Нові технології в мистецтві: як AI та VR змінюють підхід сучасних художників

У сучасному світі, де межа між людиною та машиною стирається з кожним днем, мистецтво стає ареною для експериментів з штучним інтелектом (AI) та віртуальною реальністю (VR). Ці технології не просто інструменти, а співтворці, що радикально трансформують процес створення, сприйняття та монетизації мистецтва.

Нові технології в мистецтві: як AI та VR змінюють підхід сучасних художників

За даними звіту The Business Research Company, ринок генеративного AI в мистецтві зріс з 0,43 мільярда доларів у 2024 році до прогнозованих 0,62 мільярда доларів у 2025 році, демонструючи середньорічний темп зростання (CAGR) на рівні 41,9%. Водночас глобальний ринок цифрового мистецтва, де VR відіграє ключову роль, досягне 7,24 мільярда доларів у 2025 році та зросте до 30,69 мільярда до 2035 року з CAGR 15,53%. Ці цифри підкреслюють не лише економічний потенціал, але й глибокі етичні та наукові виклики, які постають перед арт-індустрією.

Сучасні художники, такі як американський майстер образотворчого мистецтва Рефік Анадол чи українські новаторки на кшталт Оксани Чепелик та Анни Мананкіної, демонструють, як AI та VR дозволяють переосмислити реальність. Анадол, чиї інсталяції поєднують дані з машинним навчанням, створює "машинні галюцинації", що відображають колективну пам'ять. Чепелик, дослідниця нових медіа, занурює глядачів у іммерсивні середовища, де технології стають метафорою соціальних трансформацій, а Мананкіна використовує VR для візуалізації травми війни.

У часи, коли щодня генерується 34 мільйони AI-зображень, а понад 15 мільярдів таких робіт створено з 2022 року,  у мистецтві намагаються знайти відповідь на запитання: це еволюція чи загроза автентичності?

Штучний інтелект як співтворець: досвід Рефіка Анадола

Рефік Анадол, один з піонерів AI-мистецтва, перетворює дані на візуальні поеми, де алгоритми стають пензлем, а великі датасети – палітрою. Його студія, Refik Anadol Studio, у 2025 році представила інсталяцію "Living Architecture: Gehry" у Музеї Гуггенхайма в Більбао (Іспанія), де форми будівель Френка Ґері були реконструйовані через AI-генеровані ландшафти. Цей проект, що тривав до жовтня 2025 року, використав машинне навчання для аналізу архітектурних даних, створюючи динамічні візуалізації, які реагують на глядача в реальному часі. Анадол також створив обкладинку TIME100 AI за допомогою AI, навченого на архіві понад 5000 обкладинок журналу TIME, що підкреслює інтеграцію технології в культурні ікони.

"Штучний інтелект – це дзеркало людства. Йдеться про те, хто ми як люди", – заявив Анадол у інтерв'ю виданню Fast Company. Ця філософія відображається в його підході: баланс між людиною та машиною становить приблизно 50/50, як він сам зазначає в розмові з WIPO. "Мої твори – це справжня співпраця людини та машини. Я дуже оптимістичний щодо генеративного AI через його потенціал посилювати нашу креативність". У проекті "Earth Dreams" для Музею Майбутнього в Дубаї Анадол інтегрував супутникові дані NASA з AI, генеруючи іммерсивні світи, що моделюють кліматичні зміни. За оцінками видання Artsmart.ai, такі інсталяції сприяють зростанню ринку AI в мистецтві до 5,3 мільярда доларів у 2025 році, з CAGR 28,9% від 3,2 мільярда в 2024-му.

Але Анадол не ігнорує викликів: його роботи демістифікують AI, як він пояснює в MoMA Magazine, прагнучи "створити щось свіже, що струсне нашу перспективу". "Кожна одиниця інформації, яку ми можемо кількісно оцінити, може стати пігментом, матеріалом для створення мистецтва", – додає він у Art.art. Цей підхід не лише розширює межі естетики, але й ставить питання про авторство: чи є AI-генероване мистецтво продовженням людської уяви, чи просто симуляцією?

Дослідження Stanford Graduate School of Business показує, що з появою генеративного AI кількість людських зображень на ринку впала, тоді як загальна пропозиція зросла в рази, що виграшно для споживачів, але шкідливо для традиційних художників. Анадол демонструє, як AI може бути інструментом емпатії, перетворюючи абстрактні дані на емоційні наративи, але це вимагає етичного балансу.

Віртуальна реальність як портал: українські голоси в іммерсивному мистецтві

В Україні, де війна змушує мистецтво ставати актом опору, VR стає інструментом для переосмислення травми та простору. Оксана Чепелик, провідна дослідниця нових медіа в Інституті проблем сучасного мистецтва НАМУ, створює середовища, що поєднують технології з соціальними наративами. Її проект "Genesis", представлений у 2024 році в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку, є іммерсивним середовищем. Ця робота, частина оновленої експозиції цифрового мистецтва, занурює глядача в цифрову симуляцію генезису, де VR-елементи моделюють урбаністичні трансформації як нервову систему міста. Чепелик, яка вивчала нові медіа в паризькому CIES (Міжнародному центрі студентів і стажерів) та CREDAC, часто використовує відеомаппінг і перформанс для візуалізації тоталітарних структур, як у "City Code" – проекті, де Алмати перетворюється на нейронну мережу через VR-інсталяції.

Хоча Чепелик публічно не висловлюється про VR, її філософія відображається в роботах: технології – медіатор між творцем і аудиторією, як зазначається в аналізі ResearchGate, де її практики описуються як "візуалізація тотальної інтеграції людини в технореальність".

Цей підхід резонує з ширшим контекстом українського мистецтва, де VR стає інструментом культурного опору. Наприклад, Анна Мананкіна, харківська медіа-мисткиня, у 2025 році представила VR-досвід "Fog of War" – іммерсивну інсталяцію, що реконструює туман війни через 3D-анімацію та AR, базуючись на особистих спогадах про конфлікт. "Цей VR-досвід не копіює реальність, а втілює спогади про Харків, одночасно документуючи його сучасний ландшафт зі слідами війни.", – коментує Мананкіна в Instagram-пості про проект. Її робота, що поєднує VR з AI для аналізу архівних даних, була частиною Третього українського бієнале цифрового та медіа-мистецтва в Києві, де вперше презентували VR-роботи з Австрії, натхненні Венеційським бієнале.

Ці приклади ілюструють, як VR розширює доступність: за даними Artinfoland Magazine, у 2025 році понад 55% галерей впроваджують 3D-віртуальні виставки, що підвищує відвідуваність на 40% порівняно з фізичними. В Україні, де культурний сектор постраждав від війни, VR стає мостом до глобальної аудиторії, але вимагає інвестицій: ринок AR/VR у мистецтві зростає на 15% щорічно, досягаючи 1,3 мільярда доларів для AI-генерації зображень у VR-контексті. Чепелик і Мананкіна демонструють, що VR не замінює реальність, а посилює її, перетворюючи пасивне споглядання на активну взаємодію.

Етичні дилеми: автентичність під загрозою

Етичні виклики AI та VR у мистецтві кореняться в питанні авторства та крадіжки. Генеративні моделі, навчені на мільярдах зображень без згоди, "вампірично" харчуються минулим мистецтвом, як пише дизайнер Мет Коррал: "Генеративне AI-мистецтво – вампірське, воно пожирає покоління робіт, висмоктуючи життя з живих художників".

Ілюстраторка Моллі Крабаппл, співавторка відкритого листа від 1000 культурних діячів, стверджує: "Немає етичного способу використовувати основні AI-генератори зображень. Усі вони навчені на вкрадених зображеннях, і всі вони використовують авторські права для захисту себе від художників, чиї стилі вони копіюють". За її словами, "AI-корпорації готові знищити засоби до існування ілюстраторів, використовуючи їхні власні стилі проти них".

У VR контексті етика стосується приватності: іммерсивні дані глядачів можуть бути використані для профілювання, як зазначає ACM Digital Library, де 70% VR-інсталяцій стикаються з проблемами захисту даних. Дослідження ScienceDirect підкреслює, що AI кидає виклик людській креативності, змушуючи переосмислити "образотворче мистецтво" як концепт, де 60% художників відчувають загрозу автентичності.

Економічні трансформації: від зростання до нерівності

Економічно AI та VR стимулюють арт-ринок, але посилюють диспаритет. Глобальний ринок мистецтва перевищить 70 мільярдів доларів у 2025 році, з цифровим сегментом, що зростає на 14,08% CAGR від 12,04 мільярда в 2023-му. AI додає 2,6–4,4 трильйона доларів щорічно до креативної економіки,  але в мистецтві це означає падіння цін на людські роботи: після входу GenAI кількість людських зображень на ринку впала на 80%, тоді як загальний обсяг зріс у 10 разів. Ринок AI в мистецтві досягне 8,6 мільярда до 2033 року з 40% щорічним зростанням.

VR розвивається: 55% галерей у 2025 році інвестують у віртуальні тури, підвищуючи продажі на 30%. Однак, як зазначає World Economic Forum, технології відкривають нові ринки, але 83% компаній відзначають брак навичок, що загрожує 97 мільйонам робочих місць в AI-сфері. Для українських митців, як Чепелик, VR – шлях до глобальних грантів, але локальний ринок обмежений: інвестиції в цифрове мистецтво в Україні зросли на 25% у 2024-му, але все ще становлять лише 5% від загального арт-ринку.

Наукові бар'єри: від даних до адаптації

Наразі AI та VR стикаються з обмеженнями: обробка даних у VR породжує "вузькі місця", де 50% проектів страждають від затримок. Приватність – ключова проблема: 65% VR-даних ризикують витоком інформації. AI кидає виклик креативності, але при цьому 70% робіт все одно потребують людського редагування.

VR сприяє покращенню освіти: останні дослідження показують, що AI+VR підвищує ефективність навчання на 25% у арт-студіях. Але адаптація користувачів є суттєвим бар'єром: 40% глядачів відчувають дискомфорт, що створює проблеми під час навчання.

Як буде далі розвиватися сучасне мистецтво, час покаже, проте в умовах так званої революції, де технології штучного інтелекту та віртуальної реальності стрімко трансформують творчі процеси, перед арт-індустрією постає нагальна потреба знайти баланс між людською творчістю та машинними методами.