Субсидії від ЄС: чому фермери з Польщі та інших країн східної Європи бояться конкуренції з боку України

Починаючи з осені 2023 року, Польщею прокотилася хвиля протестів. Фермери висловлюють свою незгоду з політикою Європейського Союзу — як щодо Європейської зеленої угоди, так і щодо надходження продовольства з України. Деякі з протестувальників вказують на те, що цілі вагони зерна, а також інших продуктів харчування, в'їжджають до Польщі через східний кордон. Ситуація загострюється, проте на думку багатьох експертів, проблема фермерів — це радше інфляція та Росія, яка заливає світ дешевим зерном, аніж Україна.

Польські фермери. Фото: з відкритих джерел

Войцех Конончук, директор Центру східних досліджень Польщі, стверджує, що надходження багатьох продуктів з України було обмежено, а з З кінця квітня 2023 року українські пшениця, кукурудза, ріпак та соняшник не імпортуються до Польщі. Про це він написав на сторінці у соцмережі.

Експерт також підкреслює, що торговельний обмін між Польщею та Україною є дуже вигідним для його країни. "У 2023 році польський експорт в Україну склав 11,4 млрд євро, імпорт з України — 4,4 млрд євро. Тобто Польща має позитивне сальдо торгівлі з Україною у розмірі 7 мільярдів євро", — зазначає директор OSW.

Асоціація з питань потепління клімату вказує на ще один важливий аспект. Вона зазначає, що зниження цін на зернові в Польщі є наслідком ситуації на світових ринках, а не імпорту українських зернових. "Причина проблем фермерів лежить у Брюсселі. Це абсурдна кліматична політика, яка призводить до скорочення виробництва при одночасному збільшенні витрат" — стверджують вони.

Інфляція – найбільша проблема для фермерів

Польський економіст Ігнацій Моравський на сторінках видання Puls Biznesu вказує на розрив між цінами на сільськогосподарську продукцію та її собівартістю. Розчарування фермерів частково пов'язане з тим, що поляки платять все менше і менше за фермерську продукцію, але все ще витрачають багато на паливо або добрива.

Джерела проблем сільгоспвиробників лежать в іншому місці, в набагато ширших економічних процесах, і Україна та ЄС тут є лише жертвами. Часто буває так, що в умовах великих цінових змін шукають конкретних винуватців, адже інфляційно-дефляційний процес є анонімним, зазначає економіст.

За підрахунками Моравського, протягом року відпускні ціни впали приблизно на 40%, а собівартість — на 8%.

Експерт також вказав на те, скільки зерна потрапляє до ЄС з України. Це 6 мільйонів тонн на рік, або близько 6% споживання. І навіть якщо ми говоримо про весь спільний ринок, а не лише про польський, навіть така кількість зернових може викликати емоції у польських виробників.

Моніка Пшеворська, директор Інституту аграрної економіки Польщі, який підтримує протест фермерів, в інтерв'ю money.pl визнала, що якщо говорити про торгівлю з Україною, то вона справді зросла.

Те, що змушує фермерів протестувати, є більш складним. Фермери стоять на кордоні між Україною та Польщею, тому що торгівля має бути цивілізованою. Поки Польща і Україна не почнуть тиснути на ЄС, ніхто не буде цим займатися. Фермери вимагають, щоб ЄС встановив квоти або тарифи для тих галузей, які страждають найбільше, додає він.

Моніка Пшеворська також погоджується, що сільськогосподарський сектор Польщі найбільше страждає від інфляції.

Вона також пояснює, що через інфляцію зросли ціни на всі продукти для сільськогосподарського виробництва. Однак проблем стало ще більше.

Росія заливає світ дешевим зерном?

Ситуація для фермерів ускладнюється падінням цін на зерно. MATIF (Marché à Terme International de France), найважливіша товарна біржа сільськогосподарської продукції в континентальній Європі, фіксує рекордно низькі ціни.

Як зазначає галузевий сайт wrp.co.uk, березневий контракт на MATIF вже наблизився до 200 євро за тонну.

Як на внутрішньому польському, так і на зовнішньому ринках ситуація стає все більш нервовою, оскільки запаси знаходяться на рекордно низькому рівні, а новий врожай невблаганно наближається. Ситуація ускладнюється відвертим демпінгом російських цін на пшеницю.

Востаннє такий низький рівень був зафіксований у жовтні 2020 року. Це означає, що наступний сезон стане викликом для фермерів, оскільки продажі зернових за поточними цінами не покриватимуть виробничі витрати.

Європейські фермери занепокоєні конкуренцією збоку України

Зміни у аграрній політиці ЄС неминучі. Тому, європейські фермери все більше побоюються конкуренції з боку фермерів з України, яка поступово інтегруються у спільний ринок.

Рішення Єврокомісії про розширення вільного доступу української сільськогосподарської продукції на ринок ЄС включає спеціальні запобіжники для цукру, м'яса птиці та яєць. У Брюсселі зрозуміли, що підтримка України не повинна відбуватися за рахунок фермерів інших країн, але цього не достатньо для сільгоспвиробників країн східної Європи. Вони стверджують, що запобіжники мають бути встановлені на більш жорсткому рівні і стосуватися також зернових та олійних культур.

Брюссель хоче розширення безмитного доступу української сільськогосподарської продукції на ринок ЄС, але із запобіжниками для цукру, м'яса птиці та яєць.

Якби Україна приєдналася до ЄС сьогодні, то сільське господарство отримало б 96,5 мільярдів євро зі спільної скарбнички, а підтримку фермерів в інших країнах ЄС довелося б скоротити на 20%. Такі цифри були наведені в документі ЄК, підготовленому минулого року для аналізу того, що означатиме для Союзу вступ України до ЄС. Це статичний аналіз, який не передбачає жодних змін у аграрній політиці ЄС, але він добре показує, наскільки важливим буде сільське господарство в переговорах про вступ України до Євросоюзу.

Можна згадати різні механізми відтермінування цього ефекту, які використовувалися при вступі інших країн до ЄС. Іспанії, коли вона вступала до ЄС у 1986 році, було надано перехідний період від 7 до 10 років, зазначає дипломат ЄС. Цей період дозволив їй поступово впроваджувати стандарти ЄС, а також захистив ринок десяти старих країн-членів від іспанської конкуренції, наприклад, щодо фруктів чи олії. На противагу цьому, Польщі та іншим країнам, які приєдналися до ЄС у 2004 році, довелося чекати багато років, поки прямі субсидії будуть вирівняні.

Однак випадок України відрізняється. Це прибуткове сільське господарство, засноване на відмінних ґрунтах (чорноземах), в якому домінують великі фермерські господарства або корпорації. Вступ України до СОТ може означати необхідність структурних змін у аграрній політиці ЄС.

Українських сільгоспвиробників не обов'язково цікавлять прямі субсидії, для них важливим є доступ до великого внутрішнього ринку ЄС, а також безмитний доступ до ринків третіх країн, з якими ЄС має угоди про вільну торгівлю. Проблема не в тому, що українське сільське господарство стане тягарем для ЄС. Скоріше, воно буде занадто конкурентоспроможним, пишуть експерти Фонду Бертельсманна у звіті про підготовку української економіки до вступу в ЄС.

Україна може відмовитися від сільськогосподарських субсидій ЄС

У березні поточного року стартують переговори України з Брюсселем про вступ до ЄС. Українська сторона готова розглянути можливість відмовитися від значних сільськогосподарських субсидій Європейського Союзу в обмін на пом'якшення вимог Брюсселя в рамках "Зелено курсу". Ідея полягає в тому, щоб заспокоїти країни-члени ЄС.

Очевидно, що інтеграція країни з таким величезним сільськогосподарським сектором, яка до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році займала 4 місце у світі по  постачанню зерна, стане для ЄС вкрай чутливою політично та економічною темою в найближчі кілька років.

Проте відмова Києва від 96,5 млрд євро субсидій, що мали надаватися Брюсселем протягом 7 років, може серйозно ускладнити ведення бізнесу для українських сільгоспвиробників, ніж це було б без субсидій ЄС.