Якщо раніше збройні сили – це була певна кастова система, де служила невелика кількість людей, які нерідко йдуть по стопах батьків, то тепер до ЗСУ за покликом душі пішли представники різноманітних професій
Традиційно 6 грудня відзначається День Збройних Сил України (ЗСУ). Особливе свято для нашої країни, що бореться проти російської агресії. Як українські збройні сили видозмінилися 2022-го? Яке вони мають майбутнє в рамках нової системи глобальної безпеки, яка точно з'явиться після нашої перемоги у війні проти Росії? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Є надія, що досвід війни допоможе у подальшому реформуванні ЗСУ
Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Артем Філіпенко вважає, що нинішні ЗСУ мають кілька важливих рис.
"По-перше, вони без перебільшення мають унікальний досвід бойових дій, – пояснює він. – Зазначимо, що ще нещодавно перспектива масштабної конвенційної війни у Європі виглядала примарною. Навіть та війна, яку Росія вела проти України, починаючи з 2014 року, отримала назву "гібридної", що передбачало ширший арсенал інструментів військових дій, де використання конвенційних військових сил та власне військові дії – лише один із компонентів (наприклад, більше уваги приділялося інформаційній складовій війни)".
За словами Артема Філіпенка, нинішній етап російсько-української війни – це повномасштабна війна із застосуванням усіх видів конвенційної зброї. Їй властиві оборонні та наступальні операції, прориви, операції на оточення тощо, тобто вона повинна вестись і ведеться за всіма правилами сучасного військового мистецтва.
"По-друге, – продовжує експерт, – у міру продовження війни підвищується рівень використання новітніх технологій та нових видів озброєнь. Так, значною мірою продовжують воювати зразки озброєнь, створених у другій половині ХХ століття, але що далі, то ширшим стає застосування нової зброї. І саме ЗСУ отримує досвід їх використання у конвенційній війні. Більше того, використання нових технологій вже вплинуло на тактику дій усіх родів військ", – наголошує Артем Філіпенко.
По-третє, Україна відпрацьовує механізм мобілізації військовозобов'язаних.
"Нагадаю, що нещодавно акцент робився на професіоналізації армії, порушувалося питання, в тому числі, і в Україні про відміну призову на військову службу. Але життя змінило плани, – констатує експерт. – Відповідно, пройшла випробування та система забезпечення ЗСУ. Людину, покликану до лав армії, треба одягнути, нагодувати, розмістити у безпечному місці (останнє важливе, оскільки використання крилатих ракет фактично розмиває поняття тилу) та організувати навчання. Зрозуміло, що перші дні та місяці було чимало проблем, але Україна зуміла подолати і це. Слід нагадати, що в чергове підставили своє плече волонтери, які допомогли закрити "вузькі" місця із забезпеченням армії. Волонтерство – це громадянський подвиг, але все ж таки бажано, щоб армія була забезпечена всім самостійно".
Безумовно, армія має й певні проблеми, зазначає Артем Філіпенко. Взагалі армія, акцентує він, досить консервативний організм, який не дуже сприймає зміни.
"Є ще достатньо "совкових", радянських підходів до солдата, є неврегульовані правові питання. Все це, звичайно, треба долати, – упевнений експерт. – І є надія, що досвід війни допоможе у подальшому реформуванні ЗСУ. Навіть після нашої перемоги Росія як екзистенційна загроза продовжуватиме існувати, а значить, ми будемо змушені тримати нашу армію у стані постійної боєздатності".
Українська армія стала логічним продовження українського суспільства
Керівник Центру підготовки операторів БПЛА "Крук", політтехнолог, офіцер ЗСУ Віктор Таран вважає, що зміна ЗСУ відбулася передусім не в кількісних (хоч це, зрозуміло, теж є), а в якісних показниках.
"Головне, що трапилося, – це внутрішня трансформація наших збройних сил. Вони стали тим, що називається справді народною армією. Філософи, політики, політологи звертали увагу, що саме армія стала тим центром, який об'єднав нашу націю, нашу державу", – наголошує експерт.
Він зазначає, що якщо раніше збройні сили – це була певна кастова система, де служила невелика кількість людей, які нерідко йдуть по стопах батьків, то тепер до ВСУ за покликом душі пішли представники різноманітних професій, різних верств.
"Таким чином, українська армія стала логічним продовженням українського суспільства, – пояснює Віктор Таран. – Товариства, яке відчуло, що ЗСУ – це не щось ефемерне, не особливо важливе. Розмови у стилі "навіщо нам у XXI столітті армія", "кому потрібні ці паради", "навіщо нам витрачати гроші на зброю" тепер назавжди у минулому. Усі розуміють, чому армія важлива, для чого треба вкладати гроші у національну оборону. І що честь та обов'язок кожного чоловіка – відслужити в армії. На яких умовах – інше питання. Є різні системи – швейцарська, ізраїльська тощо. Але служити обов'язково треба!".
Якщо говорити про глобальні зміни, то, на думку експерта, ми повернулися до парадигми, якою українська армія була у 16-17 століттях.
"Вона тоді стояла на кордоні між Сходом та Заходом. З одного боку наступали Московія та Татарія, з іншого – Туреччина. А наші збройні сили тоді разом із воїнами Речі Посполитої були тими щитом та мечем, які зупиняли цю навалу, відкидали ворогів. Своєрідною стіною, фортецею Європи. І зараз ми по суті розбудили в собі той козацький дух – дух свободи, який був на українських землях 350-400 років тому, – вважає Віктор Таран. – Тоді українську піхоту та артилерію поважали та боялися. На них рівнялися армії світу. До речі, тоді наша армія була чи не однією з найчисельніших. Якщо французька регулярна на той момент налічувала 15-20 тисяч осіб, то українське реєстрове козацтво – 40 тисяч. І зараз ми – вже у сучасних масштабах – повертаємо українській армії колишню міць".
Розмірковуючи про майбутню систему глобальної системи безпеки, експерт нагадує слова генсека НАТО Єнса Столтенберга. Він наголошував, що після завершення гарячої фази російсько-української війни питання вступу України до Альянсу – лише питання часу. І Україна стане важливим елементом цієї системи.
"Пора визнати, що в Європі саме українська армія буде єдиною, яка має реальний досвід бойових дій, відповідну якість. Ми будемо однією з найбоєздатніших армій не лише Європи, а й світу. Стрижнем світової колективної безпеки, – наголошує Віктор Таран. – Але важливо зрозуміти, що зміни та трансформації в армії – повноцінні – неможливі без політичних трансформацій. Вони повинні йти рука об руку. Україні слід ставати реально демократичною країною – з верховенством права, свободою слова та прав людини, де не буде місця корупції, спроб авторитаризму. Саме за це ми зараз і воюємо".
ЗСУ отримали найголовніше – це престиж, що базується на реальних військових досягненнях
Керівник Центру аналізу та стратегій (ЦАС) Ігор Чаленко розмірковує так:
"Можна без перебільшення констатувати, що українська армія здійснила якісний стрибок у своїй потужності та ефективності. На початку року у світі ніхто не очікував, що ЗСУ, які оцінені в рейтингу "Global Firepower" на 22 місці, зможуть дати не просто гідну відсіч власнику другої позиції – російському агресору, а й проводити успішні контрнаступні кампанії. Фактично, цього року завершилося справжнє формування нашого оборонно-силового крила".
Звісно, продовжує експерт, це результат багатьох чинників. З 2014 року формувався офіцерський кістяк із професійних військових – українських патріотів з унікальним бойовим досвідом та вже нерадянської військової школи. В результаті, зазначає Ігор Чаленко, цього року ми побачили справжню тріаду:
– ЗСУ як міцну інституцію з героїчною вертикаллю від самих низів – простих солдатів,
– харизматичність та майстерність наших воєначальників на чолі з головнокомандувачем Валерієм Залужним,
– максимальне сприяння та націленість на результат політичного керівництва на чолі з президентом Зеленським.
"Звичайно ж, не можна не згадати про ту потужну підтримку, яку надають нам міжнародні партнери, – вважає експерт. – У той же час, очевидно, що, якби ми не показали нашу злагодженість і волю до перемоги, на Україну могла б чекати доля другого Афганістану".
Сьогодні, наголошує Ігор Чаленко, ЗСУ отримали найголовніше – це престиж, який базується на реальних військових здобутках.
"Нагадаю, що ми вже ініціювали обговорення нового формату збереження безпеки у світі – U24 для блискавичної зупинки конфліктів на нашій планеті. А українська армія – це вагомий миротворчий аргумент. Також посилення наших збройних сил робить з нашої країни все більш привабливим членом Північноатлантичного альянсу. Порівняйте зміну риторики керівництва НАТО щодо перспектив майбутнього приєднання України на початку року і зараз. Як кажуть в Одесі, це дві великі різниці. Українська армія та підтримка її здатності до оборони також є основним елементом "Київського компакту про безпеку", який наша країна запропонувала союзникам для забезпечення необхідних гарантій до вступу до НАТО. Таким чином, – констатує керівник ЦАС, саме ЗСУ є реальним оберегом нашої незалежності та суверенітету, а не порожні домовленості на кшталт Будапештського меморандуму".
Читайте також на порталі "Коментарі" - війна не зменшує обертів: чого чекати у найближчому майбутньому на фронтах в Україні та всередині Росії.