Українське зерно та війна в Україні: чи вдасться уникнути глобальної продовольчої кризи в 2024 році

Війна Росії в Україні виявила крихкість глобальної продовольчої системи. Для європейських країн це стало як внутрішньою, так і міжнародною проблемою. На внутрішньому ринку дефіцит зерна з Чорноморського регіону спричинив різке подорожчання. На міжнародному рівні це загрожує стабільності кількох країн південного сусідства і дає можливість Росії посилити свою "м'яку силу".

Продовольча криза. Фото: з відкритих джерел

В Україні затяжний літній сезон і високі температури створили несприятливі умови для майбутньої озимої сівби зернових. Постійне руйнування зерносховищ, обстріли українських портів і цивільної інфраструктури, а також широке забруднення території мінами, посилене згубним впливом заборони на експорт, практично унеможливлюють відновлення та підготовку фермерів до майбутньої зими.

Міжнародний комітет порятунку (IRC) попереджає, що в довгостроковій перспективі скорочення експорту українського зерна, ймовірно, сприятиме зростанню цін, що призведе до ризику продовольчої небезпеки. Ці тенденції також матимуть наслідки для системи закупівель Всесвітньої продовольчої програми (ВПП) і, таким чином, вплинуть на операції з надання допомоги в деяких країнах, найбільш вразливих до голоду та недоїдання. Протягом останнього року Україна постачала 80% пшениці для операцій ВПП в Афганістані, Ефіопії, Кенії, Сомалі, Судані та Ємені; крах Зернової угоди означає, що пшеницю та зерно потрібно буде закуповувати в інших країнах, де ціни на неї зростатимуть.

Майже 1,2 мільярда людей серйозно наражаються на ризики, пов'язані зі зростанням цін на продовольство, що загрожує значною кількості смертей від голоду та недоїдання у наступному році.

Вплив блокади українського зерна на продовольчу безпеку Європи 

З точки зору продовольчої безпеки, російська агресія в Україні впливає на Європу на внутрішньому рівні, спричиняючи зростання цін на продукти харчування, а також опосередковано, оскільки загрожує стабільності в південних сусідніх країнах, посилюючи китайські та російські наративи і, таким чином, їхню м'яку силу на Глобальному Півдні.

Ціни на продукти харчування є другим за величиною фактором інфляції в Європі після цін на енергоносії. Так у березні 2023 року вартість продуктів харчування в ЄС була на 19,19% вищою, ніж у тому ж місяці попереднього року. Це зростання цін є ще більш серйозним у Центральній та Східній Європі. Така ситуація загрожує рецесією і сприяє соціальним конфліктам, оскільки заробітна плата відстає від цін на продукти харчування, а також на послуги і товари. 

Зростання цін на основні товари посилює соціальний і територіальний дисбаланс, причому найбільш вразливі верстви населення (жінки, сільське населення, менш освічені люди) є найбільш чутливими до нестачі продовольства. 

Чи загрожує голод населенню бідних країн Півдня у 2024 році

Країни, зруйновані громадянською війною, такі як Сирія та Ємен, також страждають від відсутності продовольчої безпеки. У наступному році  гуманітарна ситуація в Іраку, Сирії та таборах біженців в Йорданії і Лівані, може погіршитися. 

У недалекому минулому в кількох північноафриканських країнах (особливо в Єгипті, Марокко і Тунісі) відбулися хлібні бунти, а ціни на зернові, ймовірно, відіграли важливу роль у провокуванні Арабської весни 10 років тому. Стабільність їхніх держав є основним предметом занепокоєння для європейських країн, які можуть постраждати від потенційного розпаду держав через новий потік мігрантів і поширення джихадистських (радикального ісламу) організацій. 

На таких ключових гравців, як Туреччина та Єгипет, безпосередньо вплинув дефіцит чорноморського зерна. Єгипту поки що вдалося диверсифікувати джерела постачання, але він все ще потребує структурних реформ у сільському господарстві, і системи субсидій, щоб підвищити свою стійкість. Необхідність годувати населення Єгипту за доступною ціною залишатиметься головним економічним фактором в найближчому майбутньому, особливо з огляду на боргову кризу, що впливає на економіку цієї країни. 

Як Росія та Китай використовують ситуацію з нестачею продовольства

Продовольча безпека пов'язана з питаннями м'якої сили не лише для Європи, але й для Заходу загалом. Російська та китайська пропаганда краще сприймається на Близькому Сході та в Африці, ніж у Європі, і обидві держави за останнє десятиліття завоювали частку ринку та просунули свої геополітичні інтереси в регіоні. 

Росія покладає провину за дефіцит продовольства на західні санкції, хоча ці санкції не стосуються сільськогосподарських товарів. Цей наратив особливо націлений на партнерів Росії в Африці. Якщо Захід не зможе вирішити питання продовольчої безпеки в майбутньому, це дасть більше можливостей Росії та Китаю консолідувати свій вплив у регіоні. Український уряд, схоже, розуміє, що стоїть на кону, і президент Зеленський нещодавно обговорив відкриття продовольчих хабів в Африці зі своїм єгипетським колегою президентом Сісі. У довгостроковій перспективі було б вигідніше вирішувати ці питання на місцях, ніж намагатися розробити контр-наративи, які б покладали провину за нестачу продовольства на Росію.

Як Захід пом'якшує негативний глобальний вплив війни в Україні

На європейському рівні були прийняті важливі рішення, в тому числі про надання екстреної фінансової допомоги та 1,5 млрд євро на підтримку розвитку сталого сільського господарства в країнах Східного та Південного сусідства. Зокрема, ЄС створив "смуги солідарності" як альтернативні логістичні маршрути для транспортування партій зерна до Чорноморського регіону залізничним, автомобільним та річковим транспортом. 60% української зернової продукції було експортовано через європейські "коридори солідарності", а решта — через Чорноморську зернову ініціативу. Крім того, ЄС виділив 7,7 мільярда євро на продовольчу безпеку в період 2021-2024 років. 

Тим не менш, значна частина зерна, що проходить цими коридорами, все ще заповнює європейські елеватори, таким чином витісняючи з ринку центральноєвропейських виробників. У відповідь Угорщина, Словаччина та Польща вирішили запровадити заборону на українське зерно, яке порушує європейські норми. 

Як запобігти глобальній кризі продовольства у 2024 році

Хоча всі міжнародні ініціативи мають вирішальне значення для підтримки певного рівня експорту продовольства з України, вони не можуть компенсувати шкоду, завдану російськими обстрілами транспортній інфраструктурі України. Пошкодження українських орних земель, ферм, сховищ та сільськогосподарської техніки, спричинені російськими ударами, вже вплинули на виробничі та експортні можливості України. 

У поєднанні з рішенням Росії заборонити експорт добрив, це, ймовірно, продовжить негативно впливати на ціни продуктів харчування. З огляду на це, МВФ закликає уряди та донорів посилити підтримку найбільш вразливих верств населення, забезпечити ефективність аграрного ринку та скоротити шкідливі субсидії. Деякі країни (наприклад, Туніс, Єгипет) вже борються зі збільшенням зовнішнього боргу через зростання цін на зернові і не мають більше можливостей для проведення структурних реформ. Зменшення боргу допомогло б їм подолати поточну кризу.

У світі, який стає все більш фрагментованим і страждає від наслідків зміни клімату, дуже важливо розвивати більш стійку продовольчу систему. У короткостроковій перспективі європейські країни повинні посилити свої спроможність виробляти добрива і докласти зусиль для забезпечення транзиту українського зерна на Близький Схід та в Африку. У довгостроковій перспективі вони повинні залучити країни Глобального Півдня до переходу на рейки екологічно чистої економіки.