Рубрики
МЕНЮ
Кравцев Сергей
Кремль призначив на 20 вересня голосування, у якому Словʼянськ і Краматорськ уже вписані в російський виборчий округ. Не як мета наступу – як адміністративна одиниця з номером. Повз цю деталь легко пройти. Вибори до Держдуми виглядають як суто внутрішня російська процедура, до того ж процедура декоративна: "Яблоко", єдину партію, яка говорила про завершення війни, Верховний суд Росії зняв з перегонів 10 серпня, а результат "Єдиної Росії" відомий до дня голосування. Про це розповів політичний експерт Олександр Мелащенко.

Володимир Путін. Фото: з відкритих джерел
Експерт зауважує, проте найцікавіше починається не в цифрах, а в нарізці округів. На окупованих територіях створено сім виборчих округів: три на Донеччині, два на Луганщині, по одному на Запоріжжі й Херсонщині. У кожному вказано кількість виборців із точністю до людини – Донецький округ 593 904, Макіївський 505 104, Горлівський 550 973, два округи на Луганщині по шістсот з гаком тисяч. Ця точність вражає, якщо згадати, що після чотирьох років війни, депортацій, виїздів і смертей реальної кількості людей у Донецьку не знає ніхто, включно з окупаційною адміністрацією.
Він нагадує, учора Зеленський назвав другу половину цієї конструкції, і назвав конкретно: незмінна першочергова ціль Путіна до кінця року – Костянтинівка і Словʼянськ, і саме на костянтинівському напрямку концентрується сімдесят-вісімдесят відсотків російських втрат на сході. Тобто спершу міста вписали у виборчий бюлетень, а потім за них кладуть людей. Послідовність тут не випадкова і не безглузда: спочатку створюється паперова реальність, у якій ці міста вже російські й уже мають свого депутата, а військова операція перетворюється на технічну процедуру приведення місцевості у відповідність до документа.
Аналітик підкреслює, це стара логіка, і вона працює не на нас із вами, а на трьох інших адресатів. На російського обивателя, для якого Словʼянськ у списку виборчих дільниць – доказ, що війна вже виграна і залишилися дрібниці. На окупаційні адміністрації, які отримують сім мандатів і разом із ними карʼєрну вертикаль, вбудовану в російську державу. І на майбутній переговорний стіл, де російська сторона зможе показувати не претензію, а "сформовану правову реальність": округи є, депутати обрані, виборці зареєстровані, тепер обговорюймо статус. Мандат депутата Держдуми – пʼять років, до 2031-го. Це і є справжній горизонт планування Кремля, і його варто тримати в голові щоразу, коли з Москви лунає щось на кшталт заяви Рябкова від 21 серпня: Росія готова вислухати будь-які розумні пропозиції, що відповідають цілям, поставленим президентом. Розумними називають ті, які підганяють мапу під бюлетень.
Він підсумовує, з цього випливає практично, що вимога не визнавати вересневе голосування – не ритуальний жест дипломатів, а робота на випередження: якщо через рік чи два за столом переговорів зʼявиться аргумент про "обраних депутатів від цих територій", його доведеться розбирати не в момент, коли він прозвучить, а спираючись на позицію, зафіксовану зараз. ЦВК уже ухвалила відповідну постанову і звернулася до партнерів. Далі питання не в тому, чи скажуть у Брюсселі й Вашингтоні потрібні слова – скажуть. Питання в тому, чи буде невизнання підкріплене чимось, окрім слів: санкціями проти тих, хто організовує голосування, персональними справами проти членів "виборчих комісій", відмовою будь-яких міжнародних структур мати справу з людьми, які отримають ці мандати.
Також видання "Коментарі" повідомляло – Київ готовий до хворобливих компромісів: Зеленський представив новий план завершення війни.