Напад на Росію: яку гру веде Ердоган в Україні

На думку Президента Туреччини Ердогана, Захід використовує збройний конфлікт в Україні, щоб послабити Росію, а найкращим варіантом врегулювання є переговори. У чому виявляється напад Заходу на Росію турецький президент не пояснив.

Президент Туреччини Ердоган намагається сісти на два стільця

Протягом останніх восьми років нападає лише Росія та брязкає зброєю в Україні, Сирії та країнах Африки. Саме Росія та росіяни, які голосують за Путіна понад 20 років, розв'язали війну в Україні та винні у всіх бідах та незручностях, з якими зіткнулися українці. Санкції проти Росії та військова допомога Заходу для України стали відповіддю та прямим наслідком нападок з боку Кремля, а не навпаки. Коментарі розбиралися, яку гру веде керівництво Туреччини у війні Росії та України, які вигоди хоче отримати від посередництва у мирному врегулюванні та наскільки реалістичним є такий сценарій.

На чиєму боці Туреччина у війні України з Росією

Може скластися враження, що Ердоган грає на боці Росії у війні з Україною, але це не так, оскільки турки підтвердили свою незгоду з авантюрами Путіна конкретними діями. Усупереч проблемним моментам у відносинах Туреччини та НАТО щодо окупації турецькими військами прикордонних територій Сирії, репресій проти курдських сепаратистів та блокування вступу до альянсу Швеції та Фінляндії, з українського питання Ердоган дотримується трендів, які ставлять США.

У лютому 2022 року Ердоган визнав війною вторгнення Росії до України. Туреччина надала військову допомогу Україні на суму 59 млн доларів, включаючи дрони, транспортні засоби, боєприпаси, бронежилети та шоломи. На турецьких верфях збудували корвет класу "Ада" для Військово-морських сил України. Якби турки на боці росіян, то вони не стали б ділитися з українцями військовими технологіями. Туреччина не пропустила кораблі Тихоокеанського флоту РФ у Чорне море через протоки Босфор і Дарданелли, запобігши новим ракетним обстрілам українських міст з боку моря.

Спостерігаючи за успіхами ЗСУ, Ердоган розуміє, що партнерство з РФ, що занурилася в міжнародну ізоляцію, не найкраща перспектива. Туреччина поставила на паузу питання купівлі російських озброєнь. Нагадаємо, що постачання російських зенітно-ракетних комплексів С-400 до Туреччини було каменем спотикання у турецько-американських відносинах з часів президентства Дональда Трампа.

Турецьке керівництво навчене уроками Першої Світової війни, коли Османська імперія воювала проти Антанти на боці Німеччини та Австро-Угорщини, які зазнали поразки. Туреччина зацікавлена опинитись у таборі переможців, де не місце державам-ізгоям на кшталт РФ.

Як мир в Україні може врятувати режим Ердогана у Туреччині

Нищівна поразка Росії в Україні не вигідна Ердогану, оскільки він побоюється опинитися в такій же міжнародній ізоляції, як і Путін, а ще гірше – втратити владу. Туреччина чимось схожа на Росію своєю моделлю розвитку. У Туреччині не відбувається зміни влади, обмежені демократичні права та свободи, зазнають переслідувань опозиційні політики та журналісти. Туреччина проводить військову експансію у Сирії, цинічно порушує норми міжнародного права. У турецькій економіці спостерігаються кризові явища.

Слідом за новими перемогами України на полі бою в партії "Єдина Росія" можуть здійснити змову проти Путіна та його оточення та спробувати усунути їх від влади за допомогою військових, яких у Кремлі намагаються звинуватити у програній війні. Російські радикали взагалі сприйняли відступ росіян із Херсона як зраду. Наприклад, в Омську член партії "Інша Росія Едуарда Лімонова" Ольга Сюткіна влаштувала одиночний пікет проти відступу з Херсона, вважаючи, що так само можуть здати Москву.

Перетворення РФ із впливового глобального гравця на країну-ізгоя, криза ідеї багатополярного світу, антиамериканізм, які так активно просував Путін, та поступовий поділ світу на зони впливу США та Китаю ставлять під питання існування Туреччини у тому вигляді, в якому вона є. Ердоган не влаштовує НАТО і в альянсі, напевно, не проти приходу до влади в Туреччині передбачуваного світського генерала. Військові перевороти неодноразово траплялися у цій країні.

Тому в світопорядку, що змінюється, Туреччина намагається зайняти нішу, яка гарантує її недоторканність і визнання амбіцій на лідерство в регіонах Близького Сходу і Центральної Азії. Такий приз Ердоган розраховує виторгувати у США та НАТО за врегулювання наймасштабнішого та кровопролитнішого конфлікту в Європі з часів закінчення Другої Світової війни. Співробітник аналітичного центру IFRI Лео Перія-Пеньє вважає, що за допомогою ролі посередника Ердоган хоче піднести себе як більш поміркований політик і позбутися іміджу агресора, який заробив у попередні роки.

З початку збройного конфлікту в Україні Ердоган взяв на себе роль миротворця та посередника у діалозі між Києвом та Москвою. Ердоган має істотний вплив на путінський режим. За посередництва Ердогана та ООН вдалося укласти зернову угоду та домовитися про припинення Росією блокади українських портів Чорноморськ, Південний, Одеса. Турецький президент сприяв звільненню українських військових із російського полону, включаючи захисників Маріуполя із полку "Азов".

Чому Путін влаштовує Ердогана

Потрібно враховувати і той факт, що Москва та Анкара ніколи не були стратегічними партнерами і мають досить розбіжностей у зовнішній політиці. Вони підтримують різні сторони конфлікту у Сирії та Лівії. Про хорт і неповажне ставлення російських окупантів до суверенітету та територіальної цілісності інших країн Ердоган знає не з чуток. Наприкінці листопада 2015 року турецький винищувач збив російський бомбардувальник, який порушив повітряний простір Туреччини, всупереч неодноразовим попередженням диспетчера. У відповідь РФ запровадила ембарго на турецьку продукцію та заборонила відвідувати країну російським туристам. Напруженість у відносинах двох країн тривала до середини 2016 року.

Проте слабка і безпорадна Росія на чолі із загнаним у кут Путіним – це подарунок для Ердогана. Анкара перетворилася на рятувальне коло РФ, оскільки мирні переговори з Україною краща альтернатива завершити війну, ніж зазнати тотальної поразки. Натомість Ердоган може вимагати від Путіна різні преференції.

На думку колишнього посла Туреччини в ЄС Селіма Кунералпа, Туреччина суттєво залежить від Росії щодо низки напрямків. Росія посідає третє місце серед торгово-економічних партнерів Туреччини, постачає 30% природного газу. Турецькі будівельні компанії активно працюють на ринку РФ. До того ж, крім газопроводів Ямал-Європа та Турецький потік, у Росії більше немає інших варіантів постачання природного газу до Європи в обхід України після пошкодження газопроводів Північний потік-1 та Північний потік-2.

Якщо відштовхуватися від логіки Ердогана швидкий мир в Україні підвищить шанси для такого зручного партнера, як Путін, довше втриматися при владі в Росії. Ось тільки зараз не найкращий час для мирних переговорів з РФ. Під контролем окупантів все ще залишаються великі території, включаючи Крим. Якщо сісти за стіл переговорів із росіянами прямо зараз, то вони наполягатимуть на збереженні анексованих територій та конструктивних результатів досягти не вийде.

Війна в Україні – це не той випадок, коли доречні взаємні поступки. Йтиметься лише про відновлення територіальної цілісності нашої країни у межах 1991 року. Не більше та не менше. Такого варіанта можна досягти шляхом знищення російського угруповання в Україні або його добровільного відходу з нашої країни, як у випадку з Херсоном.