Рубрики
МЕНЮ
Сергій Кречмаровський
У добу Відродження колір у живописі визначався не лише естетичним смаком художника, а й фінансовим статусом замовника. Найдорожчим та найбажанішим пігментом того часу був натуральний ультрамарин — глибока синя фарба, виготовлена з напівдорогоцінного каменю ляпіс-лазурі (а саме з лазуриту, що міститься в ній). У певні періоди її вартість перевищувала ціну чистого золота, а процес видобутку та вимивання вимагав надзвичайних зусиль. Замовники часто окремо прописували використання цієї фарби в договорах, аби переконатися у високій якості матеріалів.

Секрети "синього золота". Ілюстративне фото, згенероване ШІ
Одним із головних покупців робіт із використанням ультрамарину виступала Католицька церква, яка закріпила цей шляхетний колір за образом Діви Марії.
Факти про "синє золото" епохи Відродження:
Географія видобутку: ключовим джерелом якісної ляпіс-лазурі для європейських майстрів були родовища Сар-і-Санг у Бадахшані (на території сучасного Афганістану), звідки камінь везли до Європи.
Етимологія назви: слово "ультрамарин" походить від латинського ultramarinus, що буквально означає "заморський" або "привезений з-за моря".
Документальний факт: у контракті 1515 року для художника Андреа дель Сарто чітко вказувалося, що для синього одягу Діви Марії обов'язково мав використовуватися ультрамарин вартістю щонайменше п'ять золотих флоринів.
Складна технологія: камінь не просто розтирали, а змішували з воском, смолами та оліями, після чого вимивали чистий пігмент лужним розчином, відокремлюючи його від домішок.
Спадщина Вермеєра: Ян Вермеєр був надзвичайно щедрим на використання ультрамарину у своїх роботах. Після його смерті родина залишилася з великими боргами, що, зокрема, було пов'язано і з загальною економічною кризою того часу.
У 1820-х роках у Франції розробили спосіб створення штучного аналога — французького ультрамарину (офіційно запатентованого Жан-Батистом Гіме у 1826 році), що зробило цей колір доступним для всіх художників і назавжди змінило світ живопису.
Нагадаємо, раніше портал "Коментарі" писав про пігмент "Паризька зелень": отруйний тренд, який вбивав господарів заміських маєтків.