Енергетична безпека України: як позбутися росіян

Війна з Росією триває вже майже 10 років, а у критично важливих галузях економіки нашої країни продовжує працювати російський бізнес.

Хто стоїть за голандським холдингом VS Energy

Йдеться про енергетичну групу VS Energy, якій належать в Україні 6 енергетичних компаній, з них 5 обленерго на підконтрольній території та одна – в окупованому Криму.

VS Energy під загрозою націоналізації

Даючи інтерв'ю наприкінці серпня президент України Володимир Зеленський заявив, що в умовах війни держава має законно повернути під своє управління деякі стратегічні енергетичні об'єкти.

У свою чергу, директор Департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України Інна Багатих повідомила про подання судового позову до Вищого антикорупційного суду України.

Мін'юст планував відібрати активи трьох російських громадян Олександра Бабакова, Євгена Гінера та Михайла Воєводіна у вигляді корпоративних прав у 8 обленерго, 6 готелях, 2 металургійних заводах, торговому центрі у столиці та інших 31 фірмах.

Усі троє російських громадян відомі як члени так званої Лужніковської ФПГ (фінансово-промислової групи), що отримала назву від стадіону Лужники в Москві, за аналогією з ОЗУ, тобто організованою злочинною групою.

Спорт, кров та Російський клуб – як лужниківські зародилися та з'явилися в Україні

Початок Лужніковська ФПГ бере наприкінці 80-х-початоку 90-х років, коли багато стадіонів у колишньому СРСР перетворилися на речові ринки-"барахолки". У таких місцях швидко виникав симбіоз між спортивними функціонерами та криміналом, який "кришував" усі ринки, отримуючи свій дохід.

У випадку з Лужниківськими роль таких спортивних функціонерів та бізнесменів виконували уродженець Харкова Євген Гінер та мешканець Кишинева – Олександр Бабаков. У ролі кримінального "даху", нібито, виступав Михайло Воєводін, якого дехто називає "злодієм у законі" на прізвисько "Михайло Лужнецький".

На початку 2000-х тріо встановило повний контроль над районом Лужники, а Євген Гінер обійняв посаду президента футбольного клубу ЦСКА. І з цього моменту розпочалася експансія в Україну.

Точно невідомо, хто саме допомагав "лужниківським" робити перші кроки в Україні, але за найпоширенішими версіями це були російський бізнесмен Костянтин Григоришин та його партнер, нині екс-нардеп України, обвинувачений у держзраді Віктор Медведчук.

"Обличчям" лужниківських в Україні став їхній молодший партнер – Максим Курочкін, який за нестримність характеру отримав прізвисько "Скажений" і відповідав за зв'язки з політиками. Для виконання завдання він створив "Російський клуб" у 2004 році, який проводив проросійську політику напередодні президентських виборів та допомагав Віктору Януковичу у його перших президентських виборах.

Ціною за підтримку проросійських сил в Україні стали ті активи, які тепер Мін'юст намагається повернути — за часів президентства Леоніда Кучми на приватизаційних конкурсах було куплено контрольні пакети 7 обленерго. Також до їхніх рук потрапили ряд готелів у Криму – "Славутич", "Ореанда", "Русь", мережа "Прем'єр-палас".

Але проблеми, що виникли у "лужниківських" після поразки Януковича, стали фатальними для Максима Курочкіна. Так, у 2006-му році на всю країну прогримів конфлікт навколо ринку "Озерки" в тоді ще Дніпропетровську: за об'єкт зчепилися структури Курочкіна-Скаженого та групи "Приват".

Інший молодший партнер "Привату", Геннадій Корбан, ледь не загинув під час розстрілу його авто. Через місяць після нападу, у квітні 2006 року, слідство заявило про причетність до замаху якогось громадянина РФ. Що їм був Максим Курочкін стало відомо у листопаді, коли він прибув до України та в аеропорту був затриманий.

Потім були судові засідання, на яких через поведінку Максима Курочкіна стало зрозуміло, чому він мав таке прізвисько.  

Зрештою, 27 березня 2007 року його було вбито зі снайперської гвинтівки прямо у дворі Святошинського районного суду Києва.

Офіційно справу так і не було розкрито, хоча у 2010 році перший заступник начальника департаменту карного розшуку МВС України Сергій Редька заявив, що замовником був якийсь громадянин Росії. Ймовірно, мав на увазі когось із "лужниківських", які побоювалися, що Курочкін не витримає і почне говорити щось більш осмислене та важливе.

На той час "лужниківським" уже було що втрачати.

Так, Євген Гінер став президентом і ФК "ЦСКА" та офіційно володів "барахолкою" на стадіоні. Пізніше він збудував торгово-розважальний центр "Нові лужники" на 250 тисяч квадратних метрів торгових площ. Але перед цим ледь не втратив сина Вадима під час замаху 9 лютого 2005 року. Не виключено, що саме Курочкін був одним із тих, хто допомагав вирішувати проблеми Гінера-старшого.

Олександр Бабаков у 2003 році пішов у політику і тоді ж став депутатом Держдуми РФ від партії "Родина". 2006-го року, коли Курочкін сидів в українській в'язниці, Бабаков перейшов до партії "Справедлива Росія", а 2007-го став депутатом вдруге. Після цього він ще двічі змінював політичні партії і обійняв посаду віце-спікера Держдуми. Але всього цього могло не статися, якби 2007 року Максим Курочкін заговорив.

Мабуть, єдиним, хто не так багато втрачав від того, що відбувалося, був Михайло Воєводін-"Лужнецький".

Лужниківські в Україні – час між війнами

Зміна влади в Україні в 2014 році не сказати, щоб сильно вдарила по позиціях "Лужніковської ФПГ", у 2017 році їм навіть вдалося сконцентрувати контрольний (понад 50%) пакет акцій "Чернівціобленерго".

Після цього в руках компанії ТОВ "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" зосередилися пакети акцій 8 енергопостачальних підприємств: Чернівці-, Житомир-, Кіровоград-, "Херсон-, Київ-, Рівне-, Одесаобленерго та Севастопольенерго, з яких тільки останнє було на окупованій РФ Таким чином, в руки російського бізнесу потрапили чи не 30% енергопостачального сектора України.

Крім цього, "лужниківські" та афілійовані з ними особи здійснювали контроль над аграрним холдингом "УІФК-Агро", який група хотіла продати, володіли значною часткою у "Дніпроспецсталі" та Першому інвестиційному банку.

До 24 лютого весь цей бізнес цілком непогано почував себе в Україні, хіба що 2019 року VS Energy продав ДТЕК Ріната Ахметова Одеса- та Київобленерго.

Після цього за офіційними даними VS Energy володіє пакетами 5 обленерго – у Чернівцях, Кіровограді, Херсоні, Житомирі та Рівному.

Тінь націоналізації VS Energy

Лише після другого місяця повномасштабного вторгнення Росії VS Energy на своєму сайті поспішила засудити вторгнення і нагадати, що всупереч інформації ЗМІ власниками компанії є громадяни Латвії, Німеччини, а сама фірма зареєстрована в Нідерландах.

Подібні заяви працювали лише до листопада, коли Служба безпеки України почала проводити обшуки в офісі VS Energy.

У компанії відреагували на дії правоохоронців заявами про вклад до бюджету 1,8 млрд грн у вигляді податків та трохи менше 100 млн грн у вигляді гуманітарної та волонтерської допомоги.

Коли це не спрацювало, акціонери компанії виступили із заявою, в якій оскаржили висновки слідства про зв'язок із російським бізнесом взагалі та "лужниківськими" зокрема. Незважаючи на це, у липні Вищий антикорупційний суд націоналізував частину активів Євгена Гінера, зокрема 88,89% акцій "Перший інвестиційний банк", та заарештував активи VS Energy.

У серпні Служба безпеки України висунула підозру Євгену Гінеру за статтею фінансування збройної агресії РФ, ще раз підтвердивши, що олігарх володіє активами на території нашої країни, зокрема VS Energy.

Німецько-нідерландсько-латвійська ширма Лужніковських

Згідно з офіційними даними аналітичного сервісу YouControl, ТОВ "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" належить зареєстрованій у Нідерландах VS Energy International NV. Остання ж у свою чергу в рівних частках по 20% контролюється 5 фізособами, серед яких громадяни Латвійської Республіки Вілліс Дамбінс, Валтс Вігантс і Артурс Альбергс, а також громадяни Федеративної Республіки Німеччина Олег Сізерман та Марина Ярославська.

Як стверджували раніше російські ЗМІ, латвійські громадяни Вілліс Дамбінс та Валтс Вігантс – довірені особи Олександра Бабакова. Офшорні фірми, які зареєстровані на обох, згадувалися в документах так званого "Панамського архіву".

Згадувана як громадянка Німеччини Марина Ярославська до 2008 року була громадянкою РФ, а її дочка Юлія носила прізвище Гінер. Тобто йшлося про дружину, колишню чи цивільну, самого російського бізнесмена.

А громадянин Латвії Артурс Альбергс і громадянин Німеччини Олег Сізерман, швидше за все, є довіреними особами Михайла Воєводіна. Принаймні всі п'ятеро співвласників ТОВ "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" фігурували і в інших бізнесах "лужниківських" в Україні.

Наприклад, у 2016 році кожному з них належали по 0,9% акцій "Першого інвестиційного банку", який донедавна належав на 88,9% Євгену Гінеру та рішенням суду був націоналізований.

Також усі п'ятеро власників ТОВ "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" з 12 травня перебувають під персональними санкціями Ради національної безпеки та оборони України.

Крім того, син Євгена Гінера — Вадим, володіє компанією Capital Jets Management, що займається чартерними авіаперевезеннями та зареєстрована в Латвії. Тобто як мінімум для одного з "Лужніковських" – Гінера, Латвія – це країна постійного бізнес-інтересу.

Тим часом Вищий антикорупційний суд найближчим часом вирішуватиме питання про передачу активів ТОВ "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" державі.

Поки Україна подає приклад того, як треба боротися з російським бізнесом, самі Євген Гінер і Михайло Воєводін спокійно володіють нерухомістю в Євросоюзі, на сході Франції, де періодично бувають.

Читайте Comments.ua в Google News