Світові лідери за 50 днів війни багато в чому переосмислили своє ставлення до конфлікту в Україні
Зовнішньополітична ситуація на 50-й день відкритого вторгнення Росії до України. Як поводяться США, ЄС, Китай, Україна? Які важливі моменти (санкційні і не тільки) варто посилити? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Навіть підтримане Конгресом торговельне ембарго щодо Росії не спрацює швидко. Це довгострокова стратегія
Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії "Національна платформа" Катерина Одарченко розмірковує так:
"Наростання санкцій як США, так і ЄС проти РФ – досить болючі. Але Росія шляхом продажу золота до того ж Китаю спробувала стабілізувати свою валюту. І у своїй пропаганді пояснює, що всі економічні негаразди це через НАТО. Враховуючи, що будь-які антивоєнні протести в РФ жорстко придушуються, люди, які не згодні з політикою режиму Путіна, висловлюють свою незгоду з нею, їдучи з країни. Йдеться, перш за все, про креативну індустрію, про бізнесменів, айтішників. Санкції, на жаль, не можуть швидко призвести до масових протестів, до бродіння в елітах і особливо до розпаду РФ. Навіть ті олігархи, які відкрито висловили свою незгоду з війною (Дерипаска, Тіньков), не переходять до радикальних дій. Немає поки що явного розпаду і серед силовиків. Ми не бачимо стрімкого демонтажу режиму".
За словами Катерини Одарченко, відмовитися від російських енергоресурсів (газ, нафта), що могло б стати потужним ударом по державі-агресору, багато країн ЄС не можуть одразу. А модернізація європейської енергосистеми з переходом на американський, катарський, південнокорейський зріджений газ – справа довга.
"За тими ж виборами у Франції ми бачимо, що внутрішні меседжі, якими апелювала Ле Пен, виявилися продуктивнішими, ніж зовнішні, властиві кампанії Макрона. І хоч чинний президент виграв у першому турі, розрив між ним та Ле Пен – невеликий. І другий тур точно не буде для Макрона легкою прогулянкою", – прогнозує експерт.
Катерина Одарченко розповіла, що останнім часом багато зустрічається із політиками у США. І вони пояснювали, що навіть підтримане Конгресом торговельне ембарго щодо Росії швидко не спрацює.
"Це – довгострокова стратегія. Добре, що така стратегія є. Але, на жаль, це все – не у короткостроковій перспективі, – зазначає експерт. - У США зараз активно обговорюється відключення всіх фінансових структур РФ (а не окремих банків) від SWIFT. А також постачання Україні важкого озброєння, літаків. Це все прискорило б завершення війни. Але поки що подібні поставки, на жаль, лише на стадії обговорення".
Коментуючи позицію Китаю, Катерина Одарченко припустила, що той не активно підтримуватиме військову агресію Росію. Але, схоже, продовжить відігравати значну роль у стабілізації російської економіки. Підтримуючи її – і цим послаблюючи санкційний ефект.
"Але підставлятися під санкції КНР не буде. Отже, підтримка РФ з боку Китаю буде акуратна, дозована", – каже експерт.
На думку Катерини Одарченко, Україна досить активно поводиться на міжнародній арені. І президент, і МЗС та весь дипломатичний корпус. І активність цю треба лише підвищувати.
"Нам слід акцентувати на гуманітарній кризі, яка вже є в Україні і яка так чи інакше відбивається і ще позначиться на всьому світі. Росія блокує постачання гуманітарної допомоги, зриває посівну, займається геноцидом, провокує демографічну кризу з мільйонами біженців. Потрібно акцентувати на всьому цьому, пояснюючи важливість потужнішої допомоги Україні – озброєнням, фінансами, гуманітарними вантажами і не лише, – упевнена експерт. – А ще Україні хотілося б просувати тези щодо необхідності реструктуризації наших зовнішніх боргів. Тому що збитки від війни нашій економіці, інфраструктурі – колосальні".
Світ здригнувся, побачивши звірства, вчинені окупантами проти мирного населення
Керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків, адвокат Михайло Дяденко впевнений, що і президент, який згідно з Конституцією керує зовнішньою політикою держави, і українська дипломатія, зробили дуже багато на зовнішній арені за ці 50 днів широкомасштабної, вже не гібридної війни.
"Але дипломатія, – наголошує експерт, – не існує сама по собі. Вона є похідною від тих процесів, що відбуваються у державі та за її межами. Ключовий процес, який вплинув на зусилля української дипломатії – це героїчна боротьба Збройних Сил України, стійкість президента, який не покинув Київ у найскладніші дні війни, а також самовідданість усіх українців у захисті своєї Батьківщини. Великий вплив також справили події, що відбувалися у Бучі, Ірпені, Мотижині та інших окупованих населених пунктах України. Не буде перебільшенням сказати, що світ здригнувся, побачивши звірства, вчинені окупантами проти мирного населення".
Михайло Дяденко наголошує, що західні політики не очікували такої поведінки від російських військ у ХХI столітті. А українська дипломатія постаралася максимально донести інформацію про ці військові злочини по всьому світу.
"Отже якщо розглядати поведінку України, США, ЄС, Китаю та інших світових гравців протягом цих 50 днів, то вона змінювалася, виходячи з їхньої реакції на те, що відбувається. Якщо спочатку умовний Захід намагався запобігти війні, але в той же час очікував падіння України протягом тижня, то після того, як ЗСУ дали гідну відсіч ворогові, почало змінюватися і ставлення до України. Це виявилося у готовності запроваджувати нові санкції, а також посилити постачання Україні оборонного, а останнім часом і наступального озброєння. При цьому не припинялися дипломатичні спроби зупинити війну і досягти миру. Згадаймо і Макрона, і Ердогана, та інших "миротворців". Варто відзначити також "особливий" шлях Китаю, який діє дуже обережно, насамперед у своїх інтересах, а з деяких питань намагається відкласти ухвалення рішення "на потім". Проте загалом "гра" КНР більше на руку Україні, ніж РФ. Хоча, за великим рахунком, будь-який результат війни вигідний для Китаю, виходячи із середньострокової стратегії майбутнього", – пояснює експерт.
На його думку, суттєвий перелом у світогляді Заходу стався після того, як стало відомо про ситуацію у багатостражданій Бучі.
"Саме тоді лідери демократичних країн побачили, що Путін налаштований продовжувати війну. Саме тоді усвідомили – перемігши Україну, "русский мир" не зупиниться. І наступна "Буча" може бути вже на території інших європейських країн. Це зняло більшу частину сумнівів щодо необхідності подальшого постачання України озброєнням, а також посилення санкцій щодо РФ, – упевнений Михайло Дяденко. – Певні сумніви та побоювання у лавах західної еліти ще залишаються. Але їхнє подолання – питання часу. При цьому важливо усвідомити, що через неоднорідність еліт та мільярдів, вкинутих росіянами на лобіювання своїх інтересів, 100% підтримки очікувати не варто. Але наша дипломатія продовжить роботу у цьому напрямі. Для України зараз важливо, щоб було посилено санкційний тиск, особливо на сферу оборонки. Не можна дати РФ можливості вивести з-під санкцій ВПК, слід максимально ускладнити виробництво країною-агресором сучасних видів озброєнь".
Читайте також на порталі "Коментарі" - війна в Україні вже триває 50-ту добу: експерти розповіли, чому ЗСУ все одно розіб'ють ворога.