За військовими цілями стоїть значно ширша боротьба - за російський експорт, судноплавство та контроль над Чорним морем
Минулої ночі Україна вдарила по Новоросійську одразу трьома способами: реактивними дронами "Паляниця", "Нептунами" і морськими безпілотниками. Зеленський назвав операцію унікальною і сформулював логіку точніше за будь-яку декларацію: це останній великий опорний пункт російського флоту в Чорному морі, понад триста кілометрів від лінії фронту, і ані цей флот, ані інфраструктура, що його забезпечує, не будуть у безпеці, доки триває агресія. Чому ця операція є унікальною? Чому вона відбулася саме зараз та які можуть бути її наслідки? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Новоросійськ – це найбільший військово-морський хаб Росії на Чорному морі
Експерт Аналітичної групи "Левіафан" Микола Мельник говорить, що наразі важко точно сказати, що ця операція була унікальною.
"Можливо, вона є унікальна з точки зору комбінації засобів, які були застосовані, але, за великим рахунком, це звичайний удар на відстані Middle Strike по інфраструктурі противника. І, скоріше за все, це просто психологічний удар по ворогу. Його ключова задача – показати, що ми можемо добратися до будь-якої точки на Чорному морі. Тому що з імперських часів Росія виміряла свою потужність через потужність на Чорному морі. І станом на зараз ці потужності більше не існує", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
Розмірковуючи над тим, чому удар прийшовся саме на Новоросійськ, то, Микола Мельник говорить, що відповідь на поверхні, адже там, окрім причалів для військового флоту, є дуже багато ремонтних заводів, дуже багато суднобудівних причалів.
"Новоросійськ – це, фактично, найбільший військово-морський хаб Росії на Чорному морі. Відповідно, ми можемо до нього добратися. Це і є головна декларація", – резюмував експерт.
Наші удари по Новоросійську – спроба виторгувати паузу
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко зазначив, що Новоросійськ – не просто база. Це нафтовий термінал Шесхаріс, кінцева точка головних російських експортних трубопроводів, через яку за перші сім місяців року йшло близько шестисот пʼятдесяти тисяч барелів на добу, тобто приблизно пʼята частина всього морського експорту нафти з Росії. Це ж місто дає близько третини російського експорту зерна: два тамтешні термінали, на вісім з половиною та сім мільйонів тонн річної потужності, після удару зупинилися. Горіло і на нафтобазі, і у військовій гавані.
"Росія робить з нашими портами рівно те саме, тільки послідовніше і довше. Експорт зерна з одеських портів у серпні впав на вісімдесят чотири відсотки проти липня: перший тиждень липня – сімсот вісімдесят чотири тисячі тонн агропродукції, перший тиждень серпня – триста дванадцять. По пшениці падіння з двохсот девʼяноста пʼяти тисяч тонн до тридцяти трьох. Логістика зерна подорожчала на пʼятдесят доларів за тонну, залізничні тарифи в серпні зросли на тридцять відсотків. Головна економістка Dragon Capital Олена Білан оцінює можливі втрати до кінця року в один-півтора відсотка ВВП, окремі підрахунки дають сім-вісім мільярдів доларів недоотриманого експорту за півріччя. Ferrexpo і "Метінвест" уже зупиняли видобуток на шахтах. Це і є той момент, коли варто перестати міряти війну кілометрами. Обидві сторони перенесли головні зусилля туди, де рахунок ведеться не в квадратних кілометрах, а в баррелях, тоннах і страхових ставках. Чорне море стало основним фронтом економічного виснаження – і воює там не піхота, а дрони по портах, судновласники, які відмовляються заходити, і страховики, які виставляють такі премії, що рейс перестає мати сенс", – зазначив експерт.
За його словами, симетрія тут оманлива, і про це чесніше сказати одразу. Росія має куди перекинути частину потоків: Балтика, Приморʼя, довші й дорожчі маршрути, але вони існують. В України альтернативи такого масштабу немає. Сухопутні переходи здатні пропускати приблизно півтора мільйона тонн агропродукції на місяць, тоді як потреба – близько пʼяти. Сховища заповняться до середини вересня, коли піде кукурудза.
"Тому наші удари по Новоросійську – це не помста і не рівний обмін ударами, це спроба зробити чуже море так само незручним, як ворог зробив наше, і виторгувати паузу, поки ми не встигли задихнутися першими. Паралельно розгортається третій сюжет, який мало хто звʼязує з першими двома. Європа перестала вдавати, що тіньовий флот – це просто старі танкери під зручними прапорами. Швеція, Франція, Британія, Бельгія перехоплювали такі судна; Верховний суд Швеції шостого серпня розчистив шлях до передачі Україні судна Caffa, що вивозило крадене зерно з окупованого Криму. Наші Сили безпілотних систем за місяць операції "МоЛоЧКа" уразили понад дві сотні суден цього флоту. Путін учора відреагував на європейські затримання так, як реагує завжди: назвав це піратством і пообіцяв відповідати тим самим – захоплювати європейські судна там, де Москва вважатиме за потрібне. Морське право з предмета конференцій перетворюється на інструмент війни, і виходить це далеко за межі Чорного моря", – зазначив Ігор Петренко.
Він підсумовує, ця війна остаточно стала війною за спроможність продавати. Виграє не той, хто захопить більше, а той, хто довше збереже здатність вивозити своє і надійніше відріже чуже. Новоросійськ показав, що ми в цій логіці працювати вміємо. Тепер треба навчитися так само наполегливо захищати власний берег.
Також видання "Коментарі" повідомляло – у Чорному морі стає надто небезпечно: яке рішення ухвалила Туреччина через війну в Україні.