Реальні. Для всіх. Створити механізми, які унеможливлюють у майбутньому агресії, подібні до нинішньої російської.
"Це нові виклики. І робляться певні висновки щодо позиції тих чи інших країн у російсько-українській війні. Ми вдячні всім, хто підтримує нас. Тієї ж Туреччини – за політичну підтримку, за "Байрактари". Тієї ж Угорщини – за прийом наших біженців і так далі. Але рано чи пізно їм доведеться робити чіткий вибір — за агресора вони або проти. І те чи інше рішення на користь Росії (у тому числі в ракурсі блокування підтримки України, гальмування прийому в НАТО Швейцарії та Фінляндії) – це саме про це, – наголошує Катерина Коваль. – Тож чекаємо на більш певну та відповідальну позицію Туреччини та Угорщини у цьому ракурсі. Впевнена, вони зроблять правильний вибір. Тому що йдеться і про особисту репутацію, і власне цивілізаційний вибір і своє місце в новій системі безпеки".
Читайте також на порталі "Коментарі" — Байден зустрінеться із Сі Цзіньпіном на G20: у чому важливість зустрічі – який сигнал може бути надісланий Путіну.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.