Перші підсумки візиту Путіна до Китаю: хто опинився у виграші

16 травня 2024, 17:08 Кравцев Сергей

Китай був і залишається одним із основних донорів, які підтримують російську економіку

Російський диктатор Володимир Путін розпочав 16 травня дводенний візит до Китайської Народної Республіки (КНР). Після переговорів з її лідером Сі Цзіньпіном обидва автократи виступили зі спільною заявою. Серед іншого торкнулися теми російсько-української війни, яку Москва та Пекін в унісон називають "українською кризою". Вони виступають проти постачання озброєння в Україну, а також закликають шукати політичне вирішення конфлікту. Також сторони домовилися про поглиблення зв'язків Китаю та РФ та співробітництво у сфері торгівлі та основних зовнішньополітичних питань. Експерти проаналізували для видання коментарі ці заяви, їхній фон, а також, що могло залишитися за лаштунками.

Перед Путіним стояла низка завдань

Щоб вести війну – потрібні ресурси, нагадує політтехнолог, офіцер ЗСУ Віктор Таран. Для того, щоб вести затяжну війну – потрібно багато ресурсів. І зараз Росія гостро потребує грошей, тому що, як би вона не хоробилася, ситуація там в економіці складна. Чого варта ситуація з тим самим "Газпромом", який опинився на межі банкрутства.

"При цьому Китай був і залишається одним із основних донорів, які підтримують російську економіку. Так, він скуповує ресурси країни-агресора за безцінь. Але це – живі гроші, яких РФ гостро потребує. А товарообіг між цими країнами становить у структурі російського імпорту понад 30%. Тоді як Росія у структурі економіки Китаю займає лише 3%. Левова ж частка – це ЄС та США. Тому Китай такий акуратний навіть у наданні економічної підтримки РФ. Як я зазначав ще до власне переговорів Путіна та Сі, одним із ключових завдань РФ було переконати КНР дати можливість запустити газопровід "Сила Сибіру-2". Ще одним – спростити систему платежів, тому що США запровадили низку санкцій проти китайських та турецьких банків, а у росіян після цього почалися проблеми із платежами. Так що на чільному місці стояв фінансово-економічний ухил. Достатньо проаналізувати склад російської делегації, яка прибула до КНР. Там – суцільно економісти, а також керівники газових-топ індустрій", – зазначає Віктор Таран.

Що ж маємо у результаті? У документі після зустрічі сторони зазначили, що докладуть зусиль для роботи щодо проекту створення нового газопроводу з РФ до КНР – через територію Монголії.

Тобто, наголошує експерт, йдеться не про "Силу Сибіру-2", про який хотів домовитися Путін, а про якийсь новий проект. Реалізація якого – перспектива віддаленого майбутнього.

"Тож це завдання Кремлем було не вирішено. Немає у фінальному документі нічого і про те, як вирішуватиметься питання платежів. З чого можна зробити висновок, що з економічних питань у росіян у переговорах із китайцями провал. Принаймні зараз, – констатує Віктор Таран. – Решта заяв, у тому числі в ракурсі російсько-української війни, не стала чимось новим. Думаю, в Україні більшість громадян за рідкісним винятком (у тому числі у лавах депутатів) розуміють, що Китай не був і не є нашим союзником. Ця війна його цілком влаштовує. Така суть китайського імперіалізму".

Китайсько-російський союз триватиме

Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії "Національна платформа" Катерина Одарченко розмірковує так:

"Після монаршої інавгурації Путіна він провів низку кадрових перестановок, у тому числі змінивши главу Міноборони Шойгу на економіста Білоусова. Багато експертів погоджуються з тим, що це показник бажання диктатора перевести війну в довгострокову. Зважаючи на все, Білоусов має остаточно перевести економіку на військові рейки. І тут, схоже, є синхронізація з нинішніми партнерами РФ. У тому числі Китаєм, який готовий бути таким партнером, поки що йому це вигідно".

За словами експерта, купівля дешевих російських ресурсів, завал її ринку своїми товарами – це, безумовно, в економічному розумінні на руку Китаю. В ідеологічному, геополітичному – Пекіну та Москві теж зараз по дорозі. Вони просувають модель не демократичного, а автократичного світоустрою, пояснює політтехнолог.

Враховуючи сказане вище, не випадковий перший міжнародний візит Путіна після чергової інавгурації – саме до Китаю, зазначає вона.

"Примітно, що минулого тижня Сі Цзіньпін здійснив візити до низки європейських країн. І той же його візит до Угорщини з її "особливою позицією" - демонстрація того, що Євросоюз не такий єдиний, що там є проблеми. Ну, а приїзд до Франції – один із лідерів ЄС, це спроба "зачепитися" на європейському ринку ще більше, можливо, під протекторатом Парижа. Але там у Сі, схоже, нічого не вийшло", – вважає Катерина Одарченко.

Китайський мирний план, продовжує вона, із європейських лідерів позитивно сприймає, схоже, лише угорський прем'єр Орбан. Інші ж чітко дали зрозуміти Пекіну, що його план не має нічого спільного зі справедливим миром, який ґрунтується на Статуті ООН (дотримання суверенітету та територіальної цілісності, повага до міжнародного права), і загалом для припинення російсько-української війни КНР (що має вплив на РФ) робить явно недостатньо.

"Резюмуючи: китайсько-російський союз продовжуватиметься, доки вигідний двом сторонам", – Катерина Одарченко.

Читайте також на порталі "Коментарі" - Китай допомагає РФ у війні проти України: у Білому домі зробили нову заяву.

Теги: