Що чекає на українських біженців у Нідерландах: нові правила

Нідерланди, як і багато країн ЄС, зіткнулися з напливом українських біженців, які шукають притулку від війни. У зв'язку зі зростанням вартості життя та кількістю біженців, уряд країни вніс корективи у систему соціальної підтримки. З 1 липня набрали чинності нові правила надання допомоги українцям.

Тимчасовий захист у Нідерландах: на які виплати можуть розраховувати українці

Нові суми допомоги:

Харчування: Розмір виплат на харчування залежить від кількості членів сім'ї:

- 1-2 особи: 242,48 євро на дорослого та 200,65 євро на дитину.

- 3 особи: 193,98 євро на дорослого та 160,64 євро на дитину.

- 4 і більше осіб: 169,74 євро на дорослого та 140,34 євро на дитину.

Одяг та особисті витрати: 62,66 євро на людину.

Надбавка за проживання у приймаючій сім'ї: 80,91 євро на людину. Ці кошти біженці можуть використовувати на власний розсуд, наприклад, на проїзд або як внесок приймаючій сім'ї.

Важливі зміни:

Припинення виплат при працевлаштуванні: Якщо біженець віком від 18 років офіційно працевлаштовується, виплати припиняються для всієї його сім'ї. Це правило діє навіть якщо людина працює неповний робочий день та отримує мінімальну зарплату. Також виплати припиняються, якщо біженець отримує інші види допомоги від держави, наприклад, допомогу по безробіттю.

Крім того, біженці, які працюють та проживають у муніципальних центрах, зобов'язані вносити плату за своє проживання та харчування. Внесок за комунальні послуги (газ, вода, електроенергія) становить 105 євро з людини, але не більше 210 євро з сім'ї. За харчування потрібно платити до 242,48 євро з дорослої людини, навіть якщо біженець не завжди харчується у центрі.

Додаткові нюанси:

• Якщо біженець забезпечується харчуванням у муніципальному притулку, він не отримує окремої грошової допомоги на їжу.

• Біженці, які не мають доходів, продовжують отримувати повну допомогу на проживання та не повинні платити внески за притулок та харчування.

Уряд Нідерландів пояснює нововведення тим, що біженці, які працюють, навіть за мінімальну зарплату, мають дохід вищий за прожитковий мінімум. Тому держава вважає, що вони здатні самостійно забезпечити свої базові потреби.