Що чекає на Пригожина в Білорусі – чому гірше для путінського режиму ще попереду

4 липня 2023, 14:20 Кравцев Сергей

Пригожинська приватна армія стане важкопрогнозованим і потенційно дестабілізуючим фактором у самій Білорусі

Триває другий тиждень після заколоту ПВК "Вагнер" на чолі з Євгеном Пригожиним. Вперше цей бунт, дуже скромно, прокоментував глава міноборони РФ Сергій Шойгу, вимагаючи відставки якого, багато в чому, і буянив Пригожин, який зараз відрізається в Росії від усіх ресурсів. Тим часом сам бунтар та вірні йому вагнерівці ось-ось почнуть освоювати Білорусь, куди їм дозволили вийти, і де Пригожин нібито отримав дозвіл на вербування місцевих зеків. Що на даний момент можна сказати про ситуацію пост-заколоту в країні-агресорі та ймовірному майбутньому Пригожина та його приватної армії? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Лукашенко хотів би перетворити "Вагнер" на додатковий стовп власного режиму у разі зради у середовищі своїх силовиків

Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак вважає, що для Росії пригожинський заколот – неабияка внутрішня подія. Він став, за словами експерта, наочною демонстрацією того, що тотальна путінська система контролю та владарювання – справді "глиняний колос", за яким ховається повна імпотентність федеральної та місцевої влади, параліч правоохоронних структур та провали ФСБ.

"Пригожин, після хоч і невдалого заколоту, порівняв себе в очах голодного на політику російського суспільства з самим Путіним, фактично допустивши легітимну можливість альтернативи незамінному цареві, здатну за певних обставин швидко перетворитися на електорально-політичну силу. Зрозуміло, що напередодні президентської кампанії (вибори 2024-го) Кремлю потрібно максимально зачистити інформаційне та політичне місце від медіаінфраструктури Пригожина", – пояснює експерт.

Водночас, продовжує він, пригожинська приватна армія стане важкопрогнозованим і потенційно дестабілізуючим фактором у самій Білорусі, хоч як би Лукашенко представляв ситуацію на свою користь.

"Зрозуміло, що він хотів би перетворити "Вагнер" на додатковий стовп власного режиму у разі зради серед своїх силовиків або вербування їх з боку РФ. Лукашенко імпонувала б і ідея розглядати пригожинську ПВК як гарантію утримання своєї влади в Білорусі на випадок смерті або усунення російського диктатора, що може викликати процес політичної турбулентності, що важко прогнозується", – вважає Олег Постернак.

Мабуть, коли вагнерівці зрозуміли, як легко можуть дійти до Москви, навіть самі злякалися

Медіаексперт, член Ради з питань свободи слова за президента Володимира Зеленського, екс-заступник міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радник міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова поділилася таким коментарем:

"Бунт Пригожина явно показав слабкість російської системи захисту. А також, що створення приватних, територіальних армій має свої ризики. Про них, до речі, раніше попереджав той же Стрєлков-Гіркін (російський військовий злочинець, блогер, керівник "Клубу розсерджених патріотів", колишній "міністр оборони" самопроголошеної "ДНР", який навесні 2014-го з іншими російськими найманцями та місцевими зрадниками, влітку того ж року перекочував до Донецька, а пізніше був відкликаний назад, в РФ - прим. ред.). Аналізуючи діючи Пригожина, я, провівши понад 20 інтерв'ю зі взятими в полон вагнерівцями, вважаю, що він реально намагався врятувати своїх людей. Тих найманців, які Міноборони РФ не пошкодувало б, використовуючи й надалі як "гарматне м'ясо" на українських фронтах".

Заради того, щоб вивести своїх людей (швидше за все – на вимогу командирів), Пригожин, схоже, зважився на непокору, зазначає експерт.

"Швидше за все, початкова ідея була у тому, щоб вивести всіх вагнерівців з України на територію Росії. І щоб їх не тягнули кабальними контрактами до збройних сил РФ. Але, мабуть, коли вони зрозуміли, як легко можуть дістатися до Москви, навіть самі злякалися. Влада справді лежала того дня біля ніг Пригожина. Але він її не взяв. Погодившись на пропозицію Лукашенка про "почесний відступ" до Білорусі. Думаю, Пригожин спробує вивести туди основні сили вагнерівців. Тих, хто готовий іти з ним та за ним. І не готовий бути "гарматним м'ясом" в Україні. Тим більше, потрапляючи під каток контрнаступу ЗСУ", – наголосила Тетяна Попова.

Вона припускає, що вагнерівцям дозволять залишатися в Білорусі. А при необхідності – їздити до африканських країн, де Росія має певні інтереси, які вона просувається, в тому числі, за допомогою найманців. А ось особисто Пригожина, швидше за все, намагатимуться прибрати, прогнозує експерт.

Цьогорічний фінал "пригожинського бунту" є лише увертюрою подальших процесів

Політолог, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна" Валентин Гладких упевнений, що ситуація із так званим "пригожинським бунтом" є лише окремим проявом того, що президент України Володимир Зеленський охарактеризував як "наростання внутрішньополітичних протиріч".

За словами експерта, сутність цих протиріч, що лежать в основі існуючих та потенційних конфліктів у РФ, у наступному.

По-перше, це боротьба незадоволених представників еліти проти Путіна та його режиму.

"Але тут, – наголошує Валентин Гладких, – треба враховувати, що "невдоволені режимом Путіна" самі є привілейованою частиною цього режиму. Тому для них принципово важливо усунути Путіна (або путіних, скільки там є різних "двійників" у цієї гідри, нікому невідомо). Але при цьому не зашкодити своєму привілейованому статусу".

По-друге, це внутрішня боротьба всередині нинішньої еліти між собою за те, хто в майбутньому за сприятливих обставин зможе зайняти "трон" Путіна після усунення останнього внаслідок природних чи неприродних причин.

По-третє, це посилення національно-визвольних рухів в окремих республіках та краях РФ, як ми це бачили у Дагестані.

"І це – лише перші ластівки, – попереджає експерт. - У міру ослаблення федерального центру, відцентрові тенденції наростатимуть. А оскільки є місцеві - національні - еліти, які, спираючись на підтримку населення, можуть якщо не набути суверенітету, то, як мінімум, посилити свою автономність (як, наприклад, у Чечні), то охочих сприяти ослабленню центральної влади в РФ вистачає".

По-четверте, не слід скидати наростання невдоволення широких верств населення через погіршення соціально-економічних умов.

"На особливу увагу в цьому аспекті заслуговує невдоволення серед військових, які, м'яко кажучи, не дуже поважають різноманітних "тилових щурів" типу Шойгу, Герасимова тощо, чим вміло скористався Пригожин", – акцентує Валентин Гладких.

На його думку, також слід враховувати, що "чистки", які за російською традицією можуть перетворитися на інструмент розправи з "нелояльними" на всіх рівнях за принципом "розберемося і покараємо, кого заманеться", також не можуть не викликати подальшого невдоволення серед усіх перерахованих вище категорій.

"Під таким кутом зору стає очевидним, що нинішній фінал пригожинського бунту є лише увертюрою подальших процесів, – констатує експерт. – Адже невдоволення та конфліктні інтереси, що лежали в основі цієї події, зовсім не вирішені".

Читайте також на порталі "Коментарі" - Пригожин припустився фатальної помилки під час бунту: що тепер чекає Вагнер і Путіна.

Теги: