Історія вибору: як війна приходить у кожну родину

22-річний Тарас із Луцька пішов у військо після загибелі батька, щоб продовжити його боротьбу

22-річний Тарас із Луцька приєднався до 63-ї окремої механізованої бригади у складі 3-го армійського корпусу, обравши підрозділ, де раніше служив його батько.

Хлопець розповідає, що це рішення було для нього особистим. Він знав багатьох військових із цієї бригади та відчував зв’язок із підрозділом ще до того, як сам став до лав армії.

У цивільному житті Тарас займався перевезенням товарів між Україною та країнами Європи. Після початку повномасштабної війни його життя змінилося, але остаточне рішення піти на службу він прийняв не одразу.

У 2024 році загинув його батько — військовий, який виконував бойове завдання у складі групи зачистки. Після втрати Тарас переживав складний період і довгий час не міг визначитися зі своїм подальшим шляхом.

За його словами, на ухвалення рішення знадобилося близько півтора року. У цей час він багато переосмислював, намагався впоратися з емоціями та поступово приходив до розуміння, що хоче продовжити справу батька.

Остаточне рішення він прийняв 14 лютого. До останнього не повідомляв про це рідним. Спершу поїхав до Києва, пройшов військово-лікарську комісію, а вже дорогою на схід повідомив матері та дівчині.

Реакція родини була емоційною — мати намагалася відмовити його, однак Тарас говорить, що звик відповідати за свої рішення і не відступати від них.

Наразі він проходить службу та планує працювати з безпілотниками, зокрема керувати дронами типу "Mavic". За його словами, це виглядає простіше з боку, ніж є насправді.

Свою мотивацію він формулює просто: захист держави та особиста відповідальність. Водночас не приховує й іншого — бажання помститися за загибель батька.