Чому у Путіна з'явилися страхи про розпад РФ - як прискорити перемогу над агресором

Україна має для якнайшвидшої перемоги максимально мобілізувати свій ВПК та почати частіше бити по території противника

Російський диктатор Володимир Путін поміркував про можливий розпад нинішньої РФ в інтерв'ю державному пропагандистському телеканалу "Росія-1". За логікою Путіна, це стане можливим, якщо країна-агресор програє в цій війні і буде розділена. Він також вкотре побрязкав ядерною зброєю. У свою чергу, директор ЦРУ Вільям Бернс вважає, що Україна має завдати удару Путіну та його зарозумілості – перш за все, на полі бою. Акцентуючи при цьому, що Путін не вірить, що найближчим часом зможе перемогти, але дозволити собі програти теж не може. Про що говорять дані заяви? Які бачаться найбільш реальні варіанти розвитку подій у найближчому майбутньому? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Війну потрібно переносити на територію супротивника, щоб знесилити ворога

Економічний та політичний експерт Тарас Загородній називає свіжі заяви Путіна частиною продуманої стратегії.

"Кремль явно веде торги із Заходом, експлуатуючи страхи останнього щодо того, що станеться, якщо РФ розпадеться. Мова про питання контролю над ядерною зброєю, хімічною тощо. Ця тактика може мати успіх, тому що точних відповідей на запитання – що буде у разі розвалу Росії – Захід поки що не має. Кремль це активно використовує", – пояснює експерт.

Зрозуміло, продовжує він, що і Путін, і його оточення впевнені – країну за наявних ресурсів вони утримати зможуть. Немає поки що небезпеки розвалу. Але, акцентує Тарас Загородній, точаться активно торги навколо такої ймовірності. Головне завдання – домогтися припинення допомоги Україні із боку Заходу.

"Чим відповідатиме на цей шантаж? По-перше, збільшенням із боку союзників всебічної допомоги. По-друге, сама Україна має для якнайшвидшої перемоги максимально мобілізувати свій ВПК. Тому що багато видів зброї, які нам необхідні, наприклад, для ударів по території РФ, на жаль, партнери нам навряд чи нададуть. Йдеться про далекобійні ракети, що барражують безпілотників і так далі. А без перенесення війни на російську територію вона може затягнутися надовго, – попереджає експерт. – Я, звісно, вітаю заяви глави ЦРУ про те, що Україна має перемогти агресора на полі бою. Але питання в тому – якими жертвами та в який період часу. Зважаючи на те, як дозовано нам постачають озброєння, створюється відчуття, що Україна – єдина країна, зацікавлена у скорій нашій перемозі".

Тарас Загородній наголошує, що перенесення на територію РФ, а тепер і Білорусі (де 26 лютого підірвали літак телекомунікації), деяких воєнних дій уже є. У тому числі стараннями СБУ, Сил спеціальних операцій.

"Глава СБУ Малюк не підтверджує та не заперечує (у стилі ізраїльського "Моссаду"), що наші відповідні акції відбуваються вже і на території супротивника. Але цього потрібно більше. У промислових масштабах, – упевнений експерт. – Щоб знесилити ворога, змусити його припинити війну та піти на справедливий мир".

Найшвидше падіння путінського режиму дійсно буде залежати від наших перемог на полях усіх битв

Політтехнолог, спеціаліст з антикризових кампаній Денис Богуш міркує так:

"Риторика Путіна за рік разюче змінилася – від суперпереможної (у стилі – ми все візьмемо і захопимо на раз-два) до упадницької а-ля Стрєлков-Гіркін. Коли президент говорить про ймовірний розвал своєї країни на частини (що ретранслюється офіційними джерелами), це говорить про те, що справи в РФ дуже погані. І Путін це, схоже, розуміє".

Щодо заяви глави ЦРУ щодо необхідності завдання удару по Путіну та його зарозумілості на полі бою, то, за словами експерта, важливо розуміти, що путінська агресія перетворила на таке поле бою не лише Україну, а й РФ.

"Велика частина наших союзників вже дали зрозуміти, що українці мають право атакувати (різним способом) військові об'єкти та логістичні ланцюжки на території Росії. Що це наші законні цілі. І якнайшвидше падіння путінського режиму, якнайшвидше завершення війни справді залежатиме від наших перемог на полях усіх битв, включаючи територію країни-агресора. Як і від допомоги з боку Заходу – фінансової, військової, дипломатичної у вигляді санкцій проти РФ", – пояснює Денис Богуш.

За його словами, враховуючи розрив у технологіях між Росією та Заходом, враховуючи швидкий прихід до України у масовій кількості сучасних танків (німецькі Leopard, британські Challenger 2, американські Abrams), бронетранспортерів Bradley та Marder, а згодом і винищувачів (сподіваємось на американські F -16 або французькі "Міражі"), враховуючи зміцнення нашої ППО/ПРО новітніми системами Patriot, NASAMS, IRIS-Т, SAMP/T Mamba – те, що творили з росіянами торік РСЗВ HIMARS, виносячи їх склади та логістику, здасться противнику "квіточками".

"Високотехнологічне озброєння, яке дедалі більше освоюють ЗСУ, у десятки разів перевершує технології російської армії. Остання має лише одну перевагу – величезний людський ресурс (навіть ракети закінчуються). Але через те, що ми воюємо за допомогою сучасних технологій, ненавчений, невмотивований, абияк зібраний російський ресурс просто потрапляє в топку війни – і масово спалюється в ній (за даними нашого Генштабу, за рік з невеликим окупанти втратили майже 150 тисяч убитими). І Путіну перемога точно не світить, – упевнений Денис Богуш. – Були сподівання, що Китай якось "впишеться" за Росію – грошима, технологіями, зброєю. Але Пекін, схоже, продовжує зберігати відносний нейтралітет. На політико-дипломатичному рівні підтримує Москву, збуває свої товари в РФ, закуповує в неї дешево енергоресурси. Але не більше. Тож крах агресора – неминучий".

У РФ навряд чи можливий "низовий" бунт

Політтехнолог Борис Тізенгаузен вважає, що сам Путін розуміє – Росія фактично штучно зібрана держава, яка складається з різних народів. Причому ці народи знаходяться не в рівних позиціях. Є " титульна нація " (умовні росіяни), інші - десь збоку, осторонь.

"Те, що ця "титульна нація" тяжіє над іншими, було дуже помітно. І в російському кінематографі, і в літературі, і в медіа-проектах. І, коли Путін говорить про ймовірність розпаду РФ на "уральців", "московитів" тощо, він, схоже, чудово розуміє неминучість цього. Як Радянський Союз був "в'язницею народів", так і РФ на сьогоднішній день є чимось аналогічним. У тій же Якутії, напевно, не зовсім розуміють, чому, видобуваючи величезну кількість алмазів і маючи можливість зі свого регіону зробити квітучий край, вони спрямовують увесь прибуток до Москви, де той розподіляється між найближчим оточенням Путіна", – зазначає експерт.

При цьому, продовжує він, у РФ навряд чи можливий "низовий" (народний) бунт. А ось в елітах там давно назрівають як мінімум протестні настрої.

"На повалення Путіна там поки що не наважуються. Але з кожним новим санкційним пакетом (а ЄС днями прийняв уже десятий), російські олігархи втрачають частину своїх активів, впливу, комфорту, – наголошує Борис Тізенгаузен. – А російські олігархи мають вплив і на силовий блок, і на криміналітет, і загальну економіку. Якби вдалині тунелю, куди Путін загнав РФ цією війною, замаячило хоч якесь світло (що є можливість виграти чи відступити, "зберігши обличчя" та примноживши ресусри) – інша справа. Але цього нема. І все рухається в дуже неправильному напрямку, на думку частини розселіту. Які, однак, поки що не дозріли для "палацового перевороту"".

Читайте також на порталі "Коментарі" - вибухи на аеродромі в Мачулищах: про що говорить те, що сталося, – чому варто задуматися лукашенку.