Стандарти та якість ЗМІ в Україні: результати моніторингів і думки експертів

Якість засобів масової інформації – дуже важливе питання, що стосується преси не тільки в Україні, але й у більшості інших країн світу. У державах, де роками не припиняються економічні та політичні проблеми, мас-медіа працювати вкрай важко: перед друкованими й електронними виданнями стоїть питання виживання, яке без належного фінансування неможливо. А той, хто фінансує, часто диктує таку редакційну політику, яка з об'єктивністю та достовірністю майже несумісна. 

ЗМІ - фото з відкритих джерел

При спробі заробити гроші часто втрачається якість інформаційної продукції, оскільки замовник ставить за мету висвітлити свою діяльність у вигідному для себе ключі, і йому не потрібна об'єктивність. Відсутність полярних точок зору — це один з перших факторів, які значно погіршують якість ЗМІ. 

Незважаючи на те, що Україна не належить до числа економічно розвинених країн, у нас традиційно велика кількість ЗМІ. Кількість, авжеж, це не синонім якості, однак пересічний читач, дивлячись на брак об'єктивності одних видань, цілком може компенсувати його за рахунок ЗМІ-антагоністів. Ознайомившись з різними точками зору, нехай навіть суб'єктивними, він хоч трохи здатен "вирівняти" власну картину світу.

І все ж, чи можна українські ЗМІ вважати по-справжньому якісними? 

Достовірність, об'єктивність та інші стандарти 

Під час оцінювання видань зазвичай керуються такими показниками: баланс думок, достовірність, повнота висвітлення теми, а також відокремлення фактів від коментарів. З першим критерієм, балансом думок, спостерігається найбільше число проблем, і це прогнозовано. Навіть якщо видання належить не державі, і над ним не нависають дамокловим мечем представники влади та куратори з міністерств і відомств, все одно у нього є власник, який насаджає власну політику. Що стосується засновників та спонсорів ЗМІ, то вони дуже рідко допускають у своїх "володіннях" наявність протилежної думки. Особливо коли в статтях чи відеоматеріалах зачіпаються їхні власні політичні або бізнесові інтереси. 

Що стосується інших показників, то тут на першому місці виступають професіоналізм самих журналістів і редакторів, а також їх людські якості. Не останню роль відіграє і редакційна політика ЗМІ, в якому фахівець працює: якщо йому дають можливість розкривати свою майстерність повністю і не тиснуть "темниками" , то і показники якості будуть значно вищими. 

На думку експерта, об'єктивність — це коли автор показує справжню картину того, що відбувається з урахуванням думки всіх сторін, якщо мова йде про конфлікт. Нічого не прикрашає, не фантазує, не підтасовує факти, щоб ті збігалися з власною думкою або господаря видання, де публікується матеріал. 

Також Яна Осадча переконана, що журналістика ні в якому разі не повинна бути пропагандою: 

"В ній немає місця ксенофобії, розпалювання ненависті, якимось ідеологічних штампів".

Аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Стеблина вважає, що якісними можна назвати ті ЗМІ в Україні, які дотримуються стандартів. 

Що стосується всеукраїнських видань, то Наталія Стеблина називає якісними "Українську правду" та "Радіо свобода". У той же час вона наголошує, що в нашій країні є і інші хороші видання. 

Оцінка якості ЗМІ по регіонах: хто лідер і хто аутсайдер 

В період з січня по червень 2021 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки медійної програми в Україні здійснив моніторинг друкованих та інтернет-ЗМІ в декількох регіонах нашої країни (матеріали надала медіаексперт ІДПО, виконавчий директор ГО "Донецький прес-клуб" Тетяна Строй). Його головною метою була оцінка якості контенту мас-медіа, а також дотримання журналістських стандартів та законодавства про рекламу.

Експертна група відібрала по 4 друкованих та 4 онлайн-видання, що мають відносно високу популярність у кожному з обраних регіонів країни. Моніторинг розкрив наступні проблеми серед обласних видань, а також роздержавлених ЗМІ: 

1) Передрук прес-релізів без належної обробки; 

2) Майже відсутня подача протилежної думки; 

3) Використання неперевіреною інформації; 

4) Часта наявність офіціозу, "джинси" 

5) Відсутність маркування рекламних текстів. 

У цілому рівень якості ЗМІ в обраних регіонах України виявився недостатньо високим. Примітно, що баланс думок, достовірність, повнота і відокремлення фактів від коментарів найбільше порушувалися регіональними ЗМІ саме в травні. Експерти пов'язують таку негативну динаміку з травневими святами — в цей період в мас-медіа розміщується традиційно велику кількість поздоровлень від представників влади та іншого офіціозу. 

Крім цього, загальний рівень якості по ЗМІ знизився через передруку прес-релізів без належної перевірки. Також редакції надавали слово представникам місцевої влади й при цьому не публікували альтернативні думки, в тому числі виборців, які за них голосували. 

Відносно високі оцінки дотримання стандартів в період з січня по травень 2021 р. отримали медіа Донецької, Львівської та Полтавської областей. У свою чергу, видання Одещини та Луганщини продемонстрували найнижчі результати (маються на увазі ті частини областей Донбасу, які підконтрольні Києву, — ред.). Що стосується ЗМІ Чернігівської області, то в січні вони були серед лідерів за якістю, а у травні значно втратили позиції. 

Примітно, що у травні 2021 р. майже в усіх обраних регіонах зросли середні показники джинси (7,6% по порівняно з 4,6% в січні), офіціозу (7,9%; 6,2% в січні) і неналежно маркованої реклами (9,7%; 7,2 в січні) в друкованих ЗМІ. Що стосується інтернет-видань, то там більш ніж удвічі зросла кількість необроблених офіційних повідомлень влади (9,1%; 4,1% в січні). 

У травні ц.р. серед лідерів з розміщення сумнівних матеріалів виявилися луганські ЗМІ (19% офіціозу, 13,4% джинси). Сюди також потрапили видання Чернігівщини: неналежно маркована реклама — 14%, джинса — 9%. 

Середній показник офіціозу по ЗМІ всіх обраних регіонів — 7,9%. У порівнянні з січнем він виріс майже на 2%.

Лідери серед ЗМІ України 

Навесні поточного року портал "Коментарі" і рейтингова платформа "Ratings.comments.ua" провели опитування, щоб визначити, яке українське ЗМІ є найпопулярнішим і шановним серед користувачів. 

За результатами даного плебісциту в першу п'ятірку увійшли видання "Цензор.Нет" (27,36% тих, хто голосував), "Гордон" (10,34%), "Обозреватель" (9,96%), "Українська правда" (9,58%) й "Канал 24"(9,58%). Високе місце зайняв і сам портал "Комментарі" — 13-е місце серед всіх українських мас-медіа. 

До речі, за результатами дослідження українського медіаринку від USAID-INTERNEWS, інтернет-видання "Коментарі" потрапили у Топ -20 інтернет-ЗМІ України. Результат — 17-а позиція з часткою ринку в 2% від загальної читацької аудиторії. 

Плюси та мінуси української преси 

Ми запропонували нашим експертам відповісти на питання, в чому українські ЗМІ виграють в порівнянні з іншими країнами і в чому програють? 

Крім того, журналістка підкреслює, що ЗМІ часто піднімають хайп навколо тем, які не зачіпають інтереси звичайних людей. Створюються "фастфудні" матеріали з кричущими заголовками по системі "аби більше людей клікнуло". 

У свою чергу, аналітик ІДПО Наталія Стеблина вважає, що українські ЗМІ мають перевагу в порівнянні з багатьма іншими друкованими та інтернет-виданнями колишнього СРСР. 

За словами експерта, багато наших ЗМІ намагаються заробити на джинсі, і це врешті-решт закінчується програшем: 

Єлизавета Черних, редактор порталу "Коментарі", підкреслює, що головним програшем українських ЗМІ перед зарубіжними, не враховуючи російських, є заангажованість. 

Секретар Незалежної медійної ради, експерт ІМІ Олена Голуб вважає, що якісні українські медіа цілком здатні конкурувати і з європейськими ЗМІ. Але в цілому українським медіа не вистачає відповідальності перед аудиторією і зворотного комунікації. 

Не секрет, що спроби створити незалежні засоби масової інформації в Україні робилися в усі часи. І незважаючи на тиск, у окремих засновників це виходило. 

Варто відзначити, що інтернет-виданням і ютуб-каналам, які також виконують функцію ЗМІ, легше зберігати незалежність, оскільки собівартість таких проектів в рази нижче, ніж газета або телеканал. Не потрібно витрачати величезні гроші на папір, друк, дороге обладнання. 

У той же час багато представників влади, а також великий олігархат завжди намагалися вплинути і на такі ЗМІ. Якщо не виходило залучити їх в свою галузь інтересів за допомогою фінансової мотивації, сильні світу цього тиснули іншими способами: скарги у суди із вимогами матеріальної компенсації за неугодну статтю або відео, спроби закриття ЗМІ через скарги в держінстанції, а іноді і чистий кримінал (згадати хоча б касетний скандал). 

З 2014 року з моменту анексії Криму і "русской вєсни" на Донбасі тиск на ЗМІ в рази посилився. На непідконтрольній території України взагалі були закриті всі медіа, які відстоювали територіальну цілісність нашої країни. Журналісти, які критикували владу РФ, "ЛНР" і "ДНР", зазнавали переслідувань аж до загрози життю. Що стосується тієї території, яка залишилася під юрисдикцією офіційного Києва, то тут також вже кілька років спостерігається значне погіршення принципів свободи слова. 

Журналіст Яна Осадча, яка в 2014 році була змушена переїхати з окупованого Луганська до Києва, виступає проти закриття ЗМІ з ідеологічних причин: 

Як поліпшити мас-медіа України 

Чого ж не вистачає українській пресі для поліпшення якості? Що потрібно зробити, щоб вітчизняні медіа вийшли на більш високий рівень? 

На її думку, багатьом засобам масової інформації заважає ідеологічна пелена. Їм не вистачає здорового глузду, логіки, бажання спонукати людину до роздумів на основі перевірених фактів. 

У свою чергу, аналітикиня Наталія Стеблина вважає, що вітчизняній пресі потрібні в першу чергу професійні кадри, особливо в регіонах. 

 Раніше видання "Коментарі" розповідало, як провідні українські компанії піклуються про своїх співробітників.