Багатодітні батьки в Україні: чому суспільство ігнорує гендерну нерівність

Сучасне суспільство в багатьох країнах світу переживає кризу старіння населення, що пов'язано зі зменшенням кількості народжених дітей в кожному наступному поколінні в порівнянні з попереднім. В результаті постійно збільшується частка пенсіонерів у складі населення, викликаючи соціальне навантаження на працюючих, дефіцити державних пенсійних фондів в існуючих солідарних пенсійних системах (коли всі працюючі відповідальні за всіх пенсіонерів), покриття нестачі ресурсів за рахунок державних бюджетів, що в свою чергу означає підвищення податків на підприємства, підприємців і простих громадян.

Батько з доньками. Фото із відкритих джерел

Уряди намагаються стимулювати народжуваність у своїх країнах шляхом надання різноманітних соціальних і фінансових пільг багатодітним батькам, проте більшість громадян залишаються байдужими до даних ініціатив з різних причин, включаючи бажання насолоджуватися благами цивілізації, не обтяжуючи себе додатковою відповідальністю та політичними ризиками, традиційну відсутність або руйнування традицій багатодітності, прагнення реалізуватися в кар'єрі, бізнесі і так далі.

На цьому тлі єдиним резервом для підвищення народжуваності залишається в принципі незначна група населення, яка з ентузіазмом і серйозністю відноситься до одного з постулатів авраамістичних релігій (іслам, іудаїзм, християнство), а саме "плодитися і розмножуватися, зробивши це сенсом свого життя.

Додаткові пільги багатодітним батькам актуалізують численні запитання і дискусії в суспільстві, наприклад, ефективність і адресність допомоги (не завжди фінанси доходять безпосередньо дітям, використовуються батьками для вирішення власних завдань і задоволення бажань); доцільність переваг дітей з багатодітних сімей при вступі до вищих навчальних закладів і зменшення вартості або повністю безкоштовність відвідування гуртків, харчування, проїзду в громадському транспорті; вплив багатодітності на рівень здоров'я, освіти і так званої успішності дітей; справедливість рішення біологічних завдань однієї частини суспільства за рахунок податкових відрахувань, в тому числі бездітних і батьків з меншою кількістю нащадків. Як завжди, однозначних і задовольняють усі сторони відповідей не існує.

Захист інтересів багатодітних батьків в Україні

В Україні пряма або опосередкована захист інтересів багатодітних батьків (як матерів, так і батьків) передбачена в достатній кількості нормативно-правових актів:

ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист;

ст. 2 Закону України "Про охорону дитинства", що базується на Конституції України і Конвенції ООН про права дитини;

ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає надання комунальних пільг багатодітним сім'ям, а також інші пільги, передбачені цим Законом: безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів, щорічне медичне обстеження, компенсація витрат на зубне протезування; безкоштовний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі);

ст. 24 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" визначає порядок безкоштовного отримання оздоровлення та відпочинку (за рахунок державного і місцевих бюджетів);

п. 8 ст. 1 і ст. 5 Закону України "Про пенсії за особливий послуги перед Україною" визначається розмір надбавки до пенсій для багатодітних батьків;

ст. 19 Закону України "Про відпустки" та ст. 182 Кодексу законів про працю України містять норми щодо щорічної додаткової відпустки для працюючих жінок, у яких двоє і більше дітей до 15 років;

ч. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України визначено право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу від одного роботодавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги, розмір якої визначається в залежності від кількості дітей;

ст. 11 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" передбачено право сімей, в яких є п'ятеро і більше дітей без черги отримати квартири або садибні (одноквартирні) житлові будинки;

ст. 46 Житлового кодексу України закріплює право багатодітної сім'ї на отримання житлового приміщення позачергово;

п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 521 від 3 вересня 2003 г. "Про додаткові заходи, спрямовані на соціальний захист багатодітних сімей", період по догляду трьох і більше дітей до 16 років зараховується непрацюючим матерям (батькам, опікунам) до безперервного стажу роботи при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності;

ч. 2 ст. 26 Закону України "Про позашкільну освіту" встановлено безкоштовне отримання позашкільної освіти для дітей з багатодітних сімей;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 № 913 "Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти" передбачено отримання пільгового державного кредитування для здобуття дітьми з багатодітних сімей вищої освіти при однакових результатах вступних іспитів;

Згідно з даними Міністерства соціальної політики України станом на 1 січня 2018 року в Україні проживало понад 333 тис. Багатодітних сімей — на 2 відсотки більше, ніж за станом на 1 січня 2017 р.), в яких виховувалося більше 1,15 млн. дітей (на 3,5% більше, ніж станом на 1 січня 2017 р.).

Органами державної влади, які займаються проблемами багатодітних батьків, є Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України та органи місцевого самоврядування.

Гендерні стереотипи про багатодітних батьків в українському суспільстві

Незважаючи на підтримувану українською владою точку зору про необхідність захисту інтересів багатодітних батьків, практика вказує на істотне гендерна нерівність в цьому питанні з явною дискримінацією чоловіків. В українському суспільстві поширена точка зору про домінуючу роль жінок у вихованні дітей і значну масу на матерів з одночасним применшення значення батьків і їх статусу, що відповідним чином позначилося в чинному нормативно-правовому регулюванні.

Багатодітні чоловіки, які беруть участь у вихованні своїх нащадків, позбавлені багатьох видів пільг, якими користуються жінки. Крім цього в нормативно-правовому регулюванні повністю ігнорується проблематика сучасного періоду, коли батьки досить часто не проживають разом з дітьми через розлучення або з інших причин.

Незважаючи на формальне рівність батьків та необхідність враховувати інтереси дитини при розлученні, суди і органи опіки, стають, як правило, на сторону матерів. Керівник організації "Батько має право" Олександр Швець стверджує, що існує так званий "режим жіночої солідарності" при прийнятті рішень, так як більшість працюючих в соціальних службах України теж жінки. Думка експерта підтверджується статистикою, зібраною журналістом Дмитром Браславський, згідно з якою більшість дітей з вирішення соціальних служб в 2020 році були визначені для проживання з матерями, наприклад: Луганська область — 80,8%, Житомирська область — 76,8%, Хмельницька область — 75 , 0%, Київська область — 74,9%, Тернопільська область — 72,5%, Волинська область — 72,4%, Вінницька область — 70,4%, Херсонська область — 68,0%, Закарпатська область — 66,0 %, Дніпропетровська область — 64,7%, Миколаївська область — 63,6%, Полтавська область — 63,6%, Львівська область — 58,4%, Рівненська область — 54,3%, Черкаська область — 53,3%.

Ще однією проблемою є батьківство при відсутності офіційного шлюбу, але при цьому сімейство може проживати разом і за всіма ознаки відповідати поняттю "сім'я". У разі жінок сам факт материнства і спільного проживання з дітьми підтверджує її внесок в виховний процес, принаймні з точки зору суспільства. Істотне гендерна відмінність в даній питанні полягає в тому, що для чоловіків біологічне батьківство не є достатнім фактором, додатковими доказами участі в долі дитини повинні бути, крім усього іншого, сумлінна сплата аліментів (у разі розлучення або відсутності офіційного шлюбу), а також активну участь в виховання, яке проявляється як передбачений домовленостями з матір'ю дитини спільно проведений час, додаткові тимчасові і матеріальні витрати (крім обов'язкових аліментів), спрямовані на забезпечення максимально можливого в конкретних умовах і обставинах благополуччя дитини.

Необхідно відзначити, що істотних відмінностей між потребами багатодітних чоловіків і жінок в підтримці з боку держави та суспільства не існує. Чоловікам, як і жінкам, важливо отримати визнання особливих заслуг перед Україною, а також додаткових пільг, наприклад у вигляді пенсійного забезпечення.

Гендерними стереотипами в цьому контексті є точка зору про те, що роль багатодітних батьків обмежується безпосередньо процесом запліднення, а далі повністю з дискурсу пропадає проблема матеріального забезпечення, а також подвійне навантаження щодо домашньої оплачуваної роботи, обсяг якої експоненціально зростає зі збільшенням кількості дітей в сім'ї.

Інший широко поширений в українському суспільстві стереотип стосується заперечення необхідності спеціального статусу для багатодітних чоловіків, сумлінно виконують свої батьківські обов'язки. Моральне заохочення для чоловіків, з точки зору обивателів, не має значення, якщо порівнювати з відчуттями жінок. Подібний стереотип принижує гідність багатодітних батьків, які також потребують суспільного визнання своєї важливої соціальної ролі.

Шляхи подолання гендерної нерівності

Існуючі гендерні стереотипи відобразилися в гендерну нерівність, зафіксованому в нормативно-правових актах України. Наприклад, в п. 8 ст. 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" зазначено, що такі пенсії встановлюються "матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо в разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку виконувалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку ". Таким чином, батьки ігноруються і тільки в разі смерті матері мають право на отримання надбавки від 35 до 40 відсотків від розміру прожиткового рівня, визначеного для осіб, які втратили працездатність (ст. 5 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною. Логічним є внесення змін до цього закону, якими має бути передбачено надання даної надбавки батькам незалежно від матерів.

У п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплено право на отримання дострокової пенсії за віком жінками, "які народили п'ять і більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, — після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до осіб з інвалідністю з дитинства належать діти з інвалідністю до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох і більше дітей або дітей з інвалідністю виконувалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років і при наявності страхового стажу не менше 20 років ".

В даному випадку спостерігається дискримінація чоловіків відразу по декількох напрямках. По-перше, закріплюється сприйняття їх як другосортних осіб, так як їх статус залежить від рішення матері, тобто позначається залежність чоловіків від жінок. По-друге, вихід чоловіків на дострокову пенсію фіксується на рівні 55 років, в той час як у жінок — 50 років. По-третє, відрізняються вимоги дотичного трудового стажу: для чоловіків — не менше ніж 20 років, а для жінок — 15 років. Зазначена мульти-дискримінація обумовлює моральну шкоду і фінансові втрати чоловіків. У зв'язку з тим, що середній пенсійний вік для чоловіків становить 60 років, вони втрачають 10 років (120 місяців) додаткового виходу на пенсію відповідно не дополучают пенсію за цей період.

У ст. 10 Закону України "Про державні нагороди України" визначено наявність почесного звання "Мати-героїня", а Положенням про почесні звання України, затвердженому Указом Президента України від 29 червня 2001 № 476/2001, врегульовано процес присвоєння цього звання. В даних нормативно-правових актах повністю проігноровані роль батьків, що тягне за собою моральну шкоду чоловікам, значення яких применшується в порівнянні з жінками. У зв'язку з цим члени багатодітних батьки несуть додаткові матеріальні втрати, так як Указом Президента України від 25 грудня 2007 року № 1254/2007 "Про одноразову винагороду жінкам, яким присвоєно почесне звання України" Мати-героїня ". Розмір винагороди становить 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Усунення гендерної дискримінації в даних нормативно-правових актах можливо при впровадженні почесного звання "Батько-герой" за аналогією з жінками-героїнями, батько, який виховав до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку, враховуючи істотний внесок у виховання дітей у сім'ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.

Надію на повне викорінення гендерної дискримінації багатодітних батьків в Україні вселяють позитивні зміни в законодавстві щодо відпусток, проте українському суспільству необхідно пройти ще досить довгий шлях для забезпечення не тільки формальної (на рівні законодавства), але і реального захисту їх прав та інтересів нарівні з багатодітними матерями.

Нагадаємо, "Коментарі" писали про вплив батька на життя дитини.