Донати українців на ЗСУ: наскільки впав волонтерський збір за останній рік

За понад 2,5 роки повномасштабної війни в Україні збори на підтримку Збройних сил України (ЗСУ) стали невід’ємною частиною життя багатьох громадян. Волонтери, активісти та звичайні люди щоденно організовують кампанії для збору коштів на пікапи, квадроцикли, генератори, дрони та інші необхідні речі для фронту. Однак, з часом донати стали менше поступати на рахунки волонтерів.  "Коментарі" спробували дізнатися, чи справді рівень пожертв зменшився, і що відчувають волонтери, які продовжують допомагати армії.

Українці почали менше донатити на ЗСУ

Від початку повномасштабної війни українці задонатили мільярди гривень на ЗСУ

Відколи в лютому 2022 року розпочалося широкомасштабне вторгнення, українці виявили безпрецедентну готовність допомагати Збройним силам України. За даними Управління стратегічних комунікацій ЗСУ, використовуючи результати дослідження NV, сума зібраних коштів на гуманітарну допомогу та оборону країни досягла майже 99 мільярдів гривень з лютого 2022 по травень 2023 року. Це внесок громадян, приватних компаній та банків, які разом сформували величезну суму підтримки.

Зокрема, за перші три квартали 2023 року великі українські благодійні фонди змогли зібрати 12,5 мільярдів гривень, як повідомляє "Опендатабот". Серед них платформа United24 продовжує утримувати лідерство, розширюючи свою діяльність на два нові гуманітарні напрямки з травня поточного року. Фонд "Повернись живим", зі свого боку, в серпні 2023 року встановив рекорд, отримавши найбільшу за останні півтора року суму донатів.

Серед усіх платформ і фондів, United24 стала лідером за обсягом зібраних коштів у період з січня по вересень 2023 року, зібравши 7,94 мільярда гривень або 63% від загального обсягу коштів. Фонд "Повернись живим" отримав майже чверть цих коштів — трохи більше 3 мільярдів гривень, а фонд Сергія Притули зібрав близько 1,5 мільярда гривень (12%).

У 2024 році фонди та окремі волонтери продовжують збирати кошти на потреби української армії, проте сума донатів зменшилася порівняно  з попередніми роками.

Чому українці стали менше донатити

З початком війни в українському суспільстві з'явилося багато факторів, які викликають суперечки. Існує явний розкол між тими, хто воює, і тими, хто ухиляється; між тими, хто залишається в Україні, і тими, хто покидає країну, навіть заплативши хабарі; між тими, хто активно донатить, і тими, хто не робить внесків на допомогу військовим.

На третьому році війни також значно змінилися фінансові можливості багатьох людей. Волонтерка Тетяна, співзасновниця волонтерської спільноти, зазначає, що українці продовжують донатити, але вже не мають таких ресурсів, як на початку. Багато хто втратив роботу, деякі змінили професію, у когось з'явилися нові витрати, наприклад, народження дитини або ремонт. Життя триває, і люди донатять стільки, скільки можуть, навіть якщо це не ті суми, які були раніше.

"Я згадую себе  в перший місяць війни", – розповідає Тетяна. – "Ми донатили всі свої гроші, ми просто хотіли віддати всі гроші аби це зупинилося. Ніби ми заплатим за це все, і повномасштабна війна закінчиться. Але пішов третій рік, ну людям треба жити далі."

Ініціатива, якою керує Тетяна, вже зібрала понад 7 мільйонів гривень на потреби ЗСУ. Однак залучення нових донорів стає дедалі важчим завданням. Відео, фото та сторіз, що привертали увагу на початку війни, зараз вже не мають такого ефекту. Донатять переважно ті, хто підтримує ініціативу з перших днів, а нові люди важко відгукуються, особливо ті, хто не має прямого зв’язку з військовими і не стикається з реаліями війни на особистому рівні.

Тетяна підкреслює, що навіть невеликі пожертви, наприклад, 50 чи 100 гривень, є важливими і можуть мати значний вплив у довгостроковій перспективі. Проте їй доводиться постійно нагадувати собі, що люди вже могли зробити свій внесок на інші збори, тому кожен новий донат, навіть якщо він маленький, є суттєвою допомогою.

За час війни у Тетяни змінилося коло спілкування. Вона більше спілкується лише з тими, хто підтримує армію і волонтерство. На особистому рівні їй стає важче знаходити спільну мову з людьми, які не пов’язані з війною. Вона зараз перебуває в іншому світі — світі, де чоловіки повертаються з фронту, лікуються у шпиталях і змінюють військову форму через те, що вона забруднена кров’ю.

Незважаючи на те, що Тетяна розуміє тих, хто не може постійно донатити, вона все ж відчуває, що її підтримують тільки ті, хто повністю розуміє військову ситуацію. Психологічна втома волонтерів — це реальна проблема, але Тетяна черпає сили від інших волонтерів, які продовжують робити все можливе для підтримки ЗСУ.

Тетяна закликає зробити донати звичкою і підтримувати військових, навіть якщо внески невеликі. Вона вірить, що Україна вистоїть саме завдяки незламності своїх громадян.

Алла Мартинюк, українська акторка та волонтерка, відома своєю активною діяльністю на підтримку Збройних Сил України, в одному інтерв'ю також висловила стурбованість сьогоднішнім рівнем підтримки серед населення української армії.

Алла зазначає, що значна частина бізнесу виїхала за кордон через мобілізацію, а ті, хто залишився, скорочують допомогу через податкове навантаження. Вона підкреслює, що без податкових пільг для благодійних та гуманітарних організацій існує ризик втрати фінансової підтримки від бізнесу, що є критично важливим для українських захисників.

Мартинюк акцентує увагу на тому, що якщо українці припинять підтримувати армію, наслідки можуть бути катастрофічними. Вона закликає кожного знову об'єднуватися для допомоги ЗСУ, як це було на початку війни, навіть якщо ресурси та сили вже вичерпуються.

На думку українського волонтера і блогера Володимира Андрєєва, зараз кількість людей які донатять на ЗСУ, зменшилось в рази: "Такого соціально-відповідального бізнесу та поведінки людей, коли всі ринулись донатити і могли закрити банку (Монобанк) протягом кількох годин, як на початку війни немає".

Андрєєв успішно організував кілька кампаній зі збору коштів, зібравши мільйони гривень на придбання автомобілів, безпілотників та іншого необхідного обладнання для військових.  На його думку через 2,5 роки після повномасштабного вторгнення змінилася також структура пожертвувань: тепер більше людей беруть участь в кампаніях, але жертвують менші суми через збільшення кількості кампаній зі збору коштів.

Андрєєв також згадує про психологічну війну, яку веде Росія, щоб перешкоджати пожертвам, просуваючи наративи на кшталт "всі крадуть". Він рішуче відкидає думку про те, що люди забули про війну, вказуючи на те, що вона постійно присутня в повсякденному житті та ЗМІ. Волонтер вважає, що навіть невеликі пожертви мають значний вплив, оскільки створюють хвильовий ефект, який може призвести до значних пожертв через "сарафанне радіо".

Андрєєв зазначає, що складно покладатися на одних і тих самих донорів і як іноді пожертви різко зростають, коли вони виходять за межі звичного кола. Наприклад, випадковий допис під постом у соціальній мережі призвів до збору 180 000 гривень протягом 1,5 годин. Він також згадує, що його ІТ-компанія пожертвувала 2 мільйони доларів на потреби війни.

Наразі, підтримка українськими громадянами ЗСУ продовжується, але в подальшому вона буде залежати від внутрішньо-політичної ситуації в країні та положення українських військ на фронті.