На Лукашенка чекає страшна катастрофа через Україну: озвучено категоричний ультиматум

Лукашенко відкидає відповідальність за війну, хоча Білорусь була плацдармом російського вторгнення

Білорусь залишається одним із можливих напрямків, який Росія може використати для посилення тиску на Україну та спроб спровокувати розпорошення українських сил уздовж північного кордону. Водночас Олександр Лукашенко продовжує робити різкі заяви на адресу Києва, попри те що саме територія його країни вже використовувалася як стартовий майданчик для вторгнення РФ у 2022 році.

Радник Офісу президента Михайло Подоляк в ефірі 24 Каналу наголосив, що Україна уважно відстежує ситуацію на білоруському напрямку та не виключає можливих провокацій. Однак, за його словами, потенційна відповідь Києва на будь-які агресивні дії суттєво відрізнятиметься від реакції на початку повномасштабної війни, адже Україна має значно більший досвід і готовність.

Подоляк підкреслив, що Лукашенко намагається уникнути політичної та юридичної відповідальності за участь у війні, хоча фактично білоруська територія вже виконувала роль плацдарму для російських військ. Саме звідти у 2022 році заходили підрозділи РФ, які рухалися в напрямку північних регіонів України та були причетні до воєнних злочинів проти цивільного населення.

За оцінкою радника, незалежність Білорусі є формальною, оскільки країна перебуває у глибокій політичній і військовій залежності від Росії в межах так званого союзного формату. Тому будь-які заяви Мінська Україна розглядає як частину загальної стратегії Кремля, а не як окрему політичну позицію.

Водночас можливість масштабного наступу з білоруського напрямку наразі виглядає обмеженою. Для серйозної воєнної операції необхідне велике угруповання військ, яке оцінюється приблизно у 150–200 тисяч осіб. Натомість чисельність білоруської армії значно менша і становить орієнтовно 35–60 тисяч військових, що ускладнює формування наступального потенціалу навіть із залученням резервів.

Портал "Коментарі" вже писав, що президент США Дональд Трамп традиційно орієнтується на швидкі та помітні результати у сфері зовнішньої політики, однак нині його підходи стикаються з серйозними труднощами та затяжними процесами на міжнародній арені.