Накопичувальні пенсії: чи можна досвід інших країн світу застосувати для України

З 1 січня 2026 року в Україні планують запровадити обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи. Ця ініціатива є частиною масштабної пенсійної реформи, яка покликана змінити підхід до пенсійного забезпечення, враховуючи сучасні демографічні та економічні виклики. Накопичувальна система вже успішно функціонує в багатьох країнах світу. У цій статті ми розглянемо досвід інших держав і можливості його адаптації до українських реалій.

Накопичувальні пенсії в Україні

Як працює накопичувальна пенсійна система?

Накопичувальна пенсійна система передбачає створення персональних рахунків, на які громадяни роблять внески протягом свого трудового життя. Головною відмінністю цієї системи від солідарної є те, що розмір пенсії залежить від суми накопичених коштів та доходу від їх інвестування, а не від внесків інших працюючих громадян.

За словами експерта з пенсійних питань Сергія Коробкіна, накопичувальна система дозволяє забезпечити прозорість та персоніфікованість пенсійних виплат, що створює довіру до системи серед громадян.

"Окрім цього, система передбачає одночасне реформування солідарного рівня. Замість складної формули розрахунку пенсій буде запроваджено бальну систему. Пенсійні бали залежатимуть від зарплати, а базова пенсія становитиме 30% від мінімальної зарплати", — зазначає експерт.

Причини впровадження накопичувальної системи

Україна вже кілька десятиліть стикається з проблемами у функціонуванні солідарної пенсійної системи. Основною причиною є демографічний тиск: кількість працюючих громадян поступово зменшується, тоді як кількість пенсіонерів зростає. За даними Міністерства соціальної політики, співвідношення працюючих до пенсіонерів наразі становить 1,1 до 1, тоді як у 1990-х роках це було 2,5 до 1.

Крім того, система страждає від нестачі фінансування. Наприклад, у 2022 році дефіцит Пенсійного фонду України становив понад 30 мільярдів гривень. Це призводить до того, що пенсійні виплати є недостатніми для забезпечення гідного рівня життя. Як зазначає економіст Олег Пендзін, "в сучасних умовах Україна просто не може обійтися без впровадження накопичувальної системи, яка дозволить створити резерв для майбутніх поколінь".

Як досвід інших країн можна адаптувати для України?

Досвід інших країн демонструє, що впровадження накопичувальних пенсій може бути ефективним за умови правильного підходу.

Наприклад, у Польщі реформа пенсійної системи стартувала ще у 1999 році. Там було створено 3 рівні пенсійної системи: солідарний, обов’язковий накопичувальний та добровільний. Цей підхід дозволив створити стабільну фінансову базу та підвищити довіру громадян до системи.

Чилі. У 1981 році Чилі впровадила приватні пенсійні фонди. Працівники зобов'язані відраховувати 10% від зарплати, що інвестується у фонди. Завдяки цій реформі, пенсії в країні зросли, хоча система також зазнала критики через нерівність у доходах.

Ще одним прикладом є Швеція, де пенсійна система базується на поєднанні солідарного та накопичувального рівнів. У цій країні громадяни мають можливість обирати, у які фонди інвестувати свої пенсійні внески. Це сприяє розвитку фінансової грамотності населення та підвищенню відповідальності за власне майбутнє. Як зазначає шведський економіст Ларс Андерссон, "гнучкість у виборі пенсійного фонду є ключовим елементом успіху шведської моделі".

Для України важливо врахувати ці приклади, але водночас адаптувати їх до власних реалій. Важливим аспектом є створення надійної інфраструктури для управління пенсійними фондами. Як зазначають у Пенсійному фонді, успіх реформи залежить від прозорості процесів та ефективності інвестиційного управління.

Також важливим є питання стимулювання добровільних накопичень. У країнах Балтії, наприклад, діють програми державного співфінансування, які заохочують громадян робити додаткові внески на пенсійні рахунки. Подібний механізм міг би бути впроваджений і в Україні для підвищення мотивації до накопичень.

Переваги та ризики для громадян

Впровадження накопичувальної пенсійної системи має як переваги, так і ризики. З одного боку, вона дозволяє забезпечити більшу фінансову стабільність у старості. Наприклад, громадяни зможуть накопичити кошти, які залишатимуться їхньою власністю, а у разі смерті передаватимуться у спадок. Накопичувальна система дає змогу людям самим контролювати свої пенсійні заощадження, що створює відчуття безпеки.

З іншого боку, існують ризики, пов’язані з інфляцією та економічною нестабільністю. У випадку високої інфляції накопичені кошти можуть втрачати свою реальну вартість. Як зазначає Олег Пендзин, "ефективне управління пенсійними фондами є критично важливим для захисту накопичень громадян від знецінення".

До чого готуватися українцям?

Для громадян, які братимуть участь у накопичувальній системі, важливо розуміти, як вона працює і що від них вимагається. По-перше, це означає необхідність регулярних внесків на персональний рахунок. По-друге, громадянам варто розглянути можливість добровільних накопичень, які можуть стати додатковим джерелом доходу у старості.

Водночас необхідно бути готовими до того, що реформа вимагатиме часу для впровадження та адаптації. Експерти прогнозують, що перші результати стануть помітними лише через кілька років після запуску системи.

Олександр Індило, керівник експертної групи з питань накопичувальної системи пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики, під час круглого столу в Медіацентрі Україна – Укрінформ підкреслив: впровадження накопичувальної пенсійної системи матиме значний вплив не лише на пенсійне забезпечення, а й на інші аспекти суспільного життя.

"Це питання комплексного характеру, яке впливає на зайнятість, розвиток ринку капіталів, фінансових інструментів і підвищення рівня фінансової грамотності населення. До того ж це створить додаткові ресурси для зміцнення солідарної пенсійної системи та підвищення виплат," – зазначив він.

На думку Індило, для формування достатніх пенсійних накопичень потрібен час. Однак певний результат можна досягти навіть у короткі строки.

"Уже через 2-3 роки після початку накопичення внесків комбіновані виплати можуть забезпечити відчутний ефект. Хоча на перших етапах це буде невеликий відсоток, з часом він поступово зростатиме. Цей підхід може бути корисним навіть для тих, кому на момент реформи буде 50-55 років," – підкреслив експерт.

Проте Олег Пендзин висловлює скепсис щодо ефективності накопичувальної системи для громадян, які мають менше 15 років до пенсії. Він вважає, що таким людям не вистачить часу для формування достатніх заощаджень.

"Головна перевага накопичувальної системи – можливість передачі заощаджень у спадок. Але водночас існують серйозні ризики, такі як інфляція, яка може суттєво знецінити накопичення," – зауважив Пендзин.

Експерт навів приклад інфляції в Україні: у 2022 році вона становила 27%, тоді як навіть найнадійніші інвестиційні інструменти, як облігації внутрішньої державної позики, забезпечували лише 16% річних. "Це означає, що в умовах високої інфляції ваші заощадження можуть не лише не принести прибутку, а й втратити свою реальну вартість," – наголосив він.

Попри це, Пендзин визнає, що успішне впровадження накопичувальних фондів могло б забезпечити громадянам вищий рівень пенсійного забезпечення. Однак слабка економіка України створює ризики, які необхідно враховувати на етапі реалізації реформи.

Висновки

Запровадження накопичувальної пенсійної системи є необхідним кроком для забезпечення стабільного пенсійного забезпечення в Україні. Досвід інших країн показує, що успіх реформи залежить від поєднання прозорості, гнучкості та ефективного управління. Водночас важливо враховувати специфіку української економіки та забезпечити належну інформаційну підтримку громадян. Лише за таких умов накопичувальна система зможе стати дієвим інструментом для покращення добробуту майбутніх поколінь.