Іран готує терор "по адресах": про що свідчить ШІ-відео з ударами по Києву, Дніпру та Харкову
«Клаптикова країна» з балістикою: Жданов та Цибулько про реальність загроз, озвучених у пропагандистському ролику Ірану
У мережі набуває розголосу пропагандистський ролик, створений за допомогою штучного інтелекту, в якому Іран фактично моделює терористичні атаки на мирні українські міста. На кадрах не просто зображені вибухи, а вказані конкретні адреси в Києві, Дніпрі та Харкові, які можуть стати мішенями. Чи є це лише спробою залякування, чи Україна справді стоїть перед новою хвилею загрози з Близького Сходу?
Щоб розібратися у технічних можливостях Тегерана та політичному підтексті таких провокацій, портал "Коментарі" звернувся до військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова та політолога Володимира Цибулька. Експерти проаналізували, наскільки реальною є небезпека іранської балістики та як внутрішня слабкість режиму аятол впливає на їхню агресивну риторику.
Дальність до 4000 км та "невидимі" пуски: чим небезпечна балістика Ірану — експертний аналіз
Іран суттєво наростив свій ракетний потенціал, адаптувавши важке озброєння для швидких пусків та збільшивши дистанцію ураження. Військовий експерт Олег Жданов зазначив, що технічні можливості Тегерана вже давно вийшли за межі очікуваних показників.
За словами аналітика, іранські розробки дозволяють вражати цілі на відстані не лише 2000, а навіть 4000 кілометрів. Особливу небезпеку становлять нові балістичні ракети на твердому паливі, які за характеристиками нагадують російські "Іскандери", але мають значно більший радіус дії.
Експерт підкреслив, що Тегеран навчився маскувати пускові установки під звичайні вантажні напівпричепи, що робить їх виявлення вкрай складним завданням. Хоча ЗСУ вже мають досвід збиття російських "Іскандерів" та північнокорейських KN-23, іранські ракети великої дальності можуть стати серйозною проблемою через обмежену кількість ракет до комплексів Patriot.
Жданов зауважує, що ризик прямого удару по Україні безпосередньо залежить від нашої залученості до протистояння з іранськими силами в інших регіонах. Він наводить приклад країн Перської затоки, які стають цілями лише за матеріально-технічну підтримку американських військ.
Додатковим фактором ризику є позиція Москви. Росія може надати свій повітряний простір для прольоту іранських ракет, забезпечуючи їхній безперешкодний рух до кінцевої ділянки траєкторії, де перехоплення балістики з тонною вибухівки стає максимально складним, зауважив полковник.
Крах нафтової інфраструктури та внутрішній розкол: що чекає на Іран за співпрацю з РФ
Іранська загроза, зокрема використання балістичних ракет, які можуть досягати українських територій, є радше елементом глобального шантажу, аніж ознакою реальної військової могутності. Таку думку для порталу "Коментарі" висловив політичний експерт Володимир Цибулько.
За словами аналітика, Тегеран роками розробляв ракетне озброєння в обхід міжнародних норм, намагаючись тиснути на світову економіку та Сполучені Штати. Проте ця стратегія виявилася провальною. Експерт наголошує, що попри тісну координацію з Кремлем, Іран демонструє певну автономність у своїх діях, хоча російські технології не стали для нього "панацеєю".
Експерт переконаний, що підстав для паніки немає, оскільки бойовий потенціал ісламської республіки суттєво підірваний. Зокрема, країна фактично позбавлена ефективної авіації — навіть ті літаки, що заховані у підземних бункерах, неможливо застосувати з належною якістю. У разі нової хвилі ескалації відповідь Ізраїлю та США може стати фатальною для режиму.
Окрім зовнішніх ризиків, Іран залишається вкрай вразливим зсередини. Цибулько називає країну "клаптиковою" і пояснює: якщо завдати ударів по ключових транспортних вузлах, зокрема мостах, регіони почнуть відокремлюватися від центру. Хоча за десятиліття правління аятол була сформована певна політична єдність, деякі етнічні групи, як-от белуджі, зберігають високу активність.
На думку експерта, Тегеран уже втрачає здатність диктувати свою волю провінціям, а подальша ізоляція та воєнні помилки лише прискорять процес дезінтеграції держави, за яку Ірану врешті-решт доведеться "заплатити".