comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Статті Суспільство робота і кар'єра Стандарти та якість ЗМІ в Україні: результати моніторингів і думки експертів
commentss Cтатті Всі новини

Стандарти та якість ЗМІ в Україні: результати моніторингів і думки експертів

Наскільки високий рівень якості української преси, і чи відповідає вона загальноприйнятим стандартам, розбиралися «Коментарі».

4 серпня 2021, 12:45

Якість засобів масової інформації – дуже важливе питання, що стосується преси не тільки в Україні, але й у більшості інших країн світу. У державах, де роками не припиняються економічні та політичні проблеми, мас-медіа працювати вкрай важко: перед друкованими й електронними виданнями стоїть питання виживання, яке без належного фінансування неможливо. А той, хто фінансує, часто диктує таку редакційну політику, яка з об'єктивністю та достовірністю майже несумісна. 

Стандарти та якість ЗМІ в Україні: результати моніторингів і думки експертів

ЗМІ - фото з відкритих джерел

При спробі заробити гроші часто втрачається якість інформаційної продукції, оскільки замовник ставить за мету висвітлити свою діяльність у вигідному для себе ключі, і йому не потрібна об'єктивність. Відсутність полярних точок зору — це один з перших факторів, які значно погіршують якість ЗМІ. 

Незважаючи на те, що Україна не належить до числа економічно розвинених країн, у нас традиційно велика кількість ЗМІ. Кількість, авжеж, це не синонім якості, однак пересічний читач, дивлячись на брак об'єктивності одних видань, цілком може компенсувати його за рахунок ЗМІ-антагоністів. Ознайомившись з різними точками зору, нехай навіть суб'єктивними, він хоч трохи здатен "вирівняти" власну картину світу.

І все ж, чи можна українські ЗМІ вважати по-справжньому якісними? 

Достовірність, об'єктивність та інші стандарти 

Під час оцінювання видань зазвичай керуються такими показниками: баланс думок, достовірність, повнота висвітлення теми, а також відокремлення фактів від коментарів. З першим критерієм, балансом думок, спостерігається найбільше число проблем, і це прогнозовано. Навіть якщо видання належить не державі, і над ним не нависають дамокловим мечем представники влади та куратори з міністерств і відомств, все одно у нього є власник, який насаджає власну політику. Що стосується засновників та спонсорів ЗМІ, то вони дуже рідко допускають у своїх "володіннях" наявність протилежної думки. Особливо коли в статтях чи відеоматеріалах зачіпаються їхні власні політичні або бізнесові інтереси. 

Що стосується інших показників, то тут на першому місці виступають професіоналізм самих журналістів і редакторів, а також їх людські якості. Не останню роль відіграє і редакційна політика ЗМІ, в якому фахівець працює: якщо йому дають можливість розкривати свою майстерність повністю і не тиснуть "темниками" , то і показники якості будуть значно вищими. 

"Для мене є декілька критеріїв якісних медіа це передусім дотримання професійних та етичних стандартів, чесність та відкритість по відношенню до власної аудиторії", — підкреслює Олена Голуб, аналітик Інституту масової інформації, секретар Незалежної медійної ради. 

"Не думаю, що критерії якості ЗМІ України повинні якось відрізнятися від загальнолюдських. За класикою жанру, якість ЗМІ потрібно оцінювати за трьома критеріями: об'єктивність, результативність, дієвість", — вважає журналіст та редактор Яна Осадча

На думку експерта, об'єктивність — це коли автор показує справжню картину того, що відбувається з урахуванням думки всіх сторін, якщо мова йде про конфлікт. Нічого не прикрашає, не фантазує, не підтасовує факти, щоб ті збігалися з власною думкою або господаря видання, де публікується матеріал. 

"Ефективність — це коли тебе читають або дивляться, обговорюють, реагують. І вищий пілотаж — це результативність. Коли після твоєї публікації або сюжету справа зрушується з мертвої точки. Вирішується проблема, довго турбувала людей, несе відповідальність той, хто порушив закон, і про кого ти написав чесну статтю. Ось тоді реально можна говорити про пресу як про четверту владу", — підкреслює вона. 

Також Яна Осадча переконана, що журналістика ні в якому разі не повинна бути пропагандою: 

"В ній немає місця ксенофобії, розпалювання ненависті, якимось ідеологічних штампів".

Аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Стеблина вважає, що якісними можна назвати ті ЗМІ в Україні, які дотримуються стандартів. 

"Наш ІДПО та інші професійні медійні організації постійно досліджують ЗМІ на предмет дотримання стандартів. Згідно з нашими останніми даними, кращими серед регіональних виявилися медіа Львівщини та Полтавщини. На Полтавщині, яку моя група моніторить, це газета "Телеграф" з Кременчука та сайт "Полтавщина". Ці видання не обмежуються тільки позицією влади або близьких до власника політиків, представляють широкий спектр думок, контекст, перевіряють інформацію", — говорить вона. 

Що стосується всеукраїнських видань, то Наталія Стеблина називає якісними "Українську правду" та "Радіо свобода". У той же час вона наголошує, що в нашій країні є і інші хороші видання. 

"Вважаю, що якість ЗМІ в першу чергу визначається якістю джерела інформації, ексклюзивністю матеріалу, а також точки зору на ту чи іншу подію, висвітлену в ньому. Грунтуючись на цих критеріях, прикладом якісного ЗМІ можу назвати портал "Коментарі". Головною відмінною рисою видання від інших мас-медіа є якраз ексклюзивні думки експертів, політиків, депутатів та ін. Але що важливо, портал представляє баланс точок зору компетентних фахівців, що дає можливість читачеві оцінити подію під різним кутом і переосмислити інформацію по-своєму", — вважає Єлизавета Черних, редактор інформаційно-аналітичного порталу "Коментарі". 

Оцінка якості ЗМІ по регіонах: хто лідер і хто аутсайдер 

В період з січня по червень 2021 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки медійної програми в Україні здійснив моніторинг друкованих та інтернет-ЗМІ в декількох регіонах нашої країни (матеріали надала медіаексперт ІДПО, виконавчий директор ГО "Донецький прес-клуб" Тетяна Строй). Його головною метою була оцінка якості контенту мас-медіа, а також дотримання журналістських стандартів та законодавства про рекламу.

Експертна група відібрала по 4 друкованих та 4 онлайн-видання, що мають відносно високу популярність у кожному з обраних регіонів країни. Моніторинг розкрив наступні проблеми серед обласних видань, а також роздержавлених ЗМІ: 

1) Передрук прес-релізів без належної обробки; 

2) Майже відсутня подача протилежної думки; 

3) Використання неперевіреною інформації; 

4) Часта наявність офіціозу, "джинси" 

5) Відсутність маркування рекламних текстів. 

У цілому рівень якості ЗМІ в обраних регіонах України виявився недостатньо високим. Примітно, що баланс думок, достовірність, повнота і відокремлення фактів від коментарів найбільше порушувалися регіональними ЗМІ саме в травні. Експерти пов'язують таку негативну динаміку з травневими святами — в цей період в мас-медіа розміщується традиційно велику кількість поздоровлень від представників влади та іншого офіціозу. 

Крім цього, загальний рівень якості по ЗМІ знизився через передруку прес-релізів без належної перевірки. Також редакції надавали слово представникам місцевої влади й при цьому не публікували альтернативні думки, в тому числі виборців, які за них голосували. 

Відносно високі оцінки дотримання стандартів в період з січня по травень 2021 р. отримали медіа Донецької, Львівської та Полтавської областей. У свою чергу, видання Одещини та Луганщини продемонстрували найнижчі результати (маються на увазі ті частини областей Донбасу, які підконтрольні Києву, — ред.). Що стосується ЗМІ Чернігівської області, то в січні вони були серед лідерів за якістю, а у травні значно втратили позиції. 

Примітно, що у травні 2021 р. майже в усіх обраних регіонах зросли середні показники джинси (7,6% по порівняно з 4,6% в січні), офіціозу (7,9%; 6,2% в січні) і неналежно маркованої реклами (9,7%; 7,2 в січні) в друкованих ЗМІ. Що стосується інтернет-видань, то там більш ніж удвічі зросла кількість необроблених офіційних повідомлень влади (9,1%; 4,1% в січні). 

У травні ц.р. серед лідерів з розміщення сумнівних матеріалів виявилися луганські ЗМІ (19% офіціозу, 13,4% джинси). Сюди також потрапили видання Чернігівщини: неналежно маркована реклама — 14%, джинса — 9%. 

Середній показник офіціозу по ЗМІ всіх обраних регіонів — 7,9%. У порівнянні з січнем він виріс майже на 2%.

Лідери серед ЗМІ України 

Навесні поточного року портал "Коментарі" і рейтингова платформа "Ratings.comments.ua" провели опитування, щоб визначити, яке українське ЗМІ є найпопулярнішим і шановним серед користувачів. 

За результатами даного плебісциту в першу п'ятірку увійшли видання "Цензор.Нет" (27,36% тих, хто голосував), "Гордон" (10,34%), "Обозреватель" (9,96%), "Українська правда" (9,58%) й "Канал 24"(9,58%). Високе місце зайняв і сам портал "Комментарі" — 13-е місце серед всіх українських мас-медіа. 

До речі, за результатами дослідження українського медіаринку від USAID-INTERNEWS, інтернет-видання "Коментарі" потрапили у Топ -20 інтернет-ЗМІ України. Результат — 17-а позиція з часткою ринку в 2% від загальної читацької аудиторії. 

Плюси та мінуси української преси 

Ми запропонували нашим експертам відповісти на питання, в чому українські ЗМІ виграють в порівнянні з іншими країнами і в чому програють? 

"Наші ЗМІ виграють, напевно, в тому, що їх багато. Якщо читати їх у великій кількості, можна дізнатися хоч трохи правди. Але не всю. В Україні, на жаль, немає комплексних ґрунтовних ресурсів на соціальну тематику. Порталу для онкопацієнтів і взагалі доброго медичного ресурсу, за винятком сайтів та газет якихось приватних клінік. Немає й авторитетного ресурсу про освіту й виховання дітей. Культура також у великому "прольоті". І це незважаючи на те, що люди отримують гранти, щось там мають намір, а результату немає", — каже Яна Осадча. 

Крім того, журналістка підкреслює, що ЗМІ часто піднімають хайп навколо тем, які не зачіпають інтереси звичайних людей. Створюються "фастфудні" матеріали з кричущими заголовками по системі "аби більше людей клікнуло". 

"Я довго шукала роботу та відсилала в різні ЗМІ резюме. Вийшло, що публікації про лікарів, про медицину і взагалі про життя простих людей мало кого цікавлять. Таке враження, що життя окремо, а ЗМІ самі по собі", — розповідає вона. 

У свою чергу, аналітик ІДПО Наталія Стеблина вважає, що українські ЗМІ мають перевагу в порівнянні з багатьма іншими друкованими та інтернет-виданнями колишнього СРСР. 

"В Україні є можливість створювати незалежні видання і виробляти якісний контент. Хоча, звичайно, більшість журналістів продовжують обслуговувати власників і займатися не журналістикою, а пропагандою. Ще у нас дуже хороші приклади розслідувальної журналістики. Багато сильних, незламних журналістів. Але, звичайно, ще є, над чим працювати", — підкреслює вона. 

За словами експерта, багато наших ЗМІ намагаються заробити на джинсі, і це врешті-решт закінчується програшем: 

"Таким ЗМІ менше довіряють, вони втрачають аудиторію та прибуток. І стають ще більш залежними". 

Єлизавета Черних, редактор порталу "Коментарі", підкреслює, що головним програшем українських ЗМІ перед зарубіжними, не враховуючи російських, є заангажованість. 

"Відсутність незалежності та свободи слова, що грає найважливішу роль в становленні по-справжньому демократичного суспільства, до якого ми всі так прагнемо. А в Україні більшість ЗМІ належать олігархам, які мають безпосередній вплив на їх діяльність", — підкреслює вона.

Секретар Незалежної медійної ради, експерт ІМІ Олена Голуб вважає, що якісні українські медіа цілком здатні конкурувати і з європейськими ЗМІ. Але в цілому українським медіа не вистачає відповідальності перед аудиторією і зворотного комунікації. 

"Інститут масової інформації раз у рік проводить масштабний моніторинг 50 рейтингових онлайн-медіа за ключовими критеріями: професійні стандарти, наявність сексизму, мови ворожнечі, фейків та джинси, а також на предмет відкритості медіа та наявності редакційних політик. Медіа, які за результатами моніторингу входять в цей білий список, я вважаю якісними. Це, наприклад, "Суспільне", "Громадське", "Ліга" та ін", — повідомляє вона. 

Не секрет, що спроби створити незалежні засоби масової інформації в Україні робилися в усі часи. І незважаючи на тиск, у окремих засновників це виходило. 

Варто відзначити, що інтернет-виданням і ютуб-каналам, які також виконують функцію ЗМІ, легше зберігати незалежність, оскільки собівартість таких проектів в рази нижче, ніж газета або телеканал. Не потрібно витрачати величезні гроші на папір, друк, дороге обладнання. 

У той же час багато представників влади, а також великий олігархат завжди намагалися вплинути і на такі ЗМІ. Якщо не виходило залучити їх в свою галузь інтересів за допомогою фінансової мотивації, сильні світу цього тиснули іншими способами: скарги у суди із вимогами матеріальної компенсації за неугодну статтю або відео, спроби закриття ЗМІ через скарги в держінстанції, а іноді і чистий кримінал (згадати хоча б касетний скандал). 

З 2014 року з моменту анексії Криму і "русской вєсни" на Донбасі тиск на ЗМІ в рази посилився. На непідконтрольній території України взагалі були закриті всі медіа, які відстоювали територіальну цілісність нашої країни. Журналісти, які критикували владу РФ, "ЛНР" і "ДНР", зазнавали переслідувань аж до загрози життю. Що стосується тієї території, яка залишилася під юрисдикцією офіційного Києва, то тут також вже кілька років спостерігається значне погіршення принципів свободи слова. 

Журналіст Яна Осадча, яка в 2014 році була змушена переїхати з окупованого Луганська до Києва, виступає проти закриття ЗМІ з ідеологічних причин: 

 "За ЗМІ повинні" голосувати "люди переглядами. А вирішувати, що людям дивитися, судити про інтелектуальний розвиток громадянина по каналах, яким він надає перевагу, вважаю звичайним тоталітаризмом".  

Як поліпшити мас-медіа України 

Чого ж не вистачає українській пресі для поліпшення якості? Що потрібно зробити, щоб вітчизняні медіа вийшли на більш високий рівень? 

"Потрібні цікаві підходи. Всі люблять сильно ці стрічки новин, і ці вакансії в ЗМІ — найпопулярніші. Сотні людей сидять і шукають ці новини, переписують їх різними словами і вкидають в ефір. В результаті виходить гігантський потік не завжди якісної інформації, гонитва за швидкістю та інше. А глибинних якихось тем, матеріалів зовсім не вистачає", — вважає Яна Осадча. 

На її думку, багатьом засобам масової інформації заважає ідеологічна пелена. Їм не вистачає здорового глузду, логіки, бажання спонукати людину до роздумів на основі перевірених фактів. 

"Зрозуміло, що добувати ці факти складніше, ніж просто сидіти в студії і навішувати ярлики. І взагалі, журналісти уявили себе комісарами і восьмий рік чогось там відчайдушно воюють, поділяють українців на своїх та чужих, сіють зло і нетерпимість. Цих "токсиків" я особисто намагаюся не дивитися, не слухати, щоб своє здоров'я зберегти", — підкреслює Яна. 

У свою чергу, аналітикиня Наталія Стеблина вважає, що вітчизняній пресі потрібні в першу чергу професійні кадри, особливо в регіонах. 

"Деякі районні ЗМІ досі пишуть так, ніби ми живемо в Радянському Союзі. Часом не вистачає сміливості й уміння враховувати потреби й інтереси читачів. Чомусь більшість регіональних медіа не хочуть самі формувати порядок денний і орієнтуються в цьому питанні, знову ж таки, на владу або власників. Звичайно, багатьом не вистачає фінансування, але також і креативу, вміння монетизувати контент, працювати з соціальними мережами для того, щоб просувати свій продукт. Але все це можна подолати, якщо захотіти", — підкреслює експерт. 

 Раніше видання "Коментарі" розповідало, як провідні українські компанії піклуються про своїх співробітників. 


Читайте Коментарі в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!