Виходячи з результатів голосування, Україна може робити відповідні дипломатичні кроки
На Генасамблеї ООН резолюцію, яка не визнає "референдуми" і спробу Росії анексувати Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області України, підтримали 143 країни. Лише п'ять виступили проти (росія, Білорусь, Сирія, КНДР та Нікарагуа), 35 – утрималися (переважно країни Африки, СНД/ОДКБ, а з потужних гравців – Китай, Індія, Пакистан). Про що свідчать такі результати голосування? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
143 країни, які чітко засудили російську агресію та спроби анексії, мають стати основою модернізованої ООН
На думку заступника гендиректора телеканалу ATR, журналіста Айдера Муждабаєва, це голосування чітко продемонструвало, що світ розділився натроє.
"Склалася вісь добра (ті самі 143 країни, які так чи інакше орієнтуються на міжнародне законодавство). Окреслилася квола та ганебна вісь зла. Чотири країни плюс власне Росія. Звичайно, добре, що так ніхто не підтримує порушення статуту ООН, агресію, окупацію, – зазначає експерт. – Але чітко оформилася, я б так назвав, вісь байдужості та підлості, до якої увійшли аж 35 держав, включаючи найбільші у світі (принаймні за кількістю населення) – Індію Китай, ПАР. Ті, хто або не голосував, або не були присутніми. Це країни, які чекатимуть, хто переможе у цій війні. І стануть до останнього торгуватися з тими самими США, вигадуючи собі якісь переваги. Це вісь країн, де тією чи іншою мірою панує антиамериканізм – ментальний трипер чи сифіліс, як і антисемітизм. Він дуже живучий, особливо у країнах так званого "третього світу". Його культивує тамтешня влада, а також незримі ляльководи для отримання політичних дивідендів. При цьому засуджуючи все, за що виступають США, вони паразитують на американських технологіях, допомозі і таке інше. В основному це - країни-егоїсти, країни-паразити".
За словами експерта, багато хто дивується, чому Азербайджан опинився серед цих умовно нейтральних країн. Чому не підтримав Україну, як та сама Туреччина.
"Дивуватися нічому, – упевнений Айдер Муждабаєв. – Азербайджан ніколи не голосував за проукраїнські резолюції. До того ж там, безперечно, не демократичний уряд. Воно в залежності від Москви у зв'язку з присутністю російських військ на азербайджанській території. Такий собі реал-політик".
Щодо Азербайджану, продовжує експерт, є ще один цікавий нюанс.
"Кримські татари, – пояснює він, – ніколи себе не асоціювали з турками. Як і не говорили, що ми один народ. Наголошували, що ми – кримці. Тюркомовних народів багато. А, як мені казали знайомі азербайджанці, там більшість підтримується девізом "Дві країни – один народ" щодо Азербайджану та Туреччини. Типу - ми теж Туреччина, але трохи Туреччина. Брати-брати… Але коли Туреччина голосує за цілісність України, а Азербайджан не робить цього, така позиція має дивний вигляд. З іншого боку, це, можливо, частина політики Ердогана, від якої залежить Азербайджан. Тобто Туреччина, яка не може визнати анексії українських територій, підтримати війну, розв'язану РФ, водночас через залежні від себе країни (як той же Азербайджан) надсилає Кремлю певні сигнали. Мовляв, не так все однозначно".
На думку Айдера Муждабаєва, 143 країни, які чітко засудили російську агресію та спроби анексії, мають стати основою модернізованої ООН або якоїсь нової організації, яка прийде на зміну.
"Саме ці країни, які бажають жити за законом, за цивілізаційними правилами, мають чітко прописати механізм реагування на насильницьку зміну кордонів. Щоб цим не блок НАТО займався окремо, не якісь союзи тих чи інших країн, а вся спільнота цивілізованих держав. Перейшов чужу грані – не просто випав з такої організації (якщо перебуваєш у її лавах), а й отримав збройну та санкційну відповідь – автоматичну, швидку – від усіх членів цієї спільноти. Потрібна миттєва жорстока кара порушення міжнародних норм і правил", – резюмує експерт.
Особливу увагу слід звернути на 35 держав, які вважали за краще утриматися від висловлювання своєї думки
Політичний експерт Богдан Бондаренко вважає, що результати голосування не є чимось несподіваним. І все-таки, зазначає він, така підтримка у вигляді абсолютного невизнання спроби анексії нових українських територій державою-агресором – добрий показник. Який нам слід підтримувати та розвивати.
"Особливу увагу, на мою думку, слід звернути не на огидну п'ятірку, яка підтримує анексію українських територій (з цими країнами все зрозуміло), а на 35 держав, які вважали за краще утриматися від висловлювання своєї думки. Саме ці країни мають стати полем для ретельної роботи української дипломатії, – каже Богдан Бондаренко. – Йдеться насамперед про країни Африки, Індії, Китаї. Там Україна має активно просувати свою повестку дня. І, звісно, не послаблювати роботу у країнах, які висловили нам свою підтримку".
За словами експерта, незважаючи на те, що резолюції ООН не мають практичного значення (агресію вона, на жаль, не зупинить), такого роду голосування дозволяють зробити певний зріз позицій станом на даний момент. І залежно від цього – робити відповідні дипломатичні кроки.
Читайте також на порталі "Коментарі" - переговори між Києвом та Москвою: що має статися, щоб вони поновилися.