Навіть якщо бізнес відновлюється після атак, розосередження складів, дорожча логістика та знищення підприємств поступово збільшують ціну війни
Росія дедалі частіше б’є по українському тилу – складах, логістичних центрах, торговельних мережах та підприємствах. За цими ударами може стояти не лише прагнення знищити конкретні об’єкти, а й розрахунок виснажити економіку та зробити життя українців дорожчим. Наскільки серйозний економічний ефект уже мають такі атаки? І чи здатна Україна захистити критично важливий для економіки бізнес від масованих ударів? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Ворог намагається створити негативні економічні наслідки для України
Політичний експерт Олександр Антонюк зазначив, є задачі війни – виснажити економічно свого ворога, створити нестерпні умови, створити міграційний хаос, і Кремль послідовно це здійснює, починаючи з 2014 року.
"Тоді це були гібридні атаки. Зараз вони у рази масштабовані. Враховуючи, що ми зараз це робимо у відповідь, відповідно нашим ще одним напрямком має бути пошук ще додаткових болючих точок, щоб бити їм у відповідь, таким же самим чином, створюючи громадянам Російської Федерації, зокрема, пріоритетом мають бути удари по Москви і Петербургу, такі умови, які росіяни зараз створюють киянам. І, відповідно, також має бути створена можливість для того, щоб ворог опинився перед дилемою, що для нього пріоритетніше – далі кидати фінансування на оборонку, на війну чи все ж таки на відновлення інфраструктури. Логіка зараз є такою. Ворог керується аналогічною ситуацією, вишукуючи у нас цілі. Тим не менше, це триває з 2022 року і буде тривати, доки не закінчиться повномасштабна війна", – зазначив експерт.
Що ж до того чи принесе це негативні економічні наслідки для України, то співрозмовник порталу "Коментарі" говорить, що насправді такі наслідки вже є. І мова не тільки про палаючі склади відомих компаній. Мова й про десятки знищених елеваторів, фермерських підприємств.
"Ми орієнтуємося на великі марки, але є ще менші підприємства, які знищуються. Також ворог наносить удари по портах. Все створює складнощі по вивозу зерна. Проте це не означає, що ми припинемо чинити опір і приймемо ультиматуми Кремля", – констатував експерт.
Україна робить із російською логістикою те саме – і поки що успішніше
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко зазначив, Росія другу ніч поспіль бʼє не по тому, чим Україна воює, а по тому, чим вона живе. Сортувальні депо, розподільчі центри, гіпермаркети, лікеро-горілчаний завод – жодного стосунку до фронту і прямий стосунок до бюджету.
"Пояснювати це помстою або терором зручно, але марно. Розрахунок тут є, і він проступає, якщо покласти поруч дві заяви цього тижня. У середу Bloomberg із посиланням на джерела в Кремлі написав, що Путін готує ескалацію, бо "всі механізми переговорів обвалилися", і що серед цілей – інфраструктура. У пʼятницю Пєсков сказав, що тема переговорів "на глибокій паузі", а війська "знають, що роблять". Між цими двома реченнями й лежить відповідь: коли стіл не дає нічого, а фронт віддає більше території, ніж забирає, тиск переносять туди, де результат дешевий і видимий одразу. Дешевий – тут ключове слово. Склад не стріляє у відповідь і коштує в рази дорожче за дрон, який його палить. Ефект рахується не в кілометрах, а в гривнях, причому не тільки в чужих. Ігор Крупка з ANTS розписав цю арифметику буденно: коли зникає підприємство з фондом оплати праці в мільйон гривень на місяць, держава щомісяця недоотримує близько чотирьохсот пʼятдесяти тисяч самих лише податків із зарплат, а далі йдуть ПДВ, податок на прибуток і місцеві платежі. Помножте на десятки обʼєктів. Нацбанк у серпневому звіті порахував, що обстріли віднімають у ВВП близько 0,9 відсоткового пункта. Міністр економіки Олександр Кравченко двадцять шостого серпня додав, що удари по інфраструктурі заберуть іще близько піввідсотка зростання, а блокада портів – від 0,6 до 0,9 відсотка ВВП. Усе це вирахується з того самого бюджету, з якого треба платити армії", – зазначив експерт.
На його думку, така стратегія не ламає економіку. "Нова пошта" пережила понад сімдесят атак, чотириста пошкоджених обʼєктів і компенсувала клієнтам сто сорок сім мільйонів гривень – і працює далі, бо має близько двохсот депо, і втрата одного не зупиняє мережу. Бізнес розповзається на менші склади, ховає запаси, дублює маршрути, але розосередження теж коштує: більше приміщень, охорони, перевезень, страхових платежів – і все це переписується в ціну кожного товару на полиці. Москва не розраховує обвалити ринок. Вона розраховує зробити щоденне життя дорожчим, а державу – біднішою на кожній операції.
"Тут годиться сказати те, про що говорять неохоче. Україна робить із російською логістикою те саме – і поки що успішніше. З середини липня вибито вісім із десяти найбільших складів Wildberries, це понад вісімдесят відсотків площ мережі, збитки рахують сотнями мільярдів рублів. Різниця не в методі, а в тому, чию війну ця логістика утримує: російська електронна торгівля наповнює бюджет, з якого платять за "Шахеди". Але висновок із цієї симетрії неприємний і простий – обидві сторони визнали тил супротивника фронтом, і рахунок тепер ведеться не тільки в бригадах, а в економіках. Відповідь на це починається з ППО, хоча нею не вичерпується. Двадцять сьомого серпня Зеленський перелічив, про що вдалося домовитися за тиждень: кілька систем Crotale з боєкомплектом від європейського союзника, американські ракети AIM для перехоплення літаків, окремо – потреба закрити балістику пакетами через PURL. Формулювання точне: збивати треба саме ракети, бо на них тримається вся російська кампанія. Але жодна ППО не накриє двісті депо і кожен гіпермаркет у прифронтовому місті. Решта – розосередження, військове страхування з лімітами, більшими за нинішні тридцять мільйонів гривень, і швидкі гроші для тих, кого спалили вчора", – зазначив Ігор Петренко.
Він додає, є важіль, якого раніше не було в такому вигляді. Двадцять шостого серпня сенатор Річард Блюменталь після поїздки до Києва сказав, що російські удари пошкодили половину американських компаній, які працюють в Україні. У вересні Палата представників має розглянути санкційний закон імені Ліндсі Грема – той самий, що кодифікує санкції й дозволяє мита до ста відсотків на найбільших покупців російської нафти, але залишає президенту право вимкнути будь-яку норму листом до Конгресу. Згорілий склад американської компанії – аргумент, який у Вашингтоні читають без перекладу. Питання, на яке чесної відповіді поки немає, звучить незручно: чи вміє держава захищати те, що не стріляє. Бо ППО, гроші й закони писалися під фронт і енергетику, а війна вже другий тиждень іде по сортувальних центрах – і виграє її не той, хто краще збиває, а той, чия економіка довше витримає власну оборону.
Також видання "Коментарі" повідомляло – Росія суттєво збільшила застосування реактивних безпілотників проти України, і надалі їхня кількість може продовжити зростати. Українська сторона шукає нові способи протидії цій загрозі, оскільки дрони-перехоплювачі, що є, поки не показують необхідної ефективності.