Букерівську премію отримав талановитий роман ірландця Пола Лінча «Пісня пророка»

Перемога стала для Пола Лінча повною несподіванкою. Фото з відкритих джерел.

Реальна війна в сучасному світі і уявна — на сторінках літературних творів завжди приковує увагу і змушує задуматися про долю людства. Тому закономірно, що пророчу рефлексію Пола Лінча на таку злободенну тему відзначило журі The Man Booker Prize – найпрестижнішої премії для англомовних письменників.

Роман-антиутопія "Пісня пророка" (Prophet Song) якимось містичним чином відгукнувся на суспільні заворушення та спалах небаченого насильства, який стався в Дубліні наприкінці листопада цього року – практично одночасно з врученням Букерівської премії-23. "Я був до глибини душі вражений тим, що сталося, – відреагував на події Пол Лінч, – Це має стати для нас попередженням".

 Отож ірландський письменник Пол Лінч (Paul Lynch), який живе і створює свої книги в Дубліні, цілком може назвати себе візіонером, який побачив і описав у своєму романі картини майбутнього. Щоправда, ніхто не думав, що далеке військове завтра так швидко стане частиною жахливого політичного справжнього республіки Ірландія. Як розповів Пол Лінч у недавньому інтерв'ю ВВС, яке він дав ще напередодні присудження Букерівської премії, "занурення Ірландії у вир тоталітаризму вже відбувається на наших очах".

А ще Лінч – патріот своєї країни, адже у центрі оповідання нової книги – його рідна Ірландія, щоправда, не сучасна, а фантастична. Тому і жорстокий тоталітарний режим, який панує в ній, теж вигаданий. Дія пророчого роману відбувається у рідному для письменника Дубліні. Там живе разом зі своєю великою родиною молода жінка Айліш Стек – затребувана вчена, щаслива дружина та багатодітна мати чотирьох дітей. До будинку до законослухняного мікробіолога раптом приходять серед ночі співробітники таємної поліції, які заарештовують її чоловіка за участь у протестах. Після цього Айліш доводиться самій вирощувати дітей та поєднувати турботу про них із науковими дослідженнями. Щодня вона спостерігає за тим, як змінюється світ, причому, у гірший бік. Фашизм вривається у спокійне розмірене життя суспільства, поступово руйнує демократію та свободу в країні.

Такий сценарій розвитку подій Пол Лінч запозичив у сучасній Сирії. Глибоко вражений кровопролиттям та кризою, породженою громадянською війною у цій близькосхідній країні, а також покаліченими долями тисяч біженців, письменник вирішив створити свій роман. Жанр антиутопії він теж вибрав невипадково, адже саме ця літературна форма сповна дозволяє письменнику оголити усі жахи тоталітарної держави. Саме антиутопія здатна тримати читача в постійній напрузі, яка часто перевершує захоплюючі сюжети романів-жахів або трилерів. По суті це альтернативна версія майбутнього, доведена до крайності. Саме цей жанр до Лінча обрали і не прогадали відомі письменники – Джордж Орвелл та його пророчий роман "1984", Рей Бредбері та його роман "451 градус за Фаренгейтом".

Хоча сам Лінч вирішив відхреститися від політичної складової і в одному з інтерв'ю публічно заявив, що не пише політичні романи. Також він сказав: "Я спеціально не став торкатися політики, — пояснив він, — тоді книга була б про політику, а я хотів, щоб вона була про сім'ю. Я хотів взяти "Іліаду" і вивернути її назовні. Тоді вся політика та все геройство зникає, і ви залишаєтеся з Айліш Стек та її родиною".

Також письменник-лауреат зізнався у воістину містичним збігах із романом, які відбувалися у його власному житті. Спочатку він, немов кіноактор, "вживався в образ" і приміряв на себе деякі сцени з книги, а потім ці картини з точністю повторювалися в реальності — під час недавньої пандемії коронавірусу і пов'язаного з нею жорсткого локдауна. "У мене виникло дивне дежавю – продовжив Лінч, адже у своїй новій книзі я вже описав те, як тоталітарна держава бере під контроль все життя в країні, як влада вирішує запровадити комендантську годину. Всі ці події вже були мною описані і, можливо, саме тому я був такий здивований і вражений, коли я сам все це випробував і отримав особистий досить травматичний досвід".

"З самого першого стуку у двері "Пісня пророка" виводить нас зі стану самозаспокоєності", і ми затамувавши подих стежимо за жахливим становищем жінки, яка мужньо захищає свою сім'ю в тоталітарній Ірландії" – поділилася своїми враженнями від прочитаного Есі Едуджан – канадська письменниця та голова журі Букерівської премії

Книжка, яка створювалася кілька років, далася Лінчу нелегко, оскільки важким був сам матеріал. Крім того, в цей час письменник пережив непростий і дуже хвилюючий період у житті власної родини. Коли в його голові тільки визрів задум роману, дружина втішила його новиною, що чекає на дитину. Лінч продовжив писати книгу, коли син народився, а закінчив, коли малюк навчився ходити та навіть спробував крутити педалі велосипеда.

Поява дитини в сім'ї володаря нинішньої Букерівської премії автоматично визначила долю пристойного грошового призу – 50 тисяч фунтів стерлінгів (близько 65 тис. доларів). Цю велику суму щасливий батько та лауреат витратить на погашення іпотеки, оформленої на житло.

Якщо ж говорити про літературні дітища 46-річного Пола Лінча, то це вже п'ятий роман талановитого письменника, який став популярним автором з першої ж книги. Письменницьку кар'єру Лінч розпочав лише 10 років тому – у 2013 році, до цього він був журналістом та писав рецензії на фільми газетах Sunday Times та Sunday Tribune. Дебютний роман "Червоне небо вранці" (Red Sky in Morning) Лінча — теж про ірландців, про жорстокість і расизм. Якось письменник переглянув документалістику про те, як у братській могилі під Філадельфією археологи знайшли останки, які, як з'ясувалося, належали ірландським емігрантам, що оселилися на цій території в XIX столітті. Фільм Duffy's Cut настільки вразив письменника, що той вирішив створити роман – його одразу хотіли надрукувати цілих 6 видавництв у Лондоні. Незабаром книга отримала приз за "Найкращу іноземну книгу" від французької премії Prix du Meilleur Livre Etranger та стала популярною у Франції та Америці.

Другий роман — "Чорний сніг" (The Black Snow) продовжив ірландську тему — він про те, як емігрант повертається до своєї громади в Донегалі. Книжка отримала французьку премію Prix Libr'а Nous за найкращий іноземний роман. Третій роман "Грейс" (Grace), створений у 2017 році, розкрив тему Великого голоду в Ірландії через історію молодої дівчини, яка виживала і боролася за своє життя. Роман отримав премію Kerry Group Irish Novel of the Year, а газета The New York Times написала: "Його пишна, поетична проза болісно виступає як обгортка для реальності голоду". Четвертий екзистенційний роман Лінча "За морем" (Beyond the Sea), який побачив світ у 2019 році, розповів історію про двох мандрівників, що опинилися разом на кораблі посеред Тихого океану. Окрім французької премії Prix Gens de Mers 2022 справжнім призом стали рецензії критиків, які порівняли Лінча з такими великими письменниками, як Ернест Хемінвей, Пабло Неруда, Семюель Беккет, Вільям Голдінг та Герман Мелвілл. Незважаючи на такий успіх Лінча в Європі та Америці, жоден із романів цього популярного автора не було перекладено та видано в Україні.

Решта письменників-лауреатів Букерівської премії, а серед них "Укус бджоли" ( The Bee Sting ) Пола Мюррея, "Якщо я переживу тебе" (If I Survive You) Джонатана Ескоффера, "Західний провулок" (Western Lane) Четні Мару, а також "Цей інший рай" (This Other Eden) Пола Хардінга, отримують премії у розмірі 2,5 тисячі фунтів, а їхні романи-номінанти буде перевидано за рахунок призового фонду. Серед найвідоміших лауреатів Букерівської премії різних років можна відзначити таких письменників, як Салман Рушді, Бернардін Еварісто, Ганна Бернс та Маргарет Етвуд.