Актуально Шосте «Кіноколо» визначило найперші та найкращі українські фільми 2023 року

Фильм «Ля Палисиада» стал лучшей игровой лентой. Фото из открытых источников.

Українське кіномистецтво, котре завжди було лакмусовим папірцем процесів у суспільстві, цього разу теж показало, що тримає руку не лише на кнопці камери, а й на пульсі нашого непростого життя. Тому, на відміну від голлівудського "Оскара", лауреати "Кінокола"-2023 отримали премії не за видовищність та спецефекти, а передусім за авторське віддзеркалення,  правдивість, філософське чи алегоричне переосмислення сучасності.

Урочиста церемонія нагородження переможців стала головною подією та яскравою домінантою фестивалю "Київський тиждень критики", котрий вже всьоме збирає експертів кіногалузі та кіноманів в українській столиці. Сама ж премія "Кіноколо" є за рахунком шостою, тобто ще досить молодою. Власне, як і всі митці-лауреати.

Отже, найкращою вітчизняною ігровою стрічкою повного метру критики визнали "Ля Палісіаду", режисером та автором сценарію якої став 34-річний Філіп Сотниченко. Це його повнометражний дебют, котрий, отримавши престижну нагороду, задав високу планку для подальшої творчої кар’єри. Події цієї драми, знятої у модному в сучасному кінематографі жанрі "нуар", розгортаються у важкі 90-ті роки минулого століття. Автор фільму розповідає історії людей, так чи інакше пов’язані зі скасуванням смертної кари в Україні, котре відбулося 1996 року.

Все, що показано на екрані, за словами Сотниченка, не відтворює історичну дійсність тих років і не претендує на те, щоб бути абсолютною правдою. Це імпровізація та творча стилізація недалекого минулого, котра мала на меті передати настрої того часу символічною мовою кіно.

Сюжет фільму на перший погляд суто детективний: незадовго до того, як у незалежній Україні було затверджено мораторій на покарання злочинців через смертну кару, відбувається загадкове вбивство. Вбито працівника міліції, а розкрити цю справу беруться слідчий та судовий експерт-психіатр. Головна інтрига полягає в тому, що ця парочка – друзі загиблого та його колеги, а "обтяжуючою обставиною" є те, що чоловіки колись були шалено закохані у жінку, котра вийшла заміж за їхнього товариша, а тепер є його вдовою. Розплутуючи злочин, головний герой бачить жахливе беззаконня, котре існує у правоохоронних органах. Він чудово розуміє, як важко знайти правду у рамках системи, що наскрізь прогнила.

Епізоди фільму були відзняти на трьох локаціях — у Києві, у Бучі, де розташовано виправну колонію та на Західній Україні. Для того, щоб створити характерний ефект вінтажності, оператор спеціально відзняв стрічку не на сучасну цифрову чи плівкову, а саме на касетну відеокамеру. Цікаво, що для того, щоб визначитися із форматом зйомки, команда Філіпа Сотниченка влаштувала справжній кастинг, але не тільки акторам, а насамперед камерам. Було зроблено десяток проб на техніку, котру шукали у різних країнах. Але лише одна – та, якою знімав свої перші стрічки легендарний данський режисер-новатор Ларс фон Трієр.

Ця нарогода у стрічки "Ля Палісіада" – далеко не перша, адже фільм презентували ще 2019 року на Одеському міжнародному кінофестивалі . На цьому кінофорумі він отримав спеціальний приз ООН та HeForShe – Руху солідарності за гендерну рівність . Незадовго до війни в Україні, взимку 2022 року відбулася світова презентація фільму на міжнародному кінофестивалі у Роттердамі, де "Ля Палісіада" отримала приз Міжнародної федерації кінопреси. Через рік, влітку 2023 року, Філіп Сотниченко отримав нагороду як найкращий режисер у Сараєво, на міжнародному конкурсі ігрових повнометражних фільмів. Українська прем'єра стрічки відбудеться у січні 2024 року, якщо не завадять блекаути.

Та повернемось до "Кінокола", де аж дві нагороди від критиків, як відкриття року та як найкращий документальний фільм, отримала документальна стрічка "20 днів у Маріуполі". До речі, саме її відібрали представляти Україну на "Оскарі-2024". Це справедливо, адже фільм удостоївся найпрестижнішої в світі нагороди в галузі літератури та журналістики – Пулітцерівської премії.

"20 днів у Маріуполі" – це дебют у якості режисера вже досвідченого та знаного журналіста всесвітньої мережі новин Associated Press , президента Української асоціації професійних фотографів. відеографа та письменника Мстислава Чернова. Як фотожурналіст та військовий кореспондент він висвітлював Революції гідності, війну на сході України, сирійську громадянську війну, битву при Мосулі в Іраку, знімав Чернов і документальні кадри про наслідки збиття Boeing 777. Матеріали Чернова про Маріуполь тоді вийшли в ефір CNN, BBC, були опубліковані в New York Times, Washington Post.

Фільм, котрий показує блокаду міста, починаючи з повномасштабного вторгнення рашистів 24 лютого 2022 року, також створювали журналіст і продюсер Василіса Степаненко, а також фотограф Євген Малолєтка. Важливо, що понад 30 годин відзнятого відео, де є усі жахи, бомбардування у смерть дорослих та дітей, команді AP дивом вдалося вивезти з Маріуполя гуманітарним коридором 15 березня 2022 року.

Прем'єра фільму відбулася в січні 2023 року на найбільшому в Америці фестивалі незалежного кіно "Санденс", де він демонструвався в рамках конкурсної програми "Світове документальне кіно" та отримав один з призів. Європейська прем'єра стрічки відбулася у березні 2023 року на Міжнародному фестивалі документальних фільмів у Копенгагені . Фільм також отримав нагороду в категорії "Standing Up" на 47-му Міжнародному кінофестивалі в Клівленді (США) та престижну нагороду в Німеччині – Cinema for Peace як найкращий документальний фільм року. У Новій Зеландії, на фестивалі документального кіно Doc Edge "20 днів у Маріуполі" нагородили в номінаціях: найкраща режисура – Мстислав Чернов, а також найкращий монтаж – Мішель Мізнер. В одному з інтерв’ю зарубіжним ЗМІ команда розповіла, що усі, хто був на монтажі, не міг втримати сліз. Ще одну премію Тіма Гетерінгтона авторам стрічки вручили на фестивалі документальних фільмів Sheffield DocFest-23 у Британії. В Україні картина отримала головний приз фестивалю Docudays UA-23, власне, влітку цього року відбулася й українська прем'єра фільму, котрий попри всі жахи війни демонструє, за словами міжнародних критиків, глибокий гуманізм та щире співчуття до людства.

Найбільший врожай нагород – аж три у різних номінаціях зібрала гостра сатирична трагікомедія "Люксембург, Люксембург". ЇЇ автор, 31-річний режисер Антоніо Лукіч, отримав приз і як найкращий режисер, і як кращий сценарист, а виконавець однієї з головних ролей Аміл Насіров був визнаний найкращим актором. Це друга повнометражна стрічка талановитого українського митця. Місцем яскравих пригод, котрі відбуваються з братами-близнюками (учасники гурту "Курган і Agregat", брати Раміл та Аміл), стає одне з найбагатших міст світу Люксембург. Саме туди прості полтавські хлопці, один з яких є водієм маршрутки, а другий – поліціянтом, вирушають шукати свого батька, котрий покинув їх у дитинстві.

Прем’єра стрічки відбулась восени 2022 року на Венеційському кінофестивалі, в рамках конкурсної програми "Orizzonti", присвяченої новим тенденціям у кінематографі. Також Антоніо Лукіч отримав приз на 20-му Міжнародному фестивалі в Монте-Карло за найкращу режисуру й нагороду за найкращий фільм на Приштинському міжнародному фестивалі кіно PriFest. У вітчизняному прокаті стрічка з’явилася у квітні 2023 року.

Причому за перші ж вихідні комедію подивилося майже 35 тисяч глядачів, а касові збори сягнули рекордних 5,6 мільйонів гривень! Також влітку 2023-го талановита комедія про ставлення дітей до батьків та зі смішними діалогами специфічною мовою української глибинки дебютував на Netflix. Нагадаємо, що попередня комедія Лукіча "Мої думки тихі" також зібрала у вітчизняному прокаті понад 5 мільйонів гривень за два перші тижні.

Також на цій платформі показали фільм режисерки Тоні Ноябрьової "Ти мене любиш?", за головну роль у якому 23-річна Карина Химчук отримала приз "Кінокола" як найкраща акторка. Найкращою вона стала й за версією Одеського міжнародного кінофестивалю. чекаємо стрічку в українському прокаті весною наступного року.

У коло уваги "Кінокола" потрапили також короткоментражки – приз у цій номінації виборола ігрова стрічка "ГКЧП" режисера Аркадія Непиталюка. Не забули критики й про мультиплікацію – найкращою стала зовсім недитяча анімація режисерки Софії Мельник "Маріуполь. Сто ночей".