Україна на шляху до гендерної рівності: чому жіноче лідерство стає критично важливим

Упродовж останніх десяти років українська політика переживає поступові, але помітні зміни у питанні гендерного представництва. Кількість жінок у Верховній Раді та уряді зросла до історичних максимумів. Паралельно у громадському секторі активізувалися жіночі ініціативи, що створюють платформу для нового покоління лідерок. Проте постає головне питання: чи перетворюється це зростання на реальний вплив на ухвалення рішень?

Україна на шляху до гендерної рівності: чому жіноче лідерство стає критично важливим

Кількісне представництво: рекорди, але не паритет

За даними IPU (Inter-Parliamentary Union, міжнародна організація національних парламентів), на початку 2025 року у Верховній Раді України було 21,2% жінок (85 депутаток із загального складу). Це найбільший показник за роки незалежності, хоча він все ще нижчий від середнього рівня у країнах ЄС, де жіноче представництво сягає 30–35%. У Кабінеті Міністрів у 2025 рік працює 3 жінки із 19 міністрів (15,7%) .

Дані цифри свідчать про те, що парламент і уряд поступово стають більш інклюзивними, проте критично важливо забезпечити якісну участь жінок у формуванні політики, а не лише формальну присутність.

Жінки у громадському секторі: сильні мережі та нові лідерки

У громадських організаціях і медіа жіноче представництво значно вище. За даними журналістського дослідження, близько 41% українських медіа мають жінок на керівних позиціях. Це створює важливий майданчик для розвитку жіночого лідерства й впливу на громадську думку.

Український Жіночий Фонд у 2025 році представив Індекс ґендерної рівності, який вперше дозволив системно виміряти "домен впливу". За цим показником Україна отримала 61,4 бала зі 100, що свідчить про середній рівень залучення жінок до прийняття рішень у порівнянні з країнами ЄС .

Подібні дані підтверджують: громадські ініціативи стають "інкубаторами" для політичних лідерок, а жіночі мережі формують середовище для обміну досвідом і адвокації.

Вплив війни: нові ролі та нові виклики

Повномасштабне вторгнення Росії стало переломним моментом у гендерному вимірі. Жінки взяли на себе нові ролі — від волонтерства до керівництва гуманітарними програмами та місцевими громадами. За даними UN Women, у 2024 році підтримку від організації отримали понад 180 000 жінок і дівчат в Україні.

Проте війна поглибила і соціально-економічні ризики. За даними ООН, серед внутрішньо переміщених осіб працевлаштовані лише 48% жінок проти 71% чоловіків. Це свідчить про структурні бар’єри: брак можливостей, дискримінацію та більшу відповідальність жінок за догляд за дітьми.

Індекс гендерної рівності

Одним із ключових досягнень останніх років є поява системи вимірювання. Індекс ґендерної рівності, розроблений УЖФ спільно з Держстатом, став першим комплексним інструментом для України.

Документ дозволяє аналізувати прогрес у шести доменах: робота, гроші, знання, час, вплив, здоров’я. За доменом "Вплив" (політичне представництво, керівні позиції) Україна показала значний розрив з середнім показником ЄС, де індекс сягає 68–70 балів. Таким чином, потенціал для зростання залишається суттєвим.

Утім, збір даних у період воєнного стану ускладнений: багато показників доводиться оцінювати на основі проксі-індикаторів. Це створює ризик, що реальні масштаби впливу жінок недооцінюються.

Бар’єри та стереотипи: що гальмує прогрес

Попри позитивні зміни, проблеми залишаються системними. Аналітичні матеріали Cedos та правозахисних організацій вказують на 3 основні бар’єри:

• Стереотипи на робочому місці й у політичних партіях.

• Брак формалізованих політик рівності в організаціях.

• Обмежений доступ до капіталу й ресурсів для жіночого підприємництва.

За даними Держстату, у 2024 році жінки становили 47,5% від усіх підприємців. Проте більшість із них зосереджені у малому бізнесі, де доступ до кредитування і грантів значно обмежений.

Таблиця: ключові показники представництва жінок

Чи перейде кількість у якість?

Важливо розрізняти "кількість" і "якість". Формально частка жінок у парламенті зросла, однак більшість ключових рішень досі ухвалюються чоловіками. Лише кілька депутаток очолюють комітети, а серед керівництва парламентських фракцій жінки лишаються винятком.

Цю проблему добре ілюструє заява депутата ВРУ Іванни Климпуш-Цинцадзе:

"По-перше, жінок набагато менше за чоловіків у парламенті в принципі, близько 21,5%. Але я пишаюся тим, що з 2014 року нам удалося дуже багато зробити, щоб жінок було більше, зокрема й через заохочувальні квоти."

Така цитата показує, що навіть політикині визнають: зміни є, але вони радше кількісні, ніж якісні.

Прогноз розвитку жіночого лідерства та гендерної рівності в Україні

У найближче десятиріччя Україна матиме всі передумови для подальшого зростання ролі жінок у політиці, бізнесі та громадському секторі. По-перше, законодавчі зміни, запроваджені останніми роками, зокрема норма про гендерні квоти у виборчих списках, поступово формують новий стандарт політичної конкуренції. Аналітики очікують, що в результаті наступних двох виборчих циклів кількість жінок у Верховній Раді може зрости з нинішніх близько 21% до 30–35%, що відповідатиме середньоєвропейським показникам.

По-друге, війна і процес відновлення країни стануть потужними драйверами для посилення жіночого лідерства. Досвід кризового менеджменту, яким володіють жінки-волонтерки та керівниці громадських організацій, безпосередньо трансформуватиметься у політичний та адміністративний капітал. Міжнародні донори, серед яких ООН Жінки та Світовий банк, вже підкреслюють необхідність включення жінок у процес прийняття рішень на етапі післявоєнної відбудови. Це означає, що гендерна рівність розглядатиметься не як етичний аспект, а як економічна та управлінська необхідність.

По-третє, зміна поколінь на політичній та бізнес-арені відкриє нові можливості. Покоління Z та молодь, яка зараз входить у суспільно-політичне життя, значно менш схильні підтримувати гендерні стереотипи. Опитування Київського міжнародного інституту соціології у 2024 році показало, що понад 60% молодих українців вважають, що жінки та чоловіки мають однакову здатність до лідерства. Це створює підґрунтя для стійкого зростання жіночої участі у прийнятті рішень.

Водночас зберігаються й виклики. Експерти прогнозують, що головною проблемою залишатиметься "скляна стеля" у сфері бізнесу, де жінки все ще недостатньо представлені на рівні топ-менеджменту та у радах директорів. Крім того, питання балансу між сімейними обов’язками та професійною реалізацією залишатиметься актуальним, особливо у післявоєнний період.

Загалом, найбільш імовірний сценарій розвитку на найближчі 5–10 років полягає у поступовому збільшенні кількісного представництва жінок у політиці та розширенні їхнього реального впливу. Україна має шанс стати прикладом для регіону, де гендерна рівність стане не декларативною нормою, а фундаментальним принципом суспільної модернізації.