Чи потрібно в Україні подвійне громадянство

В Україні роками заплющували очі на наявність подвійного громадянства у деяких осіб, що мало негативні економічні наслідки для країни. З 2021 року ситуація змінилась. Спочатку президентським указом за наявність громадянства інших країн позбавили громадянства України діячів, визнаних СНБО контрабандистами. У 2022 році за аналогічної підстави позбавили громадянства бізнесмена Ігоря Коломойського, його колишнього спільника Геннадія Корбана, звільнили очільника КГС суддю Львова, якого звинувачують у наявності громадянства країни-агресорки РФ. Але ж в цих більше ручного керування, ніж дотримання законів. Тому перед державою і суспільством постала необхідність проаналізувати ситуацію з інститутом громадянства України, паспортами та знайти гармонічне рішення цього питання з огляду на кардинальні зміни в Україні та світі. 

чи є загроза у подвійному громадянстві

Починати треба з того, що більшість українців до кінця не розуміє, що таке паспорт громадянина України. За законодавством – це інструмент економічного регулювання відносин громадянина та держави. Без наявності громадянства та паспорта людина не зможе отримати більшість життєво важливих послуг, не зможе здійснити велику кількість повсякденних рутинних операцій у соціумі, або отримати доступ до статусу, коли навіть для банальних дій потребується документ чи якесь інше постійне підтвердження особи.

Слово "паспорт" походить від івритського Пасха, Песах, що означає "пройшов мимо", "минув" та латинського Портус, що означає "порт, пристань". Тобто спочатку це був документ на перехід, вихід з порту, паспорт засвідчував особу за кордоном. Тобто, паспорт – це документ морського права, економічний документ, оскільки сьогодні 80% світової торгівлі здійснюється через світовий океан.

Не дивно, що найбільш гучні скандали в Україні стосуються саме державної економіки – почалось з контрабандистів, продовжилось бізнесменом Генадієм Корбаном, якого ЗМІ називають "рейдер Коломойського", самим "олігархом" Ігорем Коломойським, у якого відбулися обшуки по справі "Укрнафти". Поки що кульмінацією є відрахування з Верховного суду України за звинуваченням у наявності паспорта РФ голови Касаційного господарського суду Богдана Львова – людини, яка займала найвищу посаду у сфері економічного арбітражу в Україні.

Позбавлення громадянства та паспортів України вийшло на новий рівень після того, як ЗСУ одержали низку серйозних перемог над російськими військами. Одночасно почав підвищуватися авторитет Україні у світі, тому позбавлення паспорту та громадянства стало набагато боліснішим, ніж це могло бути раніше. Ще й тому, що після перемоги України дуже великі гроші будуть обертатися у відновленні інфраструктури – позбавленим громадянства та паспортів бізнесменам буде набагато складніше долучитися до цього процесу.

Але до цього в історії з подвійним громадянством в Україні було багато скандалів, помилок, що у тому числі завдало нашій країні серйозної шкоди.

Перший гучний скандал – це громадянство Ізраїлю у депутата Верховної Ради багатьох скликань Юхима Звягільского, причетного до масштабного встановлення контролю над цілими галузями України під час приватизації. Звягільского називали "батьком донецького сепаратизму". З паспортом Ізраїлю він за законом не міг бути депутатом ВР та здійснювати політичний та економічний вплив на життя країни. Але тоді законодавство було проігноровано, що, у томи числі, призвело до подій на Донбасі 2014-2022 років.

Ще більш цікава тема – російська "паспортизація" Криму, яка була грубим порушенням навіть російського законодавства. Оскільки п. 4 ст. 15 Конституції РФ наголошує: "Загальновизнані принципи та норми міжнародного права та міжнародні договори Російської Федерації є складовою її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору". Згідно з Будапештським меморандумом та Великим договором між Україною та РФ 1997 року – Крим – це Україна навіть за російським законодавством. Більш того, за чинним на 18.03.2014 року внутрішнім російським законодавством 62-ФЗ "Про громадянство" не було ніяких підстав для видачі російських паспортів у Криму та "прийнятті у громадянство".

На жаль, за часів Порошенко, який відомий постачанням електроенергії у т.зв "кримський федеральний округ", жодних дій в цьому напрямку на державному рівні здійснено не було.

Більш того, у Крим було завезено близько 4 млн. російських паспортів при населенні регіону 2 млн. мешканців. У середньому "російський паспорт" через махінацію з "судами" продавали по 2000$ - це було годувальницею для зрадників з числа колишніх українських чиновників та силовиків регіону – так Кремль розплатився з ними за згоду працювати на окупаційний режим.

Ознаки інформаційно-психологічної спецоперації з легітимізації "кримських російських паспортів" має історія з російським паспортами відомого співпрацей з "байкером" Хірургом колишнього ректора Таврійського університету Володимира Казаріна та його сина, журналіста Павла Казаріна. Павло взагалі гучно відмовлявся від російського громадянства по процедурі через консульство РФ попри те, що його "кримський російський паспорт" й спочатку був юридично нікчемним.

Багаторічна бездіяльність у питанні "паспортизації" Криму, яка згодом поширилась у "паспортизацію" Донбасу також завдала Україні колосальної економічної шкоди.

Паспорти інших країн та паспортизація населення прикордонних територій

У деяких прикордонних областях України розповсюджена "паспортизація" місцевого населення документами країн-сусідів. Це роздача паспортів Угорщини в Закарпатті, програми з роздачі румунських паспортів в Одеській та Чернівецьких областях, при чому на сайтах вказується, що Румунія вважає ці землі історично своїми. Це вже призводило до політичних скандалів. Але успіхи ЗСУ проти військ РФ продемонстрували єдність всіх українців давати відсіч будь-яким сепаратистським проектам. Тому навіть "друг путіна" угорський прем’єр Віктор Орбан лише іноді повторює наративи пропаганди Кремля, з метою зберегти власні інтереси у галузі постачання енергоносіїв, но нічого не каже про якісь плани щодо власників угорських паспортів в Україні. 

Тому на перший план знов виходять економічні питання: велика кількість людей з подвійним громадянством є на низовому рівні учасниками постійних гучних скандалів навколо контрабандних схем на українських кордонах, зокрема цигаркової контрабанди.

З іншого боку, у суспільстві виникає відчуття, що на підставі свого положення у сучасному політикумі в Україні є "недоторкані". Так не мав наслідків скандал про те, що мають іноземні паспорта голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, колишній міністр розвитку економіки, торгівлі та сільского господарства Тимофій Мілованов, колишній голова "Укроборонпрому" Айварас Абромавичус, діючий нардеп від "Слуги народу" Олександр Куницький, заступник виконавчого директора від України в МВФ Владислав Рашкован. Також дуже своєрідно виглядає історія з багаторазовим отриманням українського паспорту грузинським політиком Михайлом Саакашвілі, який був залучений до державного управління попри наявність громадянства інших країн. Нагадаємо, що згідно з законодавством державні посади не можуть обіймати особи без українського громадянства, або люди з подвійним громадянством.

Більш того, після Майдану-2014 в Україні розвинувся інститут наглядових рад у державних корпораціях – там теж багато функціонерів або з подвійним громадянством, або взагалі без українського громадянства. З огляду на стан економіки, якість життя українців та взагалі економічну безпеку держави це явище користі Україні не надало.

Взагалі, під дію українського законодавства про громадянство підпадає велика кількість осіб, які грають значну роль в економічному житті України. 

"Відповідно до статті 17 Закону України "Про громадянство" громадянство України припиняється, зокрема, внаслідок виходу з громадянства України (добровільним припиненням, — ред) та внаслідок втрати громадянства України (так зване примусове припинення). – каже "Коментарі" юрист Олександр Захаров. - Статтею 18 цього ж Закону деталізовано випадки виходу з громадянства та зазначено, що він відбувається за клопотанням самого громадянина.

Статтею 19 Закону встановлено підстави для втрати громадянства України, основною з яких є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям є всі випадки, коли громадянин України звертався із заявою чи клопотанням до іншої держави про таке набуття, відповідно до порядку, встановленого законодавством держави, громадянство якої набуте".

З юридичної точки зору саме відсутність впливу на суспільно-економічне життя України є підставою для збереження українського громадянства для людей з подвійним громадянством.

"Дійсно, є загальновідомим фактом наявність у багатьох тисяч українців громадянств Венгрії, Румунії, Ізраїлю тощо, – продовжує Олександр Захаров. - Проте, як вбачається з вищенаведених норм Закону України "Про громадянство", є випадки, коли навіть наявність у особи громадянства іншої держави ще не є підставою для втрати ним громадянства України. Отже кожен конкретний випадок потребує детального вивчення цих підстав і прийняття обґрунтованого рішення. Чи є у держави засоби для такого вивчення та чи є у народу бажання, щоб держава залучала додаткові чималі фінанси для встановлення таких фактів – питання риторичне.

Також, хоча кримінальне законодавство наразі не містить відповідальності за наявність громадянства іншої держави, для відповіді на питання чи дійсно в країні є подвійне тлумачення законодавства лише щодо конкретних, одіозних осіб, пропоную звернутися до статті 11 Кримінального кодексу України. Нею встановлено, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Проводячи аналогію, можна зробити висновок, що наявність подвійного громадянства у певних, "цікавих" державі осіб несе або може нести суспільну небезпеку, а наявність громадянства інших держав у "простих" громадян України такої небезпеки не несе".

Потрібна конкурентоспроможність резидентства та паспорта України

"Це більш велике питання, ніж інститут паспортів та подвійного громадянства. Реформи дійсно назріли. – каже "Коментарі"  директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін. – Тут ми розмовляємо про міграційну політику. Ще до війни, станом на лютий цього року в Україні був дефіцит кадрів. Зараз у світі така ситуація, що США та Європа перетягують до себе кваліфікованих фахівців. Це люди, які створюють продукт та вживають його – це корисно впливає на ВВП. В України з причини архаїчного законодавства сьогодні немає інструментів, щоб теж конкурувати та заохочувати таких фахівців переїжджати в Україну".

Також, на думку Анатолія Амеліна це й питання інтеграції в українську економіку українців, які мешкають за кордоном. 

"Зараз приблизно 14-17 млн етнічних українців мешкають закордоном та, за наявними даними, деякі з них бажають мати громадянство України. – продовжує Анатолій Амєлін. – Це питання обговорюється в Офісі президента. Зокрема, обговорюють введення податкової ставки на доходи громадян 10% — щоб в Україні було вигідніше сплачувати податки, ніж в інших країнах. Приклад – багато успішних американських бізнесменів мають податкове резидентство Ірландії та сплачують там податки, тому що там це вигідніше, ніж в США. Тому, потрібно зробити так, щоб українське резидентство було вигідне. Країні потрібні корисні люди — підприємці, таланти.

Але зараз навіть отримати дозвіл на роботу для іноземця достатньо проблематично. Ще не слід забувати, що з початку війни у якості біженців за кордон виїхало 6 млн українців. Частина, на жаль, не повернеться. Для цих людей також важливе питання подвійного громадянства. Введення в Україні інституту подвійного громадянства дозволить цим людям краще зберегти зв’язок з Україною. Більш того, за допомогою сучасних телекомунікаційних технологій можливо впровадити електроне отримання громадянства, щоб люди мали можливість набути громадянство нашої країни навіть не відвідуючи її території".

Отже, у війні з РФ Україна та українці силою власного духа та подвигами вже здобули статус одного з лідерів та архітекторів нового післявоеєнного світоустрою. З огляду на це, враховуючи помилки та досвід 30-річної історії інституту паспортів України потрібно зробити реформу цієї сфери. Можливо, взагалі на зміну паспорту прийде щось інше, більш гармонічне новому цивілізаційному етапу історії нашої країни і людства.