Як змінилися українська армія за 2 роки повномасштабної війни

Повномасштабна війна Росії проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року до непізнаваності змінила ЗСУ та оборонну стратегію нашої держави в цілому. Структурні та якісні зміни української армії є вимогою часу, без яких неможливо вистояти Україні у протистоянні з сильним північним ворогом.

Українська армія (фото з відкритих джерел)

Еволюція української армії

Перед тим як проводити аналіз стану збройних сил України станом на початок 2022 та 2024 років, варто зазначити, що зміни в українському війську почалися не 2 роки тому, як і війна з Росією, що бере свій початок від фактичної анексії Криму у березні 2014 року. Саме тоді армія України, що перебувала у жалюгідному та напівзруйнованому стані отримала друге дихання. Уже у квітні 2014 року, у відповідь на анексію Криму Росією, виконуючий обов'язки президента України Олександр Турчинов оголосив "Антитерористичну операцію із залученням Збройних сил", щоб запобігти повторенню Росією кримського сценарію у східному регіоні України.

Наступні 8 років, ЗСУ вели гібридну війну в Донецькій та Луганській області, набуваючи реального бойового досвіду. Був досягнутий консенсус на рівні держави про новий формат для захисту України від гібридних загроз, а також — після того, як у попередні роки вже було визнано окупований статус деяких територій — для формування державної політики щодо їхнього визволення. Як результат, у 2018 році антитерористична операція була замінена Операцією об'єднаних сил (ООС) під військовим командуванням, згідно з новим "Законом про деокупацію". Частково це стало визнанням того, що супротивником є насамперед регулярні російські військові, а не так звані сепаратисти, з розвиненою системою командування і контролю.

Уряд підпорядкував збройні сили та правоохоронні органи єдиному командуванню, а потім, після російського вторгнення в лютому 2022 року, створив де-факто "систему тотальної оборони". Ця система об'єднала всі заходи, необхідні для підготовки до війни, як у військових, так і в організаціях цивільної оборони, щоб підвищити стійкість суспільства в цілому.

У 2022 році напівприховане втручання Росії на сході України перейшло у відкриту агресію. Але підхід України також змінився порівняно з 2014 та 2018 роками. Це було пов'язано з впровадженням країною стандартів НАТО та створенням сил територіальної оборони за 2 місяці до вторгнення. Обидва фактори відіграли важливу роль на місцях, де збройні сили  не завжди могли отримувати прямі накази зі штабу.

Стандарти НАТО

Військові експерти зазвичай наголошують на двох ключових типах відмінностей між російськими і українськими військами — командування середньої ланки і зв'язок, а також логістика. Обидві ці сфери є пріоритетними напрямками підтримки з боку НАТО і її членів з 2014 року.

Як заявив екс-міністр оборони Резніков, готуючи своє вторгнення, Росія не врахувала, наскільки сильно змінилися збройні сили України з 2014 року — враховуючи, що країна перебувала у фактичному стані війни протягом 8 років, набуваючи бойового досвіду і переймаючи найкращі практики НАТО. У 2021 році Україна прискорила перехід на стандарти НАТО, зокрема у сфері логістики, зв'язку, застосування та підготовки військ.

Ґрунтуючись на принципах НАТО щодо закупівель і розподілу, реформи дозволили ефективно координувати постачання на великі відстані, в тому числі завдяки діджиталізації та автоматизації процесів.

Запровадження Україною функціональних служб логістики — набору інструментів, які використовуються для підтримки логістичних процесів НАТО, допомогло забезпечити швидку доставку зброї, наданої партнерами, на українську лінію фронту, в тому числі завдяки створенню Центру управління EUCOM-Україна/Міжнародного координаційного центру донорської допомоги.

Зокрема, важливу роль відіграло надання НАТО захищених систем тактичного зв'язку і комерційного супутникового зв'язку. На противагу цьому, більшість російських військ або мали застарілі системи зв'язку, або користувалися особистими мобільними телефонами, чиї розмови легко перехоплювалися. Це призвело до поганої координації між російськими підрозділами і обмеженого зв'язку між військовим керівництвом і тими, хто перебуває на землі. Хоча Москва має 102 військових супутники на орбіті, ефективність її систем розвідки, спостереження, цілевказівки і управління на полі бою виглядає нижчою, ніж очікується для країни з космічною програмою.

Як зазначив полковник Джон Барранко з Атлантичної ради, аналітичного центру НАТО, що базується в Нью-Йорку, українські військові мають хороше керівництво на нижчому рівні. Прийняття стандартів НАТО допомогло Україні оцінити важливу роль, яку відіграє сержантський склад. Про вплив цього фактору досі точаться дискусії, оскільки Україна не завершила реформування сержантського корпусу. Однак країна має явну перевагу в плані компетентного керівництва з боку сержантського складу.

Дрони як фактор війни нового покоління

Однією із особливостей українсько — російської війни, що відрізняє її від усіх військових конфліктів, що коли — небудь відбувалися на Землі, — це масове використання безпілотних апаратів.

Росія дуже пізно перейшла на  використання дронів і поплатилася за це, оскільки спроби її військових заскочити Україну зненацька були розбиті масованою артилерією, яка знищила російські бронетанкові та піхотні підрозділи.

Невеликі українські безпілотники використовувалися для скидання гранат на російські позиції, деморалізуючи війська, що застрягли в окопах і бліндажах.

Українська артилерія використовувала їх для виявлення батарей, які могли швидко коригувати вогонь в режимі реального часу, застаючи російські війська і танки на відкритій місцевості, коли вони намагалися просуватися через відкриту місцевість.

Згодом московські війська застосували цей досвід і змінили ситуацію. Обидві сторони усвідомили цінність не лише розвідувальних безпілотників, але й безпілотників дальнього радіусу дії, які можуть бути використані для ураження важливих цілей глибоко в тилу ворога.

Україна засвоїла урок, що велика кількість дешевих, ефективних, озброєних безпілотників  є хорошим способом компенсувати слабкі військово-повітряні сили.

Наша держава планує масове виробництво безпілотників, які можуть знищувати цілі на відстані до 1000 км, що теоретично може дістати до Москви і Санкт-Петербурга. Ще важливіше те, що сортувальні станції, портові споруди, залізничні депо і казарми тепер потенційно можуть потрапити під обстріл, що ще більше ускладнить російські логістичні проблеми з постачанням своїх військ на лінії фронту.

Михайло Федоров, віце-прем'єр-міністр України, заявив, що лише у 2023 році вітчизняне виробництво безпілотників зросло до 300 000 безпілотників, і це без урахування іноземних надходжень.

Мета цього — виготовити понад мільйон безпілотників, причому щонайменше половина компонентів має бути місцевого виробництва, щоб компенсувати зменшення підтримки України з боку Сполучених Штатів.

Розвиток вітчизняного ВПК – головний пріоритет

Незалежно від того, хто переможе на виборах у США, підтримка України зменшиться, оскільки внутрішні проблеми та інші війни, такі як кампанія Ізраїлю в Газі, поглинають американську підтримку та ресурси.

Україна не отримує військової допомоги, якої вона відчайдушно потребує, оскільки Росія переводить свою економіку на воєнні рейки, виділяючи 6,5% свого бюджету на заміщення значних втрат на полі бою.

За оцінками, опублікованими аналітичним центром Royal United Services Institute (RUSI), Росія може виробляти 125 танків на місяць, що більш ніж достатньо для заміни знищених в ході бойових дій на Донбасі.

Європейські члени НАТО дедалі більше покладаються на те, що вони зможуть компенсувати будь-який потенційний дефіцит військової допомоги з боку США.

Нарощування українського оборонного виробництва безпілотників і артилерійських боєприпасів тепер вважається національним пріоритетом.

Жорстока арифметика показує, що Україні потрібно додатково 240 000 снарядів на місяць, щоб навіть не відставати від Росії.

Наразі, український ВПК продовжує нарощувати виробництво, збільшивши обсяги виготовлення снарядів у 2023 році у 20 разів, порівняно з 2022 роком. Про це повідомив голова постійної делегації України в ПА НАТО Єгор Чернєв.

Як змінився особовий склад української армії за 2 роки війни

Розглядаючи зміни ЗСУ після повномасштабного вторгнення, не можна не торкнутися збільшення кількості особового складу. Так, станом на кінець 2021 року в українській армії  проходило службу  близько 261 тисячі осіб. На початку 2024 року в лавах ЗСУ перебуває 880 тисяч осіб, про це нещодавно повідомив президент України Володимир Зеленський.

Підтримка країн Заходу

Одним із визначальних факторів в українсько — російському протистоянні є допомога нашій державі від західних партнерів.

США є найбільшим постачальником військової допомоги Україні. Станом на 27 грудня 2023 року загальний обсяг безпекової допомоги, наданої США з початку роботи адміністрації Байдена, становив $44,9 млрд, з яких $44,2 млрд було надано з лютого 2022 року. Надзвичайний законопроект про виділення $60 млрд для України в майбутньому все ще перебуває на розгляді в Конгресі.

Велика Британія є одним із провідних донорів України, поряд із США та Німеччиною. З лютого 2022 року Велика Британія пообіцяла виділити майже 12 мільярдів фунтів стерлінгів на загальну підтримку України, з яких 7,1 мільярда фунтів стерлінгів — на військову допомогу. 2,3 млрд фунтів стерлінгів було надано у 2022/23 та 2023/24 фінансових роках, а 12 січня 2024 року уряд оголосив про виділення ще 2,5 млрд фунтів стерлінгів на 2024/25 фінансовий рік.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення іноземна підтримка зброєю включала протитанкові системи Javelin і NLAW, то протягом 2 років війни на озброєння української армії надійшли реактивні системи залпового вогню HIMARS, танки Leopard та Abrams, а також системи ППО Patriot. У 2024 році очікується надходження від іноземних партнерів літаків F-16, пілоти яких вже пройшли підготовку у європейських країнах.

Наразі, українська армія, незважаючи на нестачу боєприпасів та особового складу,  є набагато сильнішою, чим на початку повномасштабної війни, і навіть попри скорочення західної допомоги здатна тривалий час протистояти російській агресії.