Війна в Україні: чим у цей час займаються українські зірки

Йде 65-й день широкомасштабного вторгнення Росії до України. Усі ці дні мільйони українців – кожен на своєму посту – дають відсіч агресору. Видання "Коментарі" продовжує цикл матеріалів про те, чим займаються у цей час українські зірки.

Допомога Україні під час війни / Фото: Shutterstock

Заслужена артистка України, солістка Національної філармонії та Заслуженого ансамблю Збройних сил України, кандидат мистецтвознавства Ярослава Руденко:

Я проживаю на околиці Києва у селі Петропавлівська Борщагівка, Бучанського району. 26 лютого планувала поїхати на Донеччину із концертами для наших воїнів, та повномасштабне вторгнення рашистів зруйнувало всі мої плани…

24 лютого зранку прокинулась від дзвінків. Мені телефонували друзі, знайомі і в істериці кричали, що почалася війна. У моїй душі не було паніки, а якась страшна тиша. Тиша перед бурею. Потім, я безперестанку ридала і бігала від вікна до вікна. Бачила літаки, які низько, наче торкаючись даху мого будинку пролітали. Чула вибухи. Ми вирішили залишатися вдома і нікуди не їхати. Я себе вважала сміливою людиною, але тоді мені було дуже страшно. Дуже…

Наступного дня я із мамою вийшли і пішли в аптеку, яка знаходилась на Кільцевій дорозі, біля Шпалерного ринку. Там була величезна черга, майже дві години ми стояли. Ліки вдалося купити. Потім, ми пересіли на велосипеди. Так було швидше і зручніше. А вже потім, на електромобіль.

Ми з мамою підвозили стареньким людям ліки, харчі. Годували безпритульних тваринок і тваринок, яких господарі залишили. Можливість щось робити, допомагати, нас хоч трохи відволікала. Найважче було вночі.

Багато наших знайомих виїхала на Західну Україну, за кордон. Спершу, ми категорично відмовлялися. А коли ситуація почала погіршуватися і ми чули про звірства, вчинені в Ірпені та Бучі, то в якійсь мірі шкодували, що не виїхали в безпечне місце. Оскільки ці населені пункти були від нас близько.

26 лютого мене попросили заспівати в Бучанському районі для воїнів. Я сіла за кермо автомобіля, взяла маму і поїхали. Я співала, а мама була ведучою. Так день в день, ми концертами підтримували наших воїнів. А воїни підтримували нас. Саме зараз, як ніколи, я потребувала цієї підтримки.

8 березня я вирішила прибрати на нашій вулиці. Взяла віник, відро і навела порядок. Коли їхали військові і бачили мене, то віталися і дякували. А я так надіялася, що по моїй вулиці не їхатиме рашистська техніка і не ступить нога орка! Дякуючи українським воїнам, цього не сталося.

Після нашої перемоги роботи дуже багато. Планую організувати концерти по всій території України та за її межами для української діаспори. І навчитися користуватися важкою зброєю.

Ведучий нового стендап-шоу "ДжонсоНьюз" телеканалу "Україна", ведучий Євробачення-2017 Володимир Остапчук:

Переживаємо цей важкий час нормально, вже стали на військові рейки. І працюємо, як у відомій пісні "Вова, *баш їх, бл*ть". Це не матюки, а моя соціальна позиція (сміється). Та ми, звичайно ж, намагаємось на загадувати на завтрашній день, а по-максимум все робити сьогодні.

У перший же день війни у мене були просто тисячі запитів в Інстаграм із закликами про допомогу. Тому я вирішив створити Телеграм-канал, де збираються люди, які потребують допомоги або можуть її надати. Ми шукаємо амуніцію, дрони, тепловізори для наших військових, доставляємо гуманітарну допомогу переселенцям.

Зараз із дружиною Христиною маємо плани створити наш спільний фонд Остапчуків. За ці понад два місяці, відколи йде війна, ми налагодили багато дружних зв’язків із людьми з різних куточків України, які хочуть допомагати та роблять для цього все. Також у нас вже створена розгалужена мережа волонтерів у різних країнах Європи та навіть у Канаді. Тому зараз думаємо це все об’єднати, щоб робити більше.

Христина зараз в Ужгороді, а я в Києві.

Щодо нашої перемоги, то ніхто в ній не сумнівається. Я був переконаний у цьому ще в перший день війни. Хоча, звичайно ж, було страшно під бомбардуваннями. Тим не менш, ми живі і здорові. Найголовніше – цінувати те, що ми маємо, цінувати нашу країну.

Я іноді їду в авто по Києву і в мене сльози на очі навертаються від того, яка в нас чудова країна, які в нас сміливі та відважні люди.

Що плануємо робити після перемоги? Те, що й завжди. Спочатку гарненько відсвяткуємо нашу перемогу, а після цього продовжуватимемо працювати. Сподіваюсь, що зможу побачити своїх дітей (від першого браку з Оленою Войченко є донка Емілія та син Еван-Олександр – прим. ред.), бо вони зараз в Канаді. Надіюсь, що одразу після перемоги приїдуть і я зможу їх обійняти. Дуже за ними сумую!

Прем'єр Національної опери України, народний артист України Олександр Стоянов:

Я переживаю такий же біль, як й весь народ України. Й справи у мене такі ж, як й у будь якого українця. Кривава війна в країні вже більше двох місяців. Чи могли ми два місяці тому уявити, що почнеться війна? Особисто я не вірив.

Коли я їхав в кінці лютого на гастролі у Францію, були друзі, що казали мені: "Саша, забери з собою про всяк випадок дітей". Але я не вірив у війну. 24 лютого сто разів про це жалкував. О 5 ранку нам зателефонувала няня наших дітей: "Київ бомблять" — сказала вона. Тисячі кілометрів розділяли мене й моїх дітей, коли я мав бути із ними, щоб зрозуміти рівень небезпеки, захистити їх.

Такий стрес отримала вся Україна. Зараз мої діти зі мною, однак в Україні залишаються ще мої рідні й друзі… Кожен день з ними на зв’язку, намагаюсь підтримати й фінансово тих хто в Україні, намагаюсь підтримати артистів, які звертаються за роботою.  Постійно веду переговори з різними імпресаріо.

Весь цей час, я на своєму фронті намагаюсь бути максимально корисний. Разом з моєю трупою ми провели вже безліч благодійних вистав. У березні змогли зібрати кошти на покупку медичного автомобілю, який був переданий для Львівської області.

Скрізь розповідаємо правду про війну в Україні: у Польші, Франції, Норвегії. Зараз їдемо до Швеції. Ми з Катериною Кухар (жінка Олександра – прима-балерина Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка, народна артистка України, член жюрі телепроєкту "Танці з зірками" Катерина Кухар – прим. ред.) танцювали у благодійному Гала-концерті на підтримку України у Гранд опера, всі виручені кошти від продажу білетів, було зібрано 300 000 євро,  відправили Alliance Urgences Ukraine.

Весь квітень ми танцюємо по містам Норвегії, 16 міст, з благодійним туром  "Тур солідарності" в підтримку України.  В цьому турі з кожного квитка 50 норвежських крон перераховуються в організацію "Врятуйте дітей". Ми зустрічаємось з представниками влади й розповідаємо про війну в України. На одній із вистав була присутня королівська сім’я  Норвегії, мер Осло. Посол України в Норвегії зачитував звернення Олени Зеленської до народу Норвегії.

Європа нам дуже співчуває й намагається допомогти.

Читайте Comments.ua в Google News