“Судді-науковці” коштували бюджету майже пів мільярда: у дисертаціях масово знаходять плагіат

В Україні майже кожен п’ятий суддя має науковий ступінь і щомісяця отримує за це надбавку до зарплати. Водночас перевірки дисертацій показують, що значна частина таких робіт містить академічний плагіат та інші ознаки недоброчесності.

В Україні розгортається нова гучна дискусія навколо суддівських зарплат, академічної доброчесності та бюджетних витрат, передають "Коментарі". Формально надбавки за наукові ступені мають заохочувати високий професійний рівень, але на практиці дедалі частіше постає інше питання – чи справді держава платить за реальну науку, а не за статус, отриманий сумнівним шляхом. Особливо гостро ця тема звучить на тлі того, що базові оклади суддів і без того залишаються одними з найвищих у державному секторі.

Про це йдеться в матеріалі NGL Media. Журналісти з’ясували, що 916 українських суддів мають науковий ступінь кандидата, доктора філософії або доктора юридичних наук. Це майже 20% від загальної кількості суддів у країні. За такі ступені вони щомісяця отримують доплати до зарплати – 15% або 20% залежно від рівня наукового звання.

Сама по собі наявність наукового ступеня не виглядала б проблемою, якби не два важливі фактори. Перший – це суми, які на це витрачає держава. Другий – це якість самих дисертацій, у яких незалежні експерти дедалі частіше знаходять порушення академічної доброчесності, насамперед плагіат.

Журналісти звернулися до Державної судової адміністрації, а також до її територіальних управлінь, господарських, адміністративних, апеляційних судів, Верховного Суду і Вищого антикорупційного суду. У підсумку вони отримали 108 відповідей, хоча частина установ або не надала інформацію вчасно, або відмовилася відповідати. Уже сам масштаб цієї вибірки дав змогу скласти доволі повну картину того, скільки в українській судовій системі “суддів-науковців” і скільки коштує бюджету їхній науковий статус.

Майже пів мільярда за чотири роки

Цифри виявилися показовими. Лише за минулий рік надбавки за наукові ступені суддів обійшлися бюджету щонайменше у 123 млн грн, а за останні чотири роки загальна сума сягнула майже 490 млн грн. Це вже не локальна особливість системи оплати праці, а велика бюджетна стаття, яка неминуче викликає питання про ефективність таких витрат.

Особливо помітна концентрація суддів із науковими ступенями у Верховному Суді. Там науковцями виявилися 96 із 146 суддів, тобто понад 65% складу. Лише на доплати до їхніх зарплат щороку витрачається близько 30 млн грн. На тлі загального дефіциту бюджету і постійних дискусій про пріоритети державних витрат така статистика виглядає особливо чутливою.

Ще більш резонансною є ситуація з Окружним адміністративним судом міста Києва, який був ліквідований ще у грудні 2022 року. Попри це, як встановили журналісти, його судді продовжують отримувати надбавки за наукові ступені. Лише торік на такі доплати там пішло понад 2,3 млн грн. Йдеться про 18 суддів, які не здійснюють правосуддя, але формально залишаються на посадах доти, доки не пройдуть кваліфікаційне оцінювання.

Проблема не лише в грошах

Найгостріша частина цієї історії стосується не самих доплат, а якості дисертацій, за які держава фактично винагороджує суддів щомісячними надбавками. У громадській організації “Дисергейт”, яка разом із Громадською радою доброчесності аналізує дисертації суддів у межах конкурсів і кваліфікаційного оцінювання, стверджують, що ситуація системна.

Керівниця “Дисергейту” Світлана Благодєтєлєва-Вовк заявила, що з перевірених нею у 2025 році 52 дисертацій у 36 роботах виявили плагіат. Це, за її словами, є грубим порушенням академічної доброчесності. Проблема, втім, не обмежується лише прямими текстовими запозиченнями. Експертка звертає увагу і на загальну якість цих наукових робіт, які часто є компіляціями уривків із чужих текстів без справді нової наукової цінності.

Саме в цьому і полягає головний суспільний дисонанс. Суддя – це людина, яка щодня ухвалює рішення і має бути зразком дотримання правил, процедур і правових стандартів. Але коли в його дисертації виявляють масові запозичення без посилань, виникає питання не лише до самого наукового ступеня, а й до довіри до такої особи загалом.

Один із прикладів, який наводиться в розслідуванні, стосується колишнього працівника Держпродспоживслужби, який подався на конкурс до Чернігівського апеляційного суду. Громадська рада доброчесності виявила, що його дисертація на 22% збігається з іншою науковою роботою. Це вже не просто стилістична подібність, а вагомий сигнал про можливе неоригінальне походження тексту.

Одиничні випадки відповідальності

На цьому тлі показово, що випадків реальної відповідальності за подібні порушення поки дуже мало. Наразі відомо лише про один випадок, коли суддя після перевірки дисертації самостійно відмовився від наукового ступеня. Йдеться про суддю Нетішинського міського суду Хмельницької області Богдана Базарника, у дисертації якого виявили численні запозичення без належних посилань.

Так само лише в одному випадку суддя повернув надбавку, яку отримував за сумнівний науковий ступінь. Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Петро Тарасевич, як зазначається в матеріалі, повернув 642 тис. грн на рахунок ДСА у Закарпатській області після того, як з’ясувалося, що ступінь був отриманий у МАУП, яка не мала права його видавати.

На тлі майже 490 млн грн бюджетних витрат за чотири роки ці два випадки виглядають радше винятками, ніж ознакою системного очищення.

Чому цю систему пропонують змінити

Світлана Благодєтєлєва-Вовк вважає, що кількість сумнівних дисертацій і випадків плагіату зменшиться лише тоді, коли державним службовцям перестануть платити надбавки за наукові ступені. На її думку, ця практика є рудиментом пострадянської системи, де ступінь часто виконував не наукову, а статусну і матеріальну функцію.

Саме тому у Верховній Раді та Міністерстві освіти вже не перший рік обговорюється ідея залишити такі доплати лише для тих, хто професійно займається наукою або працює в науково-педагогічній сфері. Натомість держслужбовці, які не створюють науковий продукт як основну частину своєї роботи, могли б втратити це право.

Ця дискусія виходить далеко за межі суто зарплатного питання. Вона зачіпає одразу кілька важливих тем – як витрачаються бюджетні кошти, чи справді держава мотивує якісну науку, і чи не перетворився науковий ступінь у частині державного сектору на дорогий формальний бонус, за який суспільство платить сотні мільйонів гривень.

Читайте також в "Коментарях", що Верховний Суд України вперше визнав шлюбні стосунки між двома чоловіками.