Викорінити насильство над жінками: у Міжнародний день боротьби із цим злом

Головне – не мовчати про насильство. Фото з відкритих джерел.

Дату 25 листопада ООН обрала 30 років тому як Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок – на згадку про політичних активісток із Домінікани. Сестри Мірабель були по-звірячому вбиті в 1960 році за опір режиму диктатора. Сьогодні у всьому світі порушують цю страшну проблему – головним чином через насильство домашнє.

За даними ВООЗ, кожна третя жінка у світі хоч раз зазнавала фізичного чи сексуального насильства. Вітчизняні експерти вважають: щонайменше кілька мільйонів українок уже стали жертвами насильства. Як повідомляє Deutsche Welle, за перші 6 місяців 2023 року в Україні кількість жінок, які повідомили в державні організації про акти домашнього насильства, зросла на 40% порівняно з тим же періодом 2022-го. Для порівняння, до війни – 2021 року, за інформацією Національної соціальної сервісної служби України, було зафіксовано понад 250 тис. звернень щодо насильства у сім'ї.

В Україні про цю кричущу проблему дуже довго мовчали, причому не лише в самих сім'ях, а й на державному рівні. Крига скресла у 2017-му, коли було побудовано національну систему протидії та запобігання таким правопорушенням. Жінки все частіше дзвонили до поліції або зверталися за допомогою до держави. До речі, за офіційними даними, вже у 2021 році у 18 областях та столиці працювало 33 притулки для постраждалих від домашнього насильства. Так, у Вінницькій, Волинській, Запорізькій, Луганській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській та Хмельницькій областях існувало лише по одному притулку. По два притулки було у Києві та області, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Миколаївській, Полтавській та Харківській областях. Натомість в Одеській, Закарпатській та Чернівецькій областях держава створила по три шелтери. Крім того, діяли 304 мобільні бригади фахівців, які надавали жінкам, які постраждали від домашнього насильства, соціально-психологічну допомогу. Також в Україні працювало 10 денних центрів для жертв насильства.

Кількість дзвінків, звернень до психологів і в центри різко зросла в 2020 році під час епідемії коронавірусу, коли багато родин сиділи вдома. За даними офісу Генпрокурора, у 2019 році зареєстрували 1563 правопорушення в рамках статті 126-1 ККУ, з них 759 направлено до суду. А вже у 2020 році зареєстрували 3037 правопорушень та 1829 направили до суду. Коли у лютому 2022-го почалася війна і сотні тисяч чоловіків пішли у ТРО та на фронт, сумна статистика, навпаки, пішла на спад. А потім була Буча, Бородянка, Ягідне та десятки населених пунктів, де українські жінки постраждали від насильства російських солдатів...

За перші 6 місяців 2023 року, як повідомили у Департаменті превентивної діяльності Нацполіції, ця цифра знову почала зростати. Втім, влада продовжує зберігати спокій, аргументуючи це незначною динамікою: близько 145 тисяч зареєстрованих звернень за півроку 2023-го та приблизно 144 тисячі звернень у довоєнному 2021-му. Так, статистика начебто не така страшна, але ж за кожним таким випадком стоїть покалічена жіноча, а часто й дитяча доля. За кожним зверненням – сльози, безвихідь, горе, каліцтва тіла та шрами душі.

Війна в Україні, як вважає директор департаменту національних гарячих ліній "Ла Страда-Україна" Олена Кривуляк, стала потужним каталізатором невирішених проблем у сім'ях, де жінки роками зазнавали домашнього насильства і багато хто соромився про це відкрито говорити. Так, у 2023 році кількість звернень до цієї громадської правозахисної організації зросла на 20% порівняно з 2022 роком.

"У більшості випадків постраждалі жінки не вважали за потрібне або навіть відверто боялися говорити про такі проблеми, — розповіла в одному з інтерв'ю Кривуляк. – Вони гадають, що коли у країні війна, коли солдатам на фронті важко, не час говорити про своє особисте горе. Тобто постраждалі від домашнього насильства впевнені, що поліція чи інші державні структури та інституції, а також юристи та адвокати мають набагато важливіші кейси — розслідування військових злочинів".

За словами Олени, ще одна гостра проблема, про яку не перестає говорити "Ла Страда" — це повна відсутність допомоги жертвам насильства від української влади, поліції та офіційних органів на тимчасово окупованих територіях, а також часткова – у зонах активних бойових дій. Хоча кількість звернень на гарячу лінію "Ла Страда" зашкалює, їх зовсім не бере до уваги статистика правоохоронних органів, що "заспокоює" суспільство.

Таку ж активну позицію та готовність відстоювати у суді права постраждалих жінок заявляє українська Асоціація жінок-юристів "ЮрФем" – про це розповіла керівниця аналітичного центру цієї організації Катерина Шуневич. За її словами, у 2023 році кількість звернень до поліції та справ у судах збільшилася, оскільки на звільнених від окупації територіях знову почали функціонувати державні інституції та служби допомоги постраждалим. Безперечно, це вплинуло на загальну статистику. "Раніше на територіях, де точилися бої, – пояснює Катерина, – більшість цих державних сервісів не працювала, тому цифри розглянутих адміністративних правопорушень були набагато нижчими. 20 червня 2022 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству та боротьби з цими явищами (Стамбульська конвенція). Це означає, що незабаром виконання Україною зобов'язань щодо Конвенції може стати об'єктом моніторингу GREVIO, який є незалежним експертним органом, відповідальним за моніторинг виконання Сторонами Стамбульської конвенції".

Ще одна категорія жінок, яка вважає за краще мовчати про насильство і боїться звертатися за допомогою, – ВПО. Вони вважають, що на новому місці такий розголос проблем у сім'ї не на часі. Багато переселенок терплять, щоб уникнути зайвих проблем у період адаптації. До того ж багатьма рухає страх втратити через це орендовану квартиру. Як розповіла психолог мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Ольга Бойко, половина звернень до їхньої служби – випадки домашнього насильства у родинах переселенців, особливо зі східних регіонів України. "Під час війни дуже багато людей отримали ментальні травми, – продовжує Ольга. – Не дивно, що якщо вчасно не звернутися до психолога, у такій родині часто спалахуватимуть конфлікти, які неминуче переростуть у насильство".

Багато українських психотерапевтів, які працюють із жертвами, б'ють на сполох: люди та суспільство загалом, яке практично щодня бачить насильство в житті та читає про це у ЗМІ, зрештою, стає до нього менш сприйнятливим. Така толерантність може стати звичкою і стати умовною нормою поведінки. А це означає, що сам ґвалтівник не зрозуміє і не усвідомлює, що своїми діями вже переступив небезпечну межу. Тому люди, які стали свідками насильства, не повинні залишатися байдужими до того, що відбувається. Не повинні терпіти зло на свою адресу й самі жінки. Загалом багато експертів упевнені: що більше суспільство знатиме про цю проблему з різних інформаційних та громадських рухів, то швидше її усвідомить і зможе їй запобігти.

Про це не перестає говорити відома телеведуча та Почесний посол Фонду ООН в галузі народонаселення в Україні Маша Єфросиніна, яка у грудні 2021 року разом з іншими відомими телеведучими та блогерами запустила кампанію протидії домашньому насильству — #НеЗдається. На експертному рівні її підтримали Інститут когнітивного моделювання (ІКМ) та Товариство Червоного Хреста України. "Моя головна місія як Посла – просвітницька, – розповіла Єфросиніна. — Ми порушуємо тему домашнього насильства і виводимо її з темряви. Навіть не віриться, що у 2018 році її просто не існувало. За перші 9 місяців роботи платформи "Мені здається" нам надіслали понад 500 анонімних історій. Довгих, відвертих, дуже складних, від яких іноді мороз по шкірі. Учасники проекту озвучили кілька із них, щоб підтримати таких жінок, показати, що вони не одні у своїй проблемі". Мене досі вражає, що колосальна кількість жінок живе у насильстві, не усвідомлюючи цього. Щоразу, коли читаю листи та бачу статистику, я шокована. Тому я робитиму все, поки в мене є сили".

У вересні 2023 року компанія Gradus Research досліджувала ставлення українців (близько 2 тис. респондентів віком 18-60 років) до проблем насильства. Згідно з результатами дослідження, які замовив Офіс Віце-прем'єра з євроінтеграції та Фонд Народонаселення ООН в Україні (UNFPA), дві третини опитаних особисто стикалися з домашнім насильством або спостерігали його у своєму оточенні. Вважають неприйнятними будь-які прояви домашнього насильства 68,7% опитаних – 71,8% жінок та 65,3% чоловіків. А 46,5% респондентів заявили, що хочуть знати більше про проблему домашнього насильства та способи його превенції. Також 75,6% опитаних українців переконані, що сьогодні звернення за допомогою у випадках домашнього насильства є актуальним як ніколи.

Якщо ви або ваші подруги, знайомі страждають від домашнього насильства і потребують допомоги:

15 47 – безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства.

116-123 або 0-800-500-335 116 123 (з моб.) — гаряча лінія "Ла Страда Україна"

0800213103 — цілодобова гаряча лінія безкоштовної правової допомоги.

tellme.com.ua — онлайн-платформа, де можна отримати три безкоштовні консультації психолога.

itseems.com.ua — онлайн-платформа, де можна анонімно розповісти свою історію насильства.

rozirvykolo.org — спеціальний сайт "Розірви коло насильства", де є вся необхідна інформація, а також контакти та телефони всіх організацій — rozirvykolo.org/kontakty-dopomogy