Один із основних факторів, що пояснюють обережність адміністрації Байдена, це страх перед ескалацією конфлікту
Джо Байден залишає Білий дім, так і не здійснивши головну мрію українців, не надавши стільки озброєння, скільки було б достатньо, щоб здобути перемогу у війні з Росією. Про це пише "Time". Чим пояснити таку обережність адміністрації Байдена у підтримці України? Чому українська влада, розуміючи, що США робить недостатньо для перемоги, все одно запевняла, що нам під силу вийти на кордони 1991 року? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Уроки Байдена та стратегія України на тлі тривалої війни з росією
Олексій Воронцов, головний редактор інформагенства "УкрПрес інфо" та голова правління агентства журналістських розслідувань "Сила України" так прокоментував ситуацію:
"Три роки війни, зруйновані очікування, відмова від радикальних кроків у бік постачання зброї та особлива обережність у зовнішній політиці – все це характеризує підхід адміністрації Джо Байдена щодо підтримки України у боротьбі з терористичною росією. Байден залишає Білий дім з непростим тягарем рішень, які багато в чому не виправдали сподівань українців, і, можливо, не відповідають реальним масштабам загрози Кремля. Як пояснити таку стратегію і чому українська влада, незважаючи на очевидні недоліки у підтримці з боку США, продовжувала вірити у можливість перемоги?".
Очікування та реальність: ключові моменти за три роки
Олексій Воронцов говорить, що з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році, міжнародне співтовариство опинилося серед свідків та учасників безперервної боротьби. Українці з надією дивилися на Захід, сподіваючись на рішучу допомогу, яка дозволить їм не лише стримувати агресію, а й перемогти. Особливо увага була зосереджена США, як головному джерелі військової та фінансової підтримки.
"Адміністрація Байдена у перші місяці справді почала допомагати Україні – постачання зброї та обладнання стало масштабним, проте вони не виправдали очікування. Артилерійські системи, системи ППО, танки, але не ті обсяги і не ті масштаби, які гарантували б вирішальну перемогу. Замість повноцінної військової підтримки, від якої залежала остаточна поразка росії, США продовжували вибудовувати обережну і стриману політику, як щодо постачань, так і в політичних рішеннях. Як пише американське видання "Time", одна з ключових проблем полягала в тому, що адміністрація Байдена мала на меті не лише підтримати Україну, а й уникнути ескалації конфлікту з росією до глобального масштабу, не доводячи війну до прямого зіткнення НАТО і росії. Однак така політика залишала Україну в вкрай невигідному становищі – без тих ресурсів і можливостей для перемоги, які потрібні у боротьбі з армією, яка перевершує чисельність та озброєння", – зазначив експерт.
Стратегія обережності: чому Байден не надав Україні більше військової допомоги
На думку Олексія Воронцова, один із основних факторів, що пояснюють обережність адміністрації Байдена, це страх перед ескалацією конфлікту. Байден та його радники усвідомлювали, що активніше залучення США на підтримку України може спровокувати розширення конфлікту, аж до ядерної загрози, чого уникнути за будь-яку ціну намагалися у Вашингтоні. Це бажання стримати Росію, але не ввійти у пряме протистояння з нею, визначало політику адміністрації, але воно виявилося недостатнім для рішучих кроків.
"З іншого боку, внутрішньополітичні міркування США зіграли свою роль. Підтримка України не була одноголосною: серед американських виборців, у тому числі в республіканській партії, звучали вимоги обмежити допомогу чи навіть переглянути політику щодо Києва. Байден опинився у ситуації, коли політичні ризики, пов'язані з агресивною підтримкою України, могли зашкодити йому на внутрішній арені. Проте важливо розуміти, що США надали Україні не лише зброю, а й фінансову допомогу, яка дозволила б підтримувати економіку країни в умовах війни. Проте, за великим рахунком, це було лише частковим вирішенням проблеми, а не тим результатом, на який розраховували українці", – аналізує експерт.
Український ленд-ліз: чому цього було замало
Олексій Воронцов говорить, що американська програма ленд-лізу, оголошена адміністрацією Байдена у 2022 році, мала стати важливим кроком у підтримці України. Але, як показала практика, масштаб поставок, незважаючи на свою значущість, виявився недостатнім для того, щоб суттєво змінити перебіг війни.
"По-перше, ленд-ліз не передбачав миттєвих постачань зброї в тих обсягах, які могли б дозволити Україні діяти на повну силу. Більшість поставок складалася з тих самих систем озброєнь, які вже були поставлені раніше, і не в тих кількостях, які були б достатні для кардинальної зміни ситуації на фронті. По-друге, багато ключових озброєнь, таких як сучасні винищувачі або далекобійні ракети, все ж таки не надійшли в Україну, незважаючи на постійні звернення Києва. Це відбувалося через побоювання, що використання такої зброї може призвести до прямого конфлікту з Росією та НАТО, що для США та Європи виявилося неприйнятним. Таким чином, ленд-ліз став скоріше підтримуючим, ніж вирішальним фактором у боротьбі з агресією", – вважає аналітик.
Чому українська влада продовжувала сподіватися на перемогу
"На тлі зовнішньо обережної підтримки України Київ продовжував сподіватися на остаточну перемогу. Причин тому кілька. По-перше, Україна не мала права на поразку — і це розуміли не лише влада, а й увесь народ. Продовжуючи нарощувати військові зусилля та концентруючи зусилля на обороні, українські лідери намагалися підтримувати оптимізм у суспільстві, яке прагнуло перемоги. По-друге, незважаючи на брак зброї, Україна отримувала достатньо ресурсу для того, щоб стримувати агресіїю і навіть наносити контрудар. Це створювало ілюзію, що за достатньої кількості західної підтримки можна досягти військової перемоги, зокрема повернути окуповані території і вийти кордону 1991 року. По-третє, Україна шукала підтримки не лише у США, а й інших країнах колективного Заходу. Особливо в останні місяці адміністрація Байдена стала сумніватися в можливості активного втручання Росії в конфлікт з НАТО, і Україна використала цю стратегію для того, щоб переконати міжнародне співтовариство в тому, що вона здатна перемогти без повномасштабної західної інтервенції", – розповів Олексій Воронцов.
Що ж до висновків та перспектив на майбутнє, то експерт зауважив, що через три роки Байден залишає посаду президента, нажаль не здійснивши головну мрію українців – не надавши достатньої військової допомоги, яка могла б призвести до вирішального результату. Надалі стратегія США щодо України, ймовірно, змінюватиметься залежно від політичної ситуації у Вашингтоні та глобальних загроз. Однак Київ не може і не повинен сподіватися лише на зовнішню допомогу. Незалежно від того, скільки зброї надійде в Україну, результат цієї війни залежить насамперед від рішучості українців та здатності їхньої військової та політичної еліти адаптувати свої стратегії до змінних умов.
"Так чи інакше важливо розуміти, що українська боротьба – це не лише питання військової перемоги, а й питання виживання як нації. І навіть, незважаючи на обмеження, з якими зіткнулася Україна в особі Байдена, бажання повернути свої території та захистити свою незалежність залишається найважливішим пріоритетом для всієї країни. Сподіваємося, що новий президент США Дональд Трамп, який інагурується сьогодні 20 січня 2025 року, включить режим геополітичного турборежиму та кординально вирішить питання на користь України та світової демократії!", – підсумував експерт.
Байдену не вдалося поставити крапку
Політологиня, кандидатка філософських наук Олександра Решмеділова зазначила, підводячи підсумки президентства Джо Байдена і його кроків по допомозі Україні – треба не тільки підводити підсумки, але й робити висновки.
"Треба чітко розуміти, що мрія українців у тому, щоб вигнати росіян з нашої землі не настільки вже напряму пов'язана з Байденом чи з Трампом. Бо ні той, ні інший не є президентом України. Тому не потрібно покладати на них стільки очікувань і відповідальності. Але, з іншої сторони, треба розуміти чи стануть США для України країною-гарантом, країною-партнером і чи можна, вже, підбиваючи підсумки, сказати, що допомоги від Сполучених Штатів потрібно більше. Просто масштаб війни набагато глибший і більший, наслідки серйозніші. І наразі говорити про завершення війни просто зарано", – говорить Олександра Решмеділова.
Вона продовжує, не вдалося Байдену, його адміністрації, скоріш за все, поставити крапку, зробити серйозний внесок, але в останній промові, як і в попередніх промовах Байден говорив, що завдяки Сполученим Штатам вдалося навколо України консолідувати коаліцію партнерів.
"Тут можна згадати Контактну групу з питань оборони України "Рамштайн" та інші формати підтримки. Чи були вони достатньо дієвими? Якщо говорити, що Україна не впала і це вже перемога, то так. Але ми бачимо, що очікування, що Україна зможе вийти на кордони 1991 року, відвоювати втрачені території – це все не вдалося зробити. В той же час недосягнення цілей Кремля – це вже дійсно певна перемога. Тому можна вважати, що основним моментом, який можна покласти в актив є те, що Росії не вдалося реалізувати всі свої плани. Це ключове", – наголошує політологиня.
Олександра Решмеділова додає, що в той же час всі декларовані цілі України не були досягнуті. Десь підводили терміни надання допомоги, десь не вистачало тих об'ємів допомоги, які надавалися.
"Наразі головне – не продукувати, не дублювати ті самі проблеми вже з новою адміністрацією, з новим президентом США. Тим паче, що досвід роботи з республіканцями, Трампом вже був і вже розуміють в Україні з ким мають справу, навіть зважаючи на те, що Трамп попередньої каденції і Трамп нинішньої каденції – це різні люди. До того ж варто розуміти, що нам потрібно зберігати двопартійну і двопалатну підтримку України, бо через специфіку виборчої системи США, через низку інших американських моментів все одно буде змінюватися маятник і не потрібно з відходом Байдена, умовно кажучи, бити горщики в стосунках з демократами. Навпаки, підтримка двох партій – це запорука стабільних американо-українських відносин", – підсумувала експертка.
Читайте також на порталі "Коментарі" - чи не починають у Трампа тиснути на Україну: про що говорять сигнали Волца.